Постанова № 64596548, 31.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 490/5042/16-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Мамаєва О.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі ДП СЗН Миколаївської МР) про визнання дій відповідача щодо нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду війни 2 групи, неправомірними та просить стягнути із відповідача недоотримані кошти у розмірі 4 992 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як інвалід 2 групи позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач у порушення вимог Закону, у 2016 році виплатив таку допомогу у розмірі 2 600 грн., тоді як станом на 05 травня 2016 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі 949 грн., та розмір грошової допомоги мав становити 7 592 грн. (8 х 949 грн.). Позивач вказує, що з вини відповідача він не отримав суму у розмірі 4 992 грн. (7 592 грн. - 2 600 грн.).

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що виплату позивачу разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2016 року проведено згідно з чинним законодавством, а саме у відповідності до прийнятої на виконання Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" Постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги".

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2016 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_2 до ДП СЗН Миколаївської МР про визнання дій неправомірними, та стягнення суми задоволено частково.

Визнано неправомірними дії ДП СЗН Миколаївської МР щодо виплати у 2016 році ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язано ДП СЗН Миколаївської МР вчинити дії щодо донарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної разової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни 2 групи, відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за 2016 рік з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

В апеляційній скарзі ДП СЗН Миколаївської МР ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДП СЗН Миколаївської МР, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 згідно посвідчення серія НОМЕР_1 є інвалідом 2 групи та має право на пільги. встановлені законодавством України, для ветеранів війни інвалідів війни.

Як слідує із матеріалів справи, відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", як інвалід війни 2 групи, позивач має право на отримання щорічної до 5-го травня разової грошової допомоги.

У 2016 році позивач отримав таку разовому грошову допомогу у розмірі 2 600 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача по нарахування та здійсненню соціальних виплат щодо виплати у 2016 році позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі меншому, ніж встановлено діючою та чинною редакцією ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Вказана норма неконституційною не визнавалась і є діючою.

Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, в якій вказано, що грошова допомога до 05 травня, передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та про жертви нацистських переслідувань" інвалідам ІI групи виплачується в розмірі 2 600 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 виплачена щорічна разова грошова допомога до 05 травня 2016 року в розмірі 2 600 грн. Відповідно до БК України та Постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141.

Таким чином, питання виплати разової грошової допомоги до 05 травня врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Розміри виплати в цій постанові встановлені в конкретному розмірі і є незмінними.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення є помилковими.

Також судова колегія звертає увагу, що відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ДП СЗН Миколаївської МР про визнання незаконними дій.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання незаконними дій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.