Рішення № 6459429, 22.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.09 р.                     Справа № 37/237                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 00039002, в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 09334636

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 25606502

про: стягнення заборгованості за кредитом в сумі 5986630,72грн., заборгованості за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованості за комісією за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн., звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку за іпотечним договором №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р. за заставною вартістю 3647055грн; на рухоме майно, передане у заставу на підставі договору застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р. та договору застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2007р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Пехтерева Е.І. (за довіреністю 309-32/402 від 25.05.2009р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судову засідання відкладалося з 22.09.2009р. на 13.10.2009р., у судовому засіданні 13.10.2009р. оголошено перерву до 22.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропром”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 5986630,72грн., заборгованості за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованості за комісією за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн., звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку за іпотечним договором №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р. за заставною вартістю 3647055грн; на рухоме майно, передане у заставу на підставі договору застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р. та договору застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р. та на предмет застави за договорами застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р. і транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2007р., які забезпечують кредитні зобов’язання Відповідача.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав перелік заставленого майна, кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р., договір №15-94/17-4075/07/1 від 30.04.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р.; договір №15-94/17-4075/07/2 від 12.05.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р.; договір №15-94/17-4075/07/3 від 21.05.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р.; договір №15-94/17-4075/07/4 від 25.06.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р.; договір №15-94/17-4075/07/5 від 30.04.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р.; договір №15-94/17-4075/07/6 від 30.07.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р.; договір застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р. з додатком, договір №1 від 25.06.2008р., №2 від 25.06.2008р., №3 від 30.07.2008р. про внесення змін до вказаного договору застави майна; договір застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2008р., договори №1 від 25.06.2008р., №2 від 25.06.2008р., №3 від 30.07.2008р. про внесення змін до вказаного договору застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2008р.; іпотечний договір №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р., договори №1 від 26.06.2008р., №2 від 26.06.2008р., №3 від 31.07.2008р. про внесення змін до вказаного іпотечного договору №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р.; повідомлення №17-30/678 від 02.06.2008р., №17-30/749 від 01.07.2008р. про порушення основного зобов’язання, правоустановчі документи, довідку щодо заборгованості відповідача станом на 10.08.2009р., витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 547, 554, 572, 577, 590, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 38, 39 Закону України „Про іпотеку”, ст. 20 Закону України „Про заставу”, ст.ст. 23-26, 30 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст.ст. 1, 12, 58 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвал суду та задля підтвердження своєю позиції Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.87-95, 113-171, 173)

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 22.09.2009р. (а.с.98), яким визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 5986630,72грн., заборгованості за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованості за комісією за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн; решту вимог про звернення стягнення на нерухоме і рухоме майно не визнав, проте жодних підстав цієї позиції до відома суду не довів.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Суд розглядає спір в контексті всіх вимог, викладених у позовній заяві, оскільки їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (вимоги пов’язані підстави виникнення – порушенням грошових зобов’язань за кредитним договором, та наданими доказами), не ускладнює вирішення спору, а навпаки – сприяє процесуальній економії та реалізації гарантованого ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права на ефективний судовий захист.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2008р. між Позивачем (Банк) та Відповідачем (Позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 (а.с.а.с.15-18), згідно п. п. 1.1. - 1.3. якого Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття кредитної лінії з можливістю кредитування в гривні, яка не може перевищувати згідно цього договору 6000000грн. на умовах, передбачених цим договором, для проведення розрахунків за отримані товари, сировину, надані послуги, із датою повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту до 24.06.2008р., або не пізніше 10 календарних днів з моменту настання випадків, вказаних у п.3.3.4 цього договору.

Розділом 2 договору кредиту сторони узгодили зокрема наступні умов кредитування:

-          Фінансовий кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника на рахунки контрагентів Позичальника відповідно до цільового призначення кредиту. Підтвердженням переходу права власності на кредитні кошти є сплачені розрахункові документи Позичальника, в яких вказано дебет позичкового рахунку з кодом контрагента №752702. Загальна сума заборгованості за кредитом не може перевищувати встановлений ліміт кредитування. За надання фінансового кредиту Позичальник протягом трьох робочих днів з дати підписання кредитного договору, але не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбулося підписання кредитного договору, одноразово сплачує Банку комісійну винагороду в розмірі 500,00грн. без ПДВ (п.2.1);

-          Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 17,0% річних (п.2.2);

-          Нарахування Банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Відсотки за користування кредитом нараховуються Банком у передостанній робочий день місяця за період, попередній даті нарахування та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Відсотки, нараховані Банком у день остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту, сплачуються Позичальником в той же день. В грудні відсотки нараховуються Банком 29 грудня (або в останній робочий день до 29 грудня) по 31 грудня включно та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця (п.2.3);

-          За управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду у розмірі 0,5% від ліміту кредитної лінії. Комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії нараховується щомісячно 26 числа за повний календарний період місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, та сплачується Позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому відбувається нарахування. В день остаточного повернення кредиту комісійна винагорода за управління фінансовим кредитом нараховується і сплачується в той же день (п.2.4);

-          У випадку порушення Позичальником встановленого п. 1.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 20% річних за кредитом, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 2.3. цього договору (п.2.5.).

Пунктом 2.6. сторони встановили черговість погашення заборгованості Позичальником, передбачивши право Банку самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості, а у п. 2.8. у якості забезпечення кредиту вказали заставу майна, іпотек, заставу транспортних засобів та застава права вимоги.

Положеннями розділу 3 договору сторони встановили кореспондуючи права та обов’язки у кредитних правовідносинах, а також передбачили випадки (п.3.3.4.), за наявністю яких Банк має право вимагати від Позичальника сплати у повному обсягу (незалежно від настання строку погашення кредиту) заборгованості за всіма передбаченими договором платежами, письмово попередивши про необхідність такої сплати за 10 днів, зокрема, коли Позичальник не виконав у строк свої обов’язки по поверненню кредиту та/або інші обов’язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

Договорами №15-94/17-4075/07/1 від 30.04.2008р., №15-94/17-4075/07/2 від 12.05.2008р., №15-94/17-4075/07/3 від 21.05.2008р., №15-94/17-4075/07/5 від 30.04.2008р. та №15-94/17-4075/07/6 від 30.07.2008р. (а.с.а.с.19-24). сторонами вносилися зміни до п.п. 1.2., 2.2, 2.3 і 2.5 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р., які остаточно передбачали:

- відсотки за користування кредитом нараховуються Банком у передостанній робочий день звітного місяця за період, попередній даті нарахування та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Відсотки, нараховані Банком у день остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту, сплачуються Позичальником в той же день. У квітні 2008 року відсотки за користування кредитом нараховуються Банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередній даті нарахування та сплачуються Позичальником на протязі 22 банківських днів. В грудні відсотки нараховуються Банком 29 грудні (або в останній робочий день до 29 грудня) по 31 грудня включно та сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця;

- відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 20% річних;

- у випадку порушення Позичальником встановленого п. 1.2. договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 23% річних за кредитом, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 2.3. цього договору;

- дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту – до 29.10.2008р., або не пізніше 10 календарних днів з моменту настання випадків, вказаних у п. 3.3.4. цього договору.

Задля забезпечення всіх грошових зобов’язань Відповідача за кредитним договором та відповідальності за їх порушення (пеня, інфляційна індексація та 3% річних) сторонами були укладені:

1. Договір застави майна (Позивач – Заставодержатель, Відповідач – Заставодавець), перелік якого викладений у додатку № 1 (а.с.а.с.28-31), №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р. (а.с.а.с. 25-27), із змінами, запровадженими договорами №1 від 25.06.2008р., №2 від 25.06.2008р., №3 від 30.07.2008р. (а.с.а.с.32-34).

Згідно умов п. 5.1. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію зокрема у випадку, якщо на момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті строки сум відсотків за користування кредитом (сум комісійної винагороди за управління кредитом) (у тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом) тощо.

Відповідно до п. 5.2. договору застави майна звернення стягнення на майно відбувається у відповідності до чинного законодавства будь-яким з наступних позасудових способів на вибір Заставодержателя: Застоводержатель самостійно реалізує майно за заставною вартістю шляхом укладання договору купівлі-продажу майна з іншою особою – покупцем або на публічних торгах; за вимогою Заставодержателя Застоводавець зобов’язаний передати майно Застоводержателю у власність за заставною вартістю.

Пунктом 5.3. передбачено можливість звернення Заставодержателя до господарського суду з вимогою про звернення стягнення на майно та його реалізацію одним із способів, обраним Застоводержателем та вказаним у п. 5.2. цього договору.

2. Договір застави транспортних засобів (Позивач – Заставодержатель, Відповідач – Заставодавець) №15-94/17-4078/07 від 25.06.2008р. (а.с.а.с.35-37), перелік яких приведений у п. 1.2. договору, із змінами (до договору), запровадженими договорами №1 від 25.06.2008р., №2 від 25.06.2008р., №3 від 30.07.2008р. (а.с.а.с. 38-40).

Умови пунктів 5.1., 5.2., 5.3. договору застави транспортних засобів щодо підстав для звернення стягнення на предмет застави, способу такого звернення та подання відповідної вимоги до суду тотожні вказаним вище аналогічним умовам договору застави майна (№15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р.

3. Іпотечний договір (Позивач – Іпотекодержатель, Відповідач – Іпотекодавець) №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р. (а.с.а.с. 41-48) щодо об’єктів нерухомості, зазначених в п. 1.2. договору, із змінами (до договору), запровадженими договорами №1 від 26.06.2008р., №2 від 26.06.2008р., №3 від 31.07.2008р. (а.с.а.с. 49-51).

Відповідно до п. 5.1. іпотечного договору, так само як із за вказаними вище договорами застави, підставою для набуття Іпотекодержателем право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію по заставній вартості є, зокрема, неналежність (неповнота і несвоєчасність) виконання будь-яких грошових зобов’язань за кредитним договором.

Пунктом 5.2. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у п. 5.2.1. цього договору. Положеннями п. 5.3 договору сторони передбачили, що реалізація предмета іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду провадиться державним виконавцем на підставі законів України „Про виконавче провадження” та „Про іпотеку” будь-яким способом за вибором Іпотекодержателя.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягів про реєстрацію означеного права, накладних, рахунків (а.с.а.с.115-154) та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.а.с.166-171), майно, що є предметом вказаних забезпечувальних договорів, належить Відповідачу на праві власності, а згідно змісту витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.а.с.74-77) вбачається, що обтяження Позивача відносно рухомого майна мають пріоритет за хронологією реєстрації, а Державному реєстрі іпотек (а.с.а.с.118-119) взагалі містяться відомості виключно про обтяження на користь Позивача.

За змістом наданої на вимогу суду довідки про рух коштів на позичковому рахунку Відповідача (а.с.95) вбачається, що Банком в період кредитних правовідносин шляхом перерахування грошових коштів на рахунки контрагентів Позичальника були надані кредитні кошти у загальній сумі 6016630,72грн., заборгованість з повернення яких станом на 15.09.2009р. згідно підписаного сторонами акту звірення розрахунків (а.с.а.с.70, 71) становить 5986630,72грн., а з урахуванням несплачених відсотків за користування (1719604,17грн.) та несплаченої комісії (39232,66грн.) – 7745467,55грн.

Станом на 10.08.2009р. (на дату розрахунку стягуваної суми заборгованості) згідно довідки (а.с.а.с.71, 72) заборгованість складала 7699212,48грн., з яких:

- за основною сумою кредиту - 5986630 грн. 72 коп.;

– по процентах за період з 28.03.2008р. по 10.08.2009р. - 1674335 грн. 40 коп.;

- за комісією з управління фінансовим кредитом за період з 29.05.2008р. по 10.08.2009р - 38246 грн. 36 коп.

У зв’язку з порушення умов кредитного договору Відповідачем, останньому задля позасудового врегулювання спору Позивачем було надіслане повідомлення №17-30/678 від 02.06.2008р. (а.с.52) з вимогою про повернення кредиту у 10-ти денний строк у сумі 5986630,72грн. та сплату заборгованості з комісії та відсотків у 30-ти денний строк з дати отримання повідомлення. Отримання цього листа підтверджується відповідної відміткою та Відповідачем не заперечується.

Листом №17-30/749 від 01.07.2008р. (а.с.53) Позивач, з огляду на невиконання попередньої вимоги, повідомив Відповідача в порядку ст. 38 Закону України „Про іпотеку” про початок процедури звернення стягнення на нерухоме майно. Отримання цього листа підтверджується відповідної відміткою та Відповідачем не заперечується.

Листом від 18.08.2009р. №09/16 -353 від 18.08.2009р. (а.с.78) Позивач повідомив (а.с.173) ДПІ у Петровському районі м. Донецька про початок звернення стягнення на заставне майно Відповідача у судовому порядку.

За таких обставин Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 5986630,72грн., заборгованості за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованості за комісією за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн., про що зазначив у відзиві на позов (а.с.98). Сутність та підстави своїх заперечень по суті вимог Позивача про звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно до відома суду не довів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки та застави.

Відносно позовних вимог про стягнення заборгованості:

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – керівником, статус якого підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.88) та наказом №18/2003 від 03.07.2003р. (а.с.103);

По-третє, сторонами у розглядуваних кредитних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Щодо відсутності суперечності визнання позову вимогам закону позиція суду полягає в такому:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р. є кредитним договором у розумінні ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суми позики (кредиту) та сплатити проценти, які за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором.

В свою чергу, положення п.2.4. договір № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р. відносно комісійної винагороди за управління кредитною лінією у світлі закріпленого у п.3 ч. ст.6, ч.2 ст.6 та ст. 627 Цивільного кодексу України дають підстави для висновку про можливість встановлення грошових зобов’язань у такий спосіб.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем кредитний договір № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним та сплати комісії, визначених (зобов’язань) умовами такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу суми кредиту та сплати процентів за весь період користування ним згідно умов кредитного договору № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р..

Зазначена позиція у повній мірі стосується із зобов’язань Відповідача зі сплати комісії.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення зобов’язань з повернення позики позичальником є сплата останнім на користь позикодавця грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач отримав від Позивача кредитні кошти за кредитним договором № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р. з остаточною датою повернення до 29.10.2008р.

В свою чергу, Відповідачем станом на поточний кредитні кошти у повному обсягу повернуто не було, а також - не було сплачено відсотків за їх користування та нарахованої комісії за управління кредитною лінією.

Перевіривши арифметичні розрахунки заявлених Позивачем вимог про стягнення заборгованості, суд дійшов висновку про можливість їх задоволення у повному обсягу:

-5986630,72грн. – заборгованість за кредитом;

-1674335,40грн. – заборгованість за процентами;

-38246,36грн. – заборгованість по комісії за управління фінансовим кредитом,

усього у розмірі 7699212,48грн.

Відносно позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави позиція суду полягає в наступному:

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України „Про заставу” в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна і в абз.3 ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, приписи якого підлягають переважному застосуванню відносно нерухомого майна як спеціальні з огляду на предмет застави, вказаний в п.1.2. іпотечного договору №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р.

Виходячи із змісту іпотечного договору №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р. та кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-2521/07 від 25.06.2007р. основним у розумінні абз. 4 ст. 1 Закону України „Про іпотеку” зобов’язанням, забезпеченим іпотекою, є грошові зобов’язанні Відповідача перед Позивачем, у тому числі – з повернення кредиту та сплати процентів і комісії, що цілком відповідає приписам ст. 7 Закону України „Про іпотеку”.

За змістом наявних в матеріалах справи документів підстав, передбачених ст. 17 Закону України „Про іпотеку” для припинення іпотеки, судом не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт порушення Відповідачем основного зобов’язання, а відтак – наявність зазначеної умови для задоволення вимог Позивача як іпотекодержателя – встановлений судом вище.

Як вбачається із змісту ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, у тому числі – на підставі рішення суду, що узгоджується із приписами іпотечного договору, а, відтак, обґрунтовує прийнятність обраного Позивачем способу судового захисту.

Наявні в матеріалах справи листи №17-30/678 від 02.06.2008р. (а.с.52), №17-30/749 від 01.07.2008р. (а.с.53) та №09/16-353 від 18.08.2009р. (а.с.78) вказують на належне виконання Позивачем вимог ст.ст. 35, 38 Закону України „Про іпотеку” щодо повідомлення про порушення основного зобов’язання та про намір укласти договір на продаж предмету іпотеки будь-якій особі в порядку звернення стягнення на нього.

З огляду на встановлені судом обставини порушення Відповідачем основного зобов’язання, запропонований Позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом продажу Банком предмету іпотеки будь-якій особі), який відповідає приписам ст.39 Закону України „Про іпотеку”, суд задовольняє вимоги про звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку за іпотечним договором №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р. за початковою ціною реалізації у розмірі 3647055грн., що дорівнює заставній вартості визначеної п. 1.4. вказаного договору.

Відносно рухомого майна, що є предметом застави згідно договору застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р. та договору застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2008р., позиція суду щодо основного зобов’язання, на забезпечення якого укладено ці договори застави, є цілком ідентичною викладеній вище позиції стосовно нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про заставу”, ч. 1 ст. 23 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” у разі порушення забезпеченого обтяженням (заставою) основного зобов’язання обтяжувач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета обтяження (заставного майна) в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Факт порушення Відповідачем основного зобов’язання, а відтак – наявність зазначеної умови для задоволення вимог Позивача як обятжувача/заставодержателя – встановлений судом вище.

Згідно із ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу”, ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на заставне майно здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, що узгоджується із змістом згаданих договорів застави.

Як вбачається із змісту листа №09/16-353 від 18.08.2009р. (а.с.78) Позивачем виконано обов’язок, передбачений ч. 1 ст.25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, щодо письмового повідомлення ДПІ у Петровському районі м. Донецька як єдиного, крем Позивача, обтяжувача заставного майна, на користь якого зареєстровано обтяження. При цьому, виходячи з черговості реєстрації обтяжень згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.а.с.74-77), обтяження на користь Позивача має пріоритет у розумінні ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону, порівняно із обтяженням за податковою заставою.

З огляду на встановлені судом обставини порушення Відповідачем основного зобов’язання, запропонований Позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави (шляхом продажу Банком предмету застави будь-якій особі), який відповідає приписам ст.ст. 25, 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, суд задовольняє вимоги про звернення стягнення на рухоме майно, передане в заставу за:

- договором застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р., розмір заставної вартості якого (майна) п. 1.3. договору визначений у сумі 2463378грн.;

- договором застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2008р., розмір заставної вартості якого (майна) п. 1.3. договору визначений у сумі 132361грн.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошових зобов’язань) виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.39 Закону України „Про іпотеку”, ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 00039002, в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 09334636 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 25606502 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 5986630,72грн., заборгованості за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованості за комісією за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн. та звернення стягнення на: нерухоме майно, передане в іпотеку за іпотечним договором №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р. за заставною вартістю 3647055грн.; на рухоме майно, передане у заставу на підставі договору застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р. та договору застави транспортних засобі №15-94/17-4078/07 від 25.06.2007р. шляхом продажу Банком будь-якій особі, задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25606502) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) заборгованість за кредитом у сумі 5986630,72грн., заборгованість за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованість по комісії за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Дрігою І.Г. за №2077:

·          загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Публічному акціонерному товариству „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) з вартості предмета іпотеки: заборгованість за кредитом у сумі 5986630,72грн., заборгованість за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованість по комісії за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн.;

·          опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя: викладений в п. 1.2. іпотечного договору №15-94/17-4077/07 від 25.06.2007р.;

·          заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації: необхідність не встановлена;

·          спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу іпотекодержателем – Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) предмету іпотеки будь-якій особі;

·          пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки: пріоритету інших кредиторів не встановлено;

·          початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації: 3647055грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р., укладеним між Позивачем та Відповідачем:

·          загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Публічному акціонерному товариству „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) з вартості предмета забезпечувального обтяження; заборгованість за кредитом у сумі 5986630,72грн., заборгованість за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованість по комісії за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн.;

·          опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувала: викладений у додатку № 1 до договору застави майна №15-94/17-4075/07 від 25.06.2007р.;

·          заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації: необхідність не встановлена;

·          спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження: шляхом продажу обтяжувачем – Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) предмету обтяження будь-якій особі;

·          пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження: пріоритету інших обтяжувачів не встановлено.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2007р., укладеним між Позивачем та Відповідачем:

·          загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті Публічному акціонерному товариству „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) з вартості предмета забезпечувального обтяження; заборгованість за кредитом у сумі 5986630,72грн., заборгованість за процентами у сумі 1674335,40грн., заборгованість по комісії за управління фінансовим кредитом в сумі 38246,36грн.;

·          опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувала: викладений у п. 1.2. договору застави транспортних засобів №15-94/17-4078/07 від 25.06.2007р.;

·          заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації: необхідність не встановлена;

·          спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження: шляхом продажу обтяжувачем – Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) предмету обтяження будь-якій особі;

·          пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження: пріоритету інших обтяжувачів не встановлено.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25606502) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636): відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 25500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.10.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

8. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя