Ухвала суду № 64592896, 02.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17687/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, за участю третьої особи: приватного акціонерного товариства "Нео Віта" про визнання протиправним та скасування рішення № 65/1968 від 01.10.2015 р., -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду з підстав визначених у ст.ст. 99, 100 КАС України.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Дослідивши докази по справі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріалами справи, позивачем оскаржується рішення Київської міської ради №65/1968 від 01.10.2015 року.

Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду, зазначив, що позивачем пропущено строк на оскарження цього рішення.

Доводи апелянта полягають у тому, що він дізнався про вказане рішення 24.01.2016 року з наданої Департаментом земельних ресурсів КМДА відповіді (№057024-66) на адвокатський запит та 23.08.2016 року подав позовну заяву до Дніпровського районного суду м. Києва про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №65/1968 від 01.10.2015 року «Про передачу приватному акціонерному товариству «НЕО ВІТА» земельної ділянки для будівництва житлово-офісного торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на просп. Возз'єднання, 19 у Дніпровському районі м. Києва», однак ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2016 року відмовлено у відкритті провадження оскільки спір є публічно-правовим.

Колегія суддів апеляційного суду спростовує вказані доводи апелянта наступним.

Якщо особа за захистом своїх прав, свобод або інтересів звертається до суду, вона зобов'язана дотримуватися встановленого процесуальним правом порядку звернення.

Відповідно до п.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання правил, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України слідує висновок, що строк звернення до суду з позовом становить шість місяців з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач дізнався про оскаржуване рішення раніше 24.01.2016 року.

Водночас, до суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише 11.11.2016 року, тобто з пропуском законодавчо визначеного шестимісячного строку на звернення до адміністративного суду.

Доводи апелянта про те, що строк пропущено з тих підстав, що у серпні 2016 року ним було подано позовну заяву спочатку до районного суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до районного суду позивач звернувся також з пропуском законодавчо визначеного шестимісячного строку.

Під час судового засідання апелянт зазначив, що звертаючись до районного суду вважав, що даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства, однак йому було відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що спір є публічно-правовим.

Також в своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не міг передбачити відмови Дніпровського районного суду м. Києва у відкритті провадження, оскільки розгляд аналогічних спорів у порядку цивільного судочинства підтверджується судовою практикою, а тому пропуск строку звернення до адміністративного суду жодним чином не залежав від його волі.

Під час судового засідання в апеляційній інстанції встановлено, що ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року про відмову у відкритті ОСОБА_2 оскаржено не було.

Крім того, колегія суддів зауважує, що правова необізнаність особи не може бути визнана поважною причиною для пропущення строку звернення до суду, як і підставою для його поновлення.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем було не наведено підстав поважності причин пропуску звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.