Рішення № 64597598, 08.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/4248/13-ц Провадження № 22-ц/772/434/2017Головуючий в суді першої інстанції Патраманський І. О.Категорія 4 Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.

суддів Кучевського П.В., Голоти Л.О.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПСП «Мрія», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_18 про виділ в натурі та визнання права власності на майно, що знаходиться у спільній частковій власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року,

встановила:

В грудні 2013 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_68 звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької області із позовом до Спілки Співвласників майна громадян села Косанове Гайсинського району, третя особа - ПСП «Мрія», с. Косанове про виділ частки майна, яке знаходиться у спільній частковій власності.

В обґрунтування позову посилалася на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 04.10.2002 року вона є власником 0,309 відсотка на суму 12798 грн. загальної вартості майна пайового фонду КСП «Мрія», с. Косанове Гайсинського району, який становить 4142000 грн.

Згідно з рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мрія» від 8 червня 2013 року за заявою ОСОБА_2 їй виділено в натурі в рахунок майнового паю в частині основних засобів зерноочисний пункт ЗАВ-50 вартістю 8714 грн. та трактор МТЗ-80, держномер НОМЕР_2, вартістю 3022 грн.

Вищезазначене майно знаходиться в розпорядженні директора ПСП «Мрія» ОСОБА_3, якому все майно спілки було передано в оренду за договором від 10.11.2002 року строком на 10 років. Незважаючи на те, що термін оренди вийшов, ОСОБА_3 відмовляється повернути належне їй майно.

На підставі ст. 358, 364 ЦК України позивач просила винести рішення, яким виділити ОСОБА_2 0,309 відсотка майна на суму 12798 грн. із загальної вартості майна пайового фонду КСП «Мрія» с. Косанове Гайсинського району Вінницької області, який становить 4142000 грн., а саме: зерноочисний пункт ЗАВ-50 вартістю 8714 грн. та трактор МТЗ-80 держномер НОМЕР_2 вартістю 3022 грн. та визнати за нею право власності на дане майно.

В подальшому ОСОБА_2 неодноразово уточнювала позовні вимоги (т. 1, а.с. 84-86, 151-155, 169-174), а також заявила клопотання про заміну первісного відповідача належним (т. 1, а.с. 98), яке задоволено ухвалою суду від 24 березня 2014 року (т. 1, а.с. 119).

Отже представник позивачки ОСОБА_68 просив винести рішення, яким зобов'язати голову ПСП «Мрія» Салтана М.С. виділити ОСОБА_2 в натурі майно, а саме: зерноочисний пункт ЗАВ-50 вартістю 8714 грн. та трактор МТЗ-80 держномер НОМЕР_2 вартістю 3022 грн. та стягнути у грошовому виразі 1062 грн., а також визнати за ОСОБА_2 право власності на дане майно.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПСП села Косаново Гайсинського району Вінницької області та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, про виділ в натурі та визнання права власності на майно, що знаходиться у спільній частковій власності відмовлено.

Не погодившись із рішенням позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи, просить скасувати його і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_3 від 04 жовтня 2002 року має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Мрія» с. Косанове Гайсинського району Вінницької області в сумі 12798 грн. із загальної вартості пайового фонду в сумі 4142000 грн. (т. 1, а.с. 12).

12 червня 2002 року співвласники, як власники майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП «Мрія», уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності (т. 1, а.с. 22-23).

Цього ж дня громадянами-співвласниками майна колективного сільськогосподарського підприємства «Мрія» з метою задоволення і захисту їх законних спільних економічних інтересів створено Спілку (об'єднання) громадян-співвласників майна КСП «Мрія» та затверджено її статут (т. 1, а.с. 233-235).

Згідно з умовами укладеного договору про спільне володіння, користування і розпорядженням майном, що знаходиться у спільній частковій власності (п. 1.4) з метою більш ефективного використання майна співвласники домовились передати його за цивільно-правовими договорами про передачу майна (договорами оренди, купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, схову тощо) ОСОБА_3.

10 листопада 2002 року між громадянами-співвласниками майна у формі основних засобів, що належать їм на праві спільної часткової власності в особі Уповноваженого ОСОБА_73. та ПСП «Мрія» було укладено й зареєстровано в сільській раді договір оренди, згідно з яким співвласники передали належні їм на праві спільної власності основні засоби відповідачеві строком на 10 років (т. 1, а.с. 25-27).

11 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до голови ПСП «Мрія» про виділення її майнового паю в натурі конкретним майном, а саме передання їй зерноочисного пункту ЗАВ-50 вартістю 8714 грн. та трактора МТЗ-80, держномер НОМЕР_2, інвентарний номер 21 вартістю 3022 грн. відповідно до переліку майна, яке підлягає розпаюванню (т. 1, а.с. 198).

12 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до спілки пайовиків с. Косанове із заявою про виключення її із спілки пайовиків і виділення їй в натурі вищевказаного майна на суму 12798 грн. (т. 1, а.с. 7).

Відповідно до виписки №1 із протоколу засідання комітету спілки співвласників майнових паїв від 07.06.2013 року комітет, зокрема, розглядав заяву ОСОБА_2 про виділення їй майна в натурі, а саме - ЗАВ-50 та трактора МТЗ-80. Комітетом вирішено заяву ОСОБА_2 задовольнити та виділити їй вказане майно в натурі, винести зазначене питання на затвердження загальних зборів (т. 1, а.с. 144-146).

08 червня 2013 року проведено загальні збори громадян-співвласників майна, яке перебуває у спільній частковій власності, визначеного в результаті реорганізації КСП «Мрія» в ПСП «Мрія», рішення яких оформлені протоколом №2 від 08.06.2013 року (т. 1, а.с. 11). За змістом протоколу загальна кількість пайовиків становить 446 осіб, 385 з яких зареєстровані в установленому порядку. Можуть брати участь в голосуванні 296 осіб, з яких на зборах були присутні 200. По четвертому питанню, в межах якого вирішувалася заява ОСОБА_2 про виключення із спілки і виділення майна в натурі за пропозицію ОСОБА_68, який запропонував задовольнити надані заяви проголосували 120 осіб, 12 осіб голосували проти, а 78 - утрималися.

Отже між сторонами виникли правовідносини щодо здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що рішення про виділення в натурі частки з майна колективного сільськогосподарського підприємства має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно, виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна здійснюється шляхом укладання у письмовій формі договору про це, який підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, відповідного рішення загальних зборів та договору про виділ в натурі частки з нерухомого майна позивачкою не надано.

Натомість, в поданій апеляційній скарзі заявник з такою позицією суду не погодилась та зазначила, що інші співвласники майна не заперечують проти виділення їй у приватну власність ЗАВ-50 та трактора МТЗ-80. Крім того зазначила, що договір оренди від 10 листопада 2002 року згідно з яким співвласники передали належні їм на праві спільної власності основні засоби відповідачеві строком на 10 років закінчив строк дії, а тому ПСП «Мрія» втратило всі правові підстави щодо утримання, користування та розпорядження її майновою часткою у майні колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.

Однак, колегія суддів вважає, що такі твердження заявника не спростовують вірний висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з статтею 7 Закону України від 14.02.1992 року №2114-XII«Про колективне сільськогосподарське підприємство» (із наступними змінами і доповненнями) майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - у частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Підпунктом «а» пункту 1 Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529/99, а також пунктом 1 Указу Президента України від 29.01.2011 року №62/2001 передбачено забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями, вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину, виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177 затверджено Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального підтвердження. Пунктами 13-14 зазначеного Порядку встановлено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року №62 затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Порядку виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Пунктом 16 Порядку встановлено, що визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

Незважаючи на те, що вищевказаний Порядок втратив чинність з 24.05.2013 року - дня опублікування Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 року №253, його положення відповідають нормам глави 26 «Право спільної власності» ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з ч. 4 ст. 364 ЦК України договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року №315 затверджено Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 4.4 яких управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників.

Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень про відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.

В разі ж неможливості досягнення співвласниками такої згоди, спір може бути вирішений судом лише у випадку пред'явлення заінтересованою особою вимоги до всіх інших співвласників.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги обґрунтовано протоколом №2 загальних зборів громадян співвласників майна, яке перебуває у спільній частковій власності й заявлено лише до ПСП «Мрія» як правонаступника відповідного колективного сільськогосподарського підприємства.

Зазначений протокол не може бути підставою для виділу ОСОБА_2 її частки в майні КСП, так як вказано в самому протоколі проти відповідної пропозиції проголосувало 12 співвласників, а 78 осіб - утрималися. Підрахунок голосів містить арифметичні помилки (загальна кількість осіб, які брали участь в цьому голосуванні на 10 перевищує кількість присутніх -210 проти 200).

За умов, коли на зборах не були присутні всі співвласники, при цьому частина тих, які брали участь в голосуванні, висловилися проти, не було одностайності, рішення загальних зборів громадян співвласників майна, яке перебуває у спільній частковій власності не може вважатися достатньою підставою для задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до списку громадян-співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «Мрія» с. Косанове станом на 01 червня 2015 року, загальна кількість співвласників складає 445, а не 446 осіб, як зазначено в протоколі, частина з яких продали свої майнові паї, померли за відсутності відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями, взагалі не отримали свідоцтва про право на майновий пай, а зареєстрованими в установленому законом порядку є свідоцтва про право на майновий пай 60 осіб.

За таких обставин колегія суддів погоджується з виновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги носять формальний характер та такий висновок не спростовують.

Однак, в ході розгляду справи в суді першої інстанції ним було допущено порушення норм процесуального права з огляду на наступне:

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі, предмета позовних вимог.

Пунктом 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що у вступній частині рішення зазначаються: час та місце його ухвалення; повне найменування суду, що його ухвалив; прізвище та ініціали судді (суддів - при колегіальному розгляді) і секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог.

При цьому вказуються всі ті особи, які згідно зі статтею 26 ЦПК України належать до складу осіб, які беруть участь у даній справі, а не лише ті, які фактично брали участь у розгляді справи. Якщо сторонами є юридичні особи, то найменування такої особи слід наводити відповідно до документів про реєстрацію юридичної особи. Предмет позовних вимог (у тому числі первісного, зустрічного позову та позову третьої особи із самостійними вимогами) зазначається виходячи з вимог закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та підстав заявленої вимоги.

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Пунктом 8 зазначеної постанови роз'яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК

Однак, всупереч зазначених вимог у вступній та резолютивній частинах оскаржуваного рішення суду не зазначено імен (найменувань) всіх співвідповідачів по справі та не зазначено імен третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, що унеможливлює встановити відомості щодо змісту позовних вимог, зокрема осіб до кого вони пред'явлені а також осіб, щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Зазначене свідчить про те, що рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року є неясним та не чітким, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПСП «Мрія», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_18 про виділ в натурі та визнання права власності на майно.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: