Ухвала суду № 64596453, 08.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р. Справа № 815/5439/16

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до Сільськогосподарського кооперативу "Чапаєва" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах в розмірі 10555,21 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулося до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського кооперативу "Чапаєва" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах в розмірі 10555,21 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року адміністративний позов Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до Сільськогосподарського кооперативу "Чапаєва" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах в розмірі 10555,21 грн. повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому така позовна заява підлягає поверненню, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 104-109 КАС України регулюють питання форми і змісту позовної заяви, права й обов'язки учасників цього етапу судового провадження, визначають повноваження суду, встановлюють види судових рішень, підстави та умови їх постановлення. Призначення цього етапу полягає в забезпеченні своєчасного й оперативного розгляду звернення особи до суду з метою захисту порушених її прав, свобод чи інтересів. На ньому вирішуються питання, пов'язані з можливістю відкриття судового провадження та організацією його здійснення.

Вимоги до позовної заяви передбачені у ст. 106 КАС України.

За змістом ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року адміністративний позов Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в зв'язку із його невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України, залишено без руху та запропоновано в п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом надання квитанції про сплату судового збору у розмірі, що відповідатиме вимогам Закону України «Про судовий збір». Зазначена ухвала позивачем оскаржувалась та набрала законної сили.

Станом на 04.11.2016 року вищевказані недоліки позивачем усунуті не були.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, щодо невиконання вимог суду та не усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк, а тому у суду першої інстанції були підстави для повернення такої відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. На думку позивача, оскільки УПФУ не мало можливості сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету, то суд першої інстанції повинен був задовольнити його клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Так, дійсно відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак посилання апелянта на те, що відсутність на момент подання адміністративного позову до суду першої інстанції в УПФУ коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу у правосудді, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності правових підстав для постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з огляду на вимоги ч. 6 ст. 108 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє УПФ права повторного звернення до адміністративного суду із вказаним позовом в порядку, встановленому законом.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення .

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваного судового рішення вбачається, що при його ухваленні, суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196,197, 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко