Ухвала суду № 64593765, 07.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р. Справа № 876/8701/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Львівської митниці Державної фіскальної служби та Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів,поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 10 травня 2016 року № 67-ДС «Про звільнення працівників Львівської митниці Державної фіскальної служби» в частині звільнення начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Державної фіскальної служби від 10 травня 2016 року № 458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України»; поновити позивача на роботі на посаді начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Державної фіскальної служби; стягнути з Львівської митниці Державної фіскальної служби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі безпідставно дійшли до висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення позивача з державної служби відповідно до ст.ст.65-66 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця). Зазначає, що він не вчиняв жодних дій, які можуть кваліфікуватись як порушення Присяги. Він, як керівник митного поста, постійно проводив профілактичну роботу з особовим складом митного поста щодо недопущення в службовій діяльності вчинення злочинів, корупційних та, пов'язаних з корупцією порушень, також щодо недопустимості порушення службової дисципліни. А тому, висновки відповідачів про незабезпечення належного контролю за діяльністю підпорядкованого особового складу, незабезпечення контролю за виконання працівниками Конституції та Законів України та вжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції є безпідставними. Посилається також на те, що ні поданням Дисциплінарної комісії, ні наказом ДФС України не визначено, в чому саме полягає винна дія чи бездіяльність позивача, в чому полягає невиконання або неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законами України. Також Дисциплінарною комісією не визначено ступеня тяжкості вчиненого позивачем проступку та його вини. Крім того, вказує на те, що його протиправно звільнено в період відсутності на роботі, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 10 травня 2016 року № 67-ДС «Про звільнення працівників Львівської митниці Державної фіскальної служби» в частині звільнення начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Державної фіскальної служби від 10 травня 2016 року № 458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» в частині оголошення наказу Державної фіскальної служби України від 10 травня 2016 року № 67-ДС «Про звільнення працівників Львівської митниці Державної фіскальної служби» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Державної фіскальної служби. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Державної фіскальної служби з 11 травня 2016 року. Стягнено з Львівської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11 травня 2016 року по 07 жовтня 2016 року в розмірі 39048,45 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржені наказ ДФС України від 10 травня 2016 № 67-ДС «Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС» в частині звільнення начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 та наказ Львівської митниці ДФС від 10 травня 2016 №458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» в частині звільнення позивача прийняті відповідачами не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позивача необхідно поновити на посаді начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС.

Не погодившись з прийнятою постановою, Львівська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що начальником митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 порушено Присягу державного службовця в частині сумлінного виконання своїх обов'язків, а саме не забезпечено здійснення належного керівництва за діяльністю підпорядкованого особового складу, не забезпечено контролю виконання підпорядкованими працівниками Конституції України, законів України та вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції, що призвело до незаконного звільнення від митного контролю товарів, переміщуваних 28 лютого 2016 року громадянкою ОСОБА_4 та отримання неправомірної вигоди головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Державної фіскальної служби Чобанюк Н.Й.

Також, не погодившись з прийнятою постановою, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що начальником митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 порушено Присягу державного службовця в частині сумлінного виконання своїх обов'язків, а саме не забезпечено здійснення належного керівництва за діяльністю підпорядкованого особового складу, не забезпечено контролю виконання підпорядкованими працівниками Конституції України, законів України та вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції, що призвело до незаконного звільнення від митного контролю товарів, переміщуваних 28 лютого 2016 року громадянкою ОСОБА_4 та отримання неправомірної вигоди головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці Державної фіскальної служби Чобанюк Н.Й.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідачів, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 прийнятий на роботу в митні органи 04 листопада 2002 року. Присягу державного службовця позивач прийняв 04 листопада 2002 року(том 1, а.с. 189). Наказом ДФС України від 04 грудня 2015 року №3851-о позивач призначений в порядку переведення на посаду начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС.

Наказом ДФС України від 10 травня 2016 року №67-ДС ОСОБА_1 начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС звільнено 10 травня 2016 року за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»(том 1, а.с.113). На виконання вказаного наказу Львівською митницею ДФС 10 травня 2016 видано наказ №458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України»(том 1, а.с.114).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ст. 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 65 того ж Закону дисциплінарними проступками в тому числі є порушення Присяги державного службовця.

Згідно ч. 1 ст. 36 вищевказаного Закону особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».

Пунктом 7 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець зобов'язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

З аналізу зазначених норм слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з вказаним як порушення Присяги необхідно розуміти вчинення державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Таким чином і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього ж Закону.

Згідно із ст.74 вказаного Закону дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він вчинявся, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Таким чином порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою такого звільнення є ретельне службове розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 21.05.2013, від 04.06.2013, від 17.09.2013, від 03.12.2013, від 28.04.2015 у справах № 21-403а12, № 21-167а13, № 21-231а13, № 21-379а13, № 21-163а15 відповідно.

Як слідує з оскаржуваних наказів від 10.05.2016 року, порушення Присяги державного службовця, на думку Митниці, полягало у тому, що ОСОБА_1 несумлінно виконував свої обов'язки як начальник митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС.

З подання Дисциплінарної комісії про застосування дисциплінарного стягнення -звільнення ОСОБА_1, начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, слідує, що 28.02 2016 року в службових приміщеннях митного поста «Львів-аеропорт» співробітниками військової прокуратури Західного регіону України були проведені обшуки з метою виявлення грошових коштів (неправомірної вигоди), інших предметів, речей та документів, які мають значення для кримінального провадження та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, мав місце факт отримання головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «Львів - аеропорт» Льввіської митниці ДФС Чобанюк Н.Й. неправомірної вигоди за безперешкодне ввезення на територію України товарів шляхом невнесення їх до митної декларації.

Листом військової прокуратури Західного регіону від 30.03.20165 року « 10/2/1-401вих16 скеровано подання у порядку ч. 3 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» у якому повідомлено Львівську митницю ДФС про те, що у провадженні слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України перебувають матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Зокрема у вказаному поданні зазначалось, що попередніми причинами та умовами, які сприяли вчиненню Чобанюк Н.Й. корупційного злочину, є недотримання нею заборон та обмежень , встановлених Законом, відсутність контролю керівництва митного поста та відділу, які неналежно виконуючи свої функціональні обов'язки, допустили створення умов для вимагання та отримання неправомірної вигоди підлеглими працівниками.

Наведені факти, на думку відповідачів свідчать про порушення позивачем Присяги державного службовця та є підставою для його звільнення з посади начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність таких тверджень відповідачів з огляду на наступне.

Права та обов'язки позивача як керівника митного поста передбачені, зокрема, положенням про митний пост «Львів- аеропорт» Львівської митниці ДФС, затвердженого наказом Львівської митниці ДФС від 29 липня 2015 року №428(далі-Положення).

Відповідно до п.2.2.1. Положення керівництво митним постом містить, зокрема, такі процедури: здійснення керівництва діяльністю та організація роботи митного поста відповідно до Регламенту Митниці та положення про митний пост (п. 2.2.1.1); організація, забезпечення контролю у межах компетенції виконання митним постом Конституції України та законодавства України, рішень Колегії ДФС, Митниці, протокольних доручень тощо (п.2.2.1.3); вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції (п.2.2.1.33).

Пунктом 3.1. Положення передбачено, що митний пост очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, визначеному законодавством України.

Розділом 4 Положення встановлено права начальника митного поста, зокрема, вжиття заходів у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції. У разі виявлення чи одержання інформації про вчинення підлеглим корупційного правопорушення вживає у межах компетенції заходів щодо припинення такого правопорушення та негайне повідомлення про його вчинення спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції (п. 4.32).

Відповідно до п.5.1 Положення начальник митного поста, зокрема, відповідає за організацію роботи щодо виконання покладених на митний пост завдань; організацію роботи щодо дотримання посадовими особами митного поста вимог законодавства України.

Згідно із п.5.2. Положення начальник митного поста відповідно до покладених на нього обов'язків, зокрема, контролює виконання посадовими особами митного поста службових обов'язків; організовує та веде виховну та профілактичну роботу серед особового складу митного поста.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач, перебуваючи на посаді начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС, здійснював свої функціональні обов'язки належним чином і у відповідності до вимог чинного законодавства, а також проводив активну профілактичну роботу щодо недопущення вчинення корупційних правопорушень серед підпорядкованого йому особового складу митного поста, оскільки з 28 грудня 2015 року по 28 лютого 2016 року як керівник митного поста постійно проводив профілактичну роботу щодо недопущення в службовій діяльності вчинення злочинів, корупційних та пов'язаних з корупцією порушень, також щодо недопустимості порушення службової дисципліни - з особовим складом митного поста.

За період роботи позивача на митному пості «Львів - аеропорт» з особовим складом митного поста проведено відповідні загально-профілактичні заходи, що підтверджується службовими записками (а.с.190-205, 221-223, 228-230), доповідною запискою (а.с. 216-218), протоколом №01 від 12 січня 2016 року(а.с.224-227).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач як керівник митного поста постійно проводив профілактичну роботу щодо недопущення в службовій діяльності вчинення злочинів, корупційних та пов'язаних з корупцією порушень, також щодо недопустимості порушення службової дисципліни - з особовим складом митного поста.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити про безпідставність посилань відповідачів на наказ Державної фіскальної служби України від 13.03.2015 № 167 «Про персональну відповідальність керівників підрозділів органів ДФС», згідно з яким вчинення корупційних правопорушень працівниками, розцінюється як неспроможність їх керівників виконувати функції, які здійснюють підрозділи органів ДФС України, оскільки ч. 2 ст. 61 Конституції України закріплено конституційний принцип індивідуальності юридичної відповідальності.

Апеляційний суд зазначає, що подання Дисциплінарної комісії Львівської митниці ДФС та оскаржений наказ ДФС України не містять обґрунтувань та вказівок на докази, що підтверджували б вчинення позивачем порушень, які б потягли за собою застосування до нього такої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги.

Крім цього, в них не визначено, як того вимагає норма ст. 65 Закону України «Про державну службу», в чому саме полягає винна дія чи бездіяльність позивача, в чому полягає невиконання або неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законами України. Крім того, дисциплінарною комісією не визначено ступеня тяжкості вчиненого позивачем проступку та його вини.

Також колегія суддів бере до уваги той факт, що під час прийняття оскаржуваних наказів позивач був відсутнім на службі з 10 травня 2016 року по 03 червня 2016 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується листком непрацездатності серії АГС №468250(а.с.19) та табелем обліку використання робочого часу за травень та червень 2016 року(а.с.231,233).

Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Таким чином, відповідачами при прийнятті оскаржених наказів порушено пряму заборону, встановлену ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу», на звільнення державного службовця під час відсутності його на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Верховний Суд України в постанові від 01.10.2013 у справі № 21-259а13 вказав на те, що за змістом п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення. При цьому, Верховний Суд України акцентував увагу на неприпустимості звільнення особи з посади під час перебування її в стані тимчасової непрацездатності.

Щодо наявності у позивача діючого дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до наказу ДФС України від 30 липня 2015 року №557 «Про результати перевірки Львівської митниці ДФС»(а.с.68), то колегія суддів вважає, що таке не впливає на обставини щодо звільнення позивача з посади.

Матеріалами справи не підтверджується вчинення позивачем порушень, які б потягли за собою застосування до нього такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржені наказ ДФС України від 10 травня 2016 року №67-ДС «Про звільнення працівників Львівської митниці ДФС» в частині звільнення начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 та наказ Львівської митниці ДФС від 10 травня 2016 року №458-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» в частині звільнення позивача прийняті відповідачами не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно положень ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції вірно вказано про те, що позивача слід поновити на посаді начальника митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС з 11 травня 2016 року, так як день звільнення - 10 травня 2016 року є останнім робочим днем.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі постанови КМ України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно з п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язані відповідні виплати.

Оскільки, позивач звільнений 10 травня 2016 року, це і є останнім робочим днем. Тому, тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправних наказів відповідачів, вірно обраховано з 11 травня 2016 року по 07 жовтня 2016 року, що становить 105 робочих днів (травень - 15, червень - 19, липень - 22, серпень - 22, вересень - 22, жовтень -5).

Згідно з довідкою Львівської митниці ДФС від 07 липня 2016 року №13-70-05/40-199 середньоденна заробітна плата позивача становила 371,89 грн з врахуванням обов'язкових платежів та зборів.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно стягнуто на користь позивача із Львівської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 травня 2016 року по 07 жовтня 2016 року в розмірі 39048,45 грн(371,89 грн * 105 робочих днів) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Львівської митниці Державної фіскальної служби та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у справі № 813/1966/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін