Постанова № 64592814, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 744/847/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Смага С.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату, про: визнання протиправним протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 08 липня 2016 року в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, як особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої настала 29 січня 2014 року після звільнення з військової служби, але внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; зобов'язання Міністерства оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу в зв'язку з настанням 29 січня 2014 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року № 975, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги; зобов'язання Міністерства оборони України подати до Семенівського районного суду Чернігівської області звіт про виконання рішення суду.

Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Міністерство оборони України, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши справу у межах, визначених ст. 195 КАС України колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в період з 05 серпня 1979 року по 19 жовтня 2004 року ОСОБА_3 проходив військову службу, в тому числі приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан (ДРА) в період з 22 липня 1985 року по 29 вересня 1987 року.

22 грудня 1986 року під час бойових дій в ДРА отримав поранення у виді мінно-вибухової травми, множинних вогнепальних осколкових поранень голови, кінцівок, відриву правої ступні на рівні передплесно - плесневого зчленування.

21 січня 1988 року висновком лікарсько-трудової експертної комісії позивачу була встановлена третя група інвалідності безстроково внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою серії ВТЭ-22 № 060009 від 21 січня 1988 року.

Згідно протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 2775 від 12 жовтня 2013 року у позивача встановлено поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

В подальшому йому була встановлена друга група інвалідності безстроково, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128275 від 29 січня 2014 року.

З метою вирішення питання по виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 2 групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, ОСОБА_3, в 2016 році звернувся до Семенівського районного військового комісаріату Чернігівської області з відповідною заявою та надав копії необхідних документів. Семенівський РВК 12 лютого 2016 року надіслав документи позивача для можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги до Чернігівського обласного військового комісаріату, який в свою чергу передав документи до Міністерства оборони України.

08 липня 2016 року комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби складено протокол № 54 (затверджений 11 липня 2016 року тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України), яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що інвалідність ОСОБА_3 встановлено до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року № 33597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач у зв'язку із встановленням йому при повторному огляді 2 групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями ч. 2 ст.16 Закону № 2011. Відтак протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08 липня 2016 року в частині відмови йому у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 29 січня 2014 року після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, слід визнати протиправним.

При цьому, на переконання суду першої інстанції, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Міністерства оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу в зв'язку з настанням 29 січня 2014 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року № 975, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів часткового погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно ст. 16 Закону № 2011-ХІІ право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа № 21-135а15.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що застосування ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Позивачу 29 січня 2014 року була встановлена 2 група інвалідності безстроково внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акту огляду соціальною експертною комісією серії АВ № 0128275 від 29 січня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 29 січня 2014 року, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Згідно п.п. 12, 13 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Крім того, процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» установлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Також пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи становлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Позивач не звертався та не отримував одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення йому 21 січня 1988 року III групи інвалідності, оскільки це не було передбачено

Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року № 21-563а14 звернув увагу, що «обов'язкове особисте страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Тому у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги».

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач у зв'язку із встановленням йому при повторному огляді 2 групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями ч. 2 ст.16 Закону № 2011, а відтак протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08 липня 2016 року в частині відмови йому у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги, як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 29 січня 2014 року після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, слід визнати протиправним.

Аналогічна правова позиція у рішенні Вищого адміністративного суду України по справі № 825/2188/15-а.

Однак, зобов'язуючи Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу в зв'язку з настанням 29 січня 2014 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року № 975, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції не врахував, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року по справі № 806/5172/15.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм права (ч. 1 ст. 201 КАС України), що в сою чергу свідчить про наявність підстав для зміни оскаржуваної постанови шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути документи ОСОБА_3 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням 29 січня 2014 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2016 року змінити.

Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в новій редакції.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_3 щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням 29 січня 2014 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст постанови виготовлений 08 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Ганечко О.М.