Постанова № 64593743, 06.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Справа № 876/7567/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 13.09.2016 року у справі за позовом Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ГТУЮ у Львівській області), Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - УДВС ГТУЮ у Львівській області), Відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) про визнання протиправними дії державного виконавця при винесенні постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; скасування постанови від 15.09.2011р. ВП №28472293 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 11305,94 грн; скасування постанови державного виконавця від 15.09.2011р. ВП №28472293 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 30,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказані постанови є безпідставними та незаконними, оскільки ГУПФУ у Львівській області повідомило державного виконавця про обставини, які унеможливлюють виконання на цей час зазначеного виконавчого провадження та судового рішення і просило його звернутись до суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення до 01.01.2012 року. Крім того, 14.09.2011 року ГУПФУ у Львівській області подано позовну заяву про визнання протиправними дій державного виконавця та про скасування постанови від 02.09.2011 року про відкриття виконавчого провадження. Вказану інформацію державний виконавець залишив поза увагою. Також звертає увагу на те, що кошторисом управління на 2011 рік не передбачено коштів на виплату сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 13.09.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ГУПФУ у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджені та з'ясовані обставини справи, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що державним виконавцем безпідставно винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 11305,94 грн та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 30,61 грн. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги жодної обставини, зазначеної в позові та пояснень представника відповідача в судовому засіданні щодо неправомірності дій відповідачів при винесенні оскаржуваних постанов, не дослідив надані докази, не врахував вказане ВАС України щодо дослідження обставин та доказів, дій державного виконавця, які вчинені на примусове виконання судового рішення, що свідчить про поверхневий розгляд справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено, що на виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області перебував виконавчий лист №2а-1169/10, виданий 29.08.2011 року Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення з ГУПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_2 заборгованості по пенсійному забезпеченню за період з 01.01.2010 року по 30.12.2010 року в розмірі 113059,41 грн.

02.09.2011 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа №2а-1169/10, виданого 29.08. 2011 року Галицьким районним судом м.Львова про зобов'язання позивача провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії та надано строк для добровільного виконання виконавчого листа до 09.09.2011 року.

У зв'язку з невиконанням ГУПФУ у Львівській області рішення суду у встановлений строк 15.09.2011 року головним державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області винесені постанови №28472293 відповідно ст. ст. 28, 41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 11305,94 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 30,61 грн.

В той же час, ГУПФУ у Львівській області судове рішення згідно виконавчого листа № 2а-1169/10, виданого 29.08.2011р. Галицьким районним судом м. Львова, виконано у повному обсязі, що підтверджується платіжною вимогою № 487 від 13.09.2011, відповідно до якої з позивача стягнуто Головним управління юстиції у Львівській області 113059,41 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області були правомірно винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність зазначених вище постанов державного виконавця з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов державного виконавця) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону.

Як видно з матеріалів справи, судовим рішенням, яке виконувалось у спірному виконавчому провадженні, було стягнуто ГУПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_2 заборгованість по пенсійному забезпеченню.

За визначенням , наведеним в ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, передбаченим законодавством про пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим стягнення з позивача як боржника у даному виконавчому провадженні виконавчого збору за невиконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем, є протиправним, а отже постанова державного виконавця від 15.09.2011 року ВП № 28472293 про стягнення з боржника виконавчого збору підлягає скасуванню.

Що ж стосується винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

В оскаржуваній постанові від 15.09.2011 року ВП № 28472293 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій головний державний виконавець посилається на акт від 15.09.2011 року про витрати на проведення виконавчих дій, згідно з яким ним здійснено витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій, в розмірі 30,61 грн.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому суд приймає до уваги те, що відповідно до другої частини вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи наявний акт державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 15.09.2011, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-1169/10 головним державним виконавцем здійснено витрати, пов'язані з провадження виконавчих дій на загальну суму 30,61 грн. Проте, інших доказів на підтвердження витрат при проведенні виконавчих дій відповідачем суду не представлено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідачами за недостатністю доказів всупереч вимогам ст. ст. 71, 72 КАС України не доведено законність винесення постанови від 15.09.2011 ВП № 28472293 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, відтак позовна вимога про скасування зазначеної вище постанови державного виконавця є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно вимог частини третьої ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а тому вимога про визнання протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції ухвалено оскаржувану постанову з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, така прийнята з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому така підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 13.09.2016 року у справі № 461/2317/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позову заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області від 15.09.2011 року ВП № 28472293 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 11305,94 грн.

Скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області від 15.09.2011 року ВП № 28472293 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 30,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текс виготовлено 07.02.2017р.