Постанова № 64592980, 02.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року Справа № 876/9610/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003971720 від 30.04.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0003971720 від 30.04.2015 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його оскаржила Сокальська ОДПІ, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.2 ст. 54, ст. 167, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 7254476,5 грн та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 32985509,47 грн. Податковим органом вірно застосовано до підприємства штраф у розмірі 50% та 75 % у відповідності до п. 127.1 ст. 127 ПК України.

У судовому засіданні представники позивача заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що позиція суду першої інстанції є вірною і відповідає усталеній судовій практиці.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Сокальською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ВП «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р, за наслідками якої складено акт №238/2200/26307842 від 16.04.2015 року (далі - акт перевірки від 16.04.2015 року).

У висновках акта відповідач зазначив про порушення підприємством пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 54.2 ст. 54, ст. 167, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 ст. 168 Податкового кодексу України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 7254476,5 грн та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 32985509,47 грн.

30 квітня 2015 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003971720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати за основним платежем 7254476,5 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 25206674,12 грн, всього на суму 32461150,62 грн.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення в цілому з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Статтею 167 Податкового кодексу України визначено ставки податку.

Відповідно до пп. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктами 168.1.2, 168.1.4 та 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, нарахована та несплачена ВП «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р. сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення (30 квітня 2015 р.) становить 7254476,5 грн.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума основного податкового зобов'язання в розмірі 7254476,5 грн є сумою боргу за період жовтень 2011 року - вересень 2014 року, тобто охоплює період більший за 1095 днів.

Так, як вбачається з наданого податковим органом розрахунку, податковий борг з податку на доходи фізичних осіб дійсно виник у 2011 році, разом з тим, періодично погашався і сплачені підприємством кошти спрямовувались на погашення боргу за попередні терміни. Так, згідно наданого розрахунку за період 2011 року по 2014 рік позивач зобов'язаний був сплатити 32806197,36 грн, а сплатив 32985509,14 грн. Фактично позивач закрив борг частково за січень 2014 року (платіж 30 вересня 2014року) і у подальшому податковий борг за наступні періоди (з лютого 2014 року) збільшився до 8277876,55 грн. Отже, цей період перебуває в межах трирічного строку строку давності, встановленого ст. 102 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, нарахування податковим органом позивачу податкового зобов'язання в сумі 7254476,5 грн є законним і суд першої інстанції безпідставно скасував податкове повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає наступне.

ДПІ дійшла висновку про порушення податкового законодавства на тій підставі, що позивач прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 2011 року, що, на думку податкового органу, є порушенням статті 127 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюються як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вчинення саме таких дій позивачем податковим органом не доведено, що є підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі №813/6793/13-а та від 22 березня 2016 року у справі №813/6774/13-а.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про часткове задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково, скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 813/2811/15.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0003971720 від 30.04.2015 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 206 674 (двадцять п'ять мільйонів двісті шість тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 12 (дванадцять) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 07 лютого 2017 року.