Ухвала суду № 64592760, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 355/1648/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Лічевецький І.О., Мельничук В.П.,

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Міністерства оборони України та ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, в якому просив:

- визнати дії посадових осіб Міністерства оборони України при визначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протиправним, які не відповідають діючому законодавству України та скасувати їх;

- зобов'язати Міністерство оборони України виконати діючу постанову Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 року, повторно розглянути і винести законне рішення про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги згідно законодавства України, яке діяло на момент звернення - 21.08.2008 року (у 54-кратному розмірі фінансового забезпечення встановленого на момент звільнення);

- зобов'язати перерахувати розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням наданих матеріалів судового дослідження;

- стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду шляхом безспірного списання коштів Державного казначейства України з рахунків Державного бюджету на користь ОСОБА_3 у розмірі 4 176 000 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України при призначенні і розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз. 2 п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб" у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з військової служби у запас наказом Міністерства оборони України від 29.10.1992 року №01207.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії №2-20 СМ №084153 від 31.07.2008 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причини якої пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

У зв'язку з отриманням інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, позивач звернувся до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - комісія) Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії від 31 січня 2013 року №1 ОСОБА_3 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

В подальшому позивачем було оскаржено таку відмову в суд.

За наслідками розгляду позову постановою Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 в справі № 437/6851/13а зобов'язано комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей». Ухвалою Вищого адміністративного суду України 16.04.2014 р. касаційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 р. без змін.

На стадії виконання зазначеного рішення суду Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 14.10.2014 року №248/3/6/9331/1658 повідомив позивача, що Міністром оборони України 26.12.2013 р. було прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 30-місячного грошового забезпечення, отриманого позивачем на день звільнення з військової служби, відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб" у редакції чинній на час ухвалення судового рішення.

Позивач вважаючи протиправним дії щодо такого нарахування одноразової грошової допомоги, звернувся з даним позовом в суд.

Суд першої інстанції задовольняючі позовні вимоги вбачав наявними підстави для задоволення позову частково шляхом зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз. 2 п. 2 ч. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених із військової служби (зборів) осіб" у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми, що був визначений відповідною правовою нормою, чинною на час встановлення інвалідності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, колегія судді звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Згідно із ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання протиправними дій вчинених на виконання рішення суду, в обґрунтування якого посилається на неналежне виконання відповідачем постанови Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 в справі № 437/6851/13а.

Тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст.170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, то такі особи мають право звернутися із заявою про роз'яснення такого судового рішення.

Крім того, відповідно до ст.267 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Згідно до вимог ч.9 ст.267 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому, в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов'язання виконання судового рішення по іншій справі.

Тобто, якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинених на виконання вищевказаної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду України від 22.08.2013 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Разом з тим, суд першої інстанції розглянув даний спір як новий публічно-правовий спір. Та за наслідками його розгляду прийняв рішення, яким зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату належну позивачу одноразову грошову допомогу згідно вимог ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто, ухвалив по суті рішення між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і в справі № 437/6851/13а.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого спору і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2016 року скасувати, провадження в справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя І.О.Лічевецький

Суддя В.П.Мельничук

Повний текст виготовлено - 08.02.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.