Рішення № 64595381, 07.02.2017, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 172/1373/16-ц

Провадження № 2/172/60/17

07.02.2017 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г.

при секретарі - Глушко О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельний пай в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з указаним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказав, що ОСОБА_4 (дід позивача), як член Павлівської агропромислової спілки пайовиків, Васильківського району, Дніпропетровської області, отримав сертифікат серії НОМЕР_1 від 5 червня 1997 року на земельну частку (пай), в розмірі 6,50 га для ведення сільськогосподарського виробництва на землях Павлівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, але за життя так і не виготовив державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Після його смерті, спадкоємцем стала бабуся позивача - ОСОБА_5, яка також не виготовила державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку, так як померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Заяву про відмову від спадщини, згідно ст. 553 ЦК України (1963 року) не подавала.

Після її смерті спадкоємцем її прав став батько позивача - ОСОБА_6, який також не виготовив державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Заяву про відмову від спадщини, згідно зі ст. 553 ЦК України (1963 року) не подавав.

Спадкоємцем після померлого ОСОБА_6 є позивач по справі, який на момент його смерті був неповнолітньою дитиною та проживав разом з померлим, у зв'язку з чим та відповідно до ст. 527, 548, 549 ЦК Української PCP (1963 року) прийняв спадщину, а отже права та обов'язки померлого.

Після смерті спадкодавця - батька, ОСОБА_1, з заявою про прийняття спадщини за законом, звернувся до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, де йому постановою від 25 листопада 2016 року було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили суд визнати за позивачем право власності на земельну ділянку розміром 6,50 га на землях Павлівської сільської ради Васильківського району, що належала ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач пояснив суду, що на час смерті діда та баби проживав разом з батьком і матір'ю у м. Дніпро де продовжує мешкати і на даний час разом з матір'ю. Дід та баба постійно до часу своєї смерті проживали у с. Павлівка Васильківського району окремо від сім'ї позивача. Батько помер у м. Дніпро де також постійно проживав. Після смерті батька законним представником позивача стала мати, яка із заявою про отримання спадщини від імені позивача не зверталась.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила суду, що земельна ділянка дійсно в наявності на землях Павлівської сільської ради. Дід та баба позивача постійно проживали та померли в с. Павлівка. Оскільки померли у відносно молодому віці то заповіти не посвідчували. Батько позивача на час смерті своїх батьків з ними у с. Павлівка не проживав.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення сторін та вивчивши надані суду докази суд встановив наступне.

ОСОБА_4, який є дідом позивача по батьковій лінії за інформацією відділу Держгеокадастру у Васильківському районі Дніпропетровської області отримав сертифікат на право власності на земельну частку (пай) за серією НОМЕР_1. Інформація про виділення земельної частки в натурі відсутня. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Павлівка Васильківського району.

Відповідно до вимог чинного законодавства спадкоємцем померлого стала його дружина та бабуся позивача по батьковій лінії ОСОБА_5, яка постійно проживала з померлим та також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Павлівка, Васильківського району.

На думку позивача спадкоємцем прав та обов'язків померлої ОСОБА_5 став її син ОСОБА_6, який є батьком позивача. Згідно свідоцтва про смерть виданого Відділом реєстрації смерті в м. Дніпропетровську Дніпропетровського обласного управління юстиції, актовий запис № 3899 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Дніпропетровську, тобто до спливу встановленого законом строку для прийняття спадщини.

З постанови про відмову в посвідченні нотаріальної дії завідуючої сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Черновської Л.Г. від 25.11.2016 року встановлено, що згідно спадкового реєстру після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 на території України спадкову справу не заведено.

Згідно з п.п. 4 та 5 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця або місцезнаходження нерухомого майна чи основної його частини.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

За правилами статті 1272 ЦК України Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Статтею 1276 ЦК України встановлено, що коли спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Таким чином, відповідно до вказаних норм Цивільного кодексу України, оскільки баба позивача ОСОБА_5 не відмовилась від спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 то її можна вважати такою, що прийняла спадщину так як на момент смерті фактично проживала разом зі спадкодавцем, що підтверджується долученою до справи довідкою Павлівської сільської ради про склад сім'ї ОСОБА_4

Разом з тим не можливо погодитись з тим твердженням, що батько позивача ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 оскільки він помер до спливу шестимісячного терміну для прийняття спадщини та, на момент смерті спадкодавця, постійно проживав у м. Дніпропетровську, а не за місцем відкриття спадщини. Вказана обставина достовірно підтверджена свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 та поясненнями позивача в судовому засіданні. Тому позивач не може вважатись таким, що отримав у спадок після свого батька ту частину прав та обов'язків, на яку останній мав право після смерті своєї матері ОСОБА_5

У даному випадку внаслідок спадкової трансмісії право на прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 перейшло до позивача, а оскільки строк, що залишився для прийняття спадщини менший як три місяці то заява про прийняття спадщини позивачем чи його законними представниками (опікунами) могла бути подана в строк до 12 серпня 2002 року.

Оскільки заяву про прийняття спадщини позивачем після померлої ОСОБА_5 у порядку спадкової трансмісії у встановлений чинним законодавством строк не подано, позивач на час відкриття спадщини не проживав постійно разом зі спадкодавцем то він вважається таким, що відмовився від прийняття спадщини.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Виходячи з приписів ст. 88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1220, 1221, 1268, 1270, 1272, 1276 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Васильківського району про визнання права власності на земельний пай в порядку спадкування за законом - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.Г. Битяк