Ухвала суду № 64592719, 02.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/427/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області про визнання нечинним та скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не брали участь у справі, не погоджуючись із зазначеною постановою, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять суд змінити в частині, що стосується в цілому визнання протиправним та скасування розпорядження Таращанської районної державної адміністрації від 12 вересня 2012 року №374 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області» та залишити без змін дане розпорядження адміністрації в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 червня 2004 року між Таращанською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Веселокутської сільської ради, урочище «Цикове», площею 68 га (а.с. 19-21). Відповідно до пункту 4 договору від 01.06.2004 земельна ділянка передається позивачу в оренду строком на 25 років.

Вказаний договір оренди землі від 01.06.2004 зареєстрований у Таращанському відділі Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.06.2004 за №6.

01 червня 2004 року між сторонами договору оренди підписано акт про передачу земель в натурі землекористувачу (орендарю), яким Таращанська РДА в присутності сільського голови Веселокутської сільської ради передала, а ОСОБА_4 прийняв в оренду земельну ділянку площею 68 га згідно викопіювання з плану землекористування, що є додатком до акта (а.с. 22).

12 квітня 2007 року до договору оренди землі від 01.06.2004 внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 58 га (а.с. 24).

27 січня 2010 року до договору оренди землі від 01.06.2004 внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 38,85 га (а.с. 25).

20 грудня 2012 року до договору оренди землі від 01.06.2004 внесені зміни, відповідно до яких площу орендованої земельної ділянки зменшено до 28,85 га (а.с. 27).

13 листопада 2015 року на підставі розробленої на замовлення позивача технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передану позивачу в оренду земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 74).

Згідно довідки Відділу Держземагентства у Таращанському районі Київської області №813 від 20.06.2014 із земель запасу площею 28,28 га, які перебувають в оренді у ОСОБА_4, було передано у приватну власність дві земельні ділянки площею 2 га громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до розпорядження голови Таращанської райдержадміністрації від 12.09.2012 №374. На даний час в оренді в ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка площею 24,85 га, яка знаходиться в адміністративних межах Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с. 80).

Згідно вказаного розпорядження Таращанської районної державної адміністрації Київської області від 12.09.2012 №374 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області» затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України для ведення особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області та вирішено передати у власність 11 громадянам земельні ділянки загальною площею 22,0001 га для ведення особистого селянського господарства на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с. 93).

Згідно додатку до розпорядження дозвіл надано громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5 (а.с. 96).

На підставі розпорядження від 12.09.2012 №374 вказаними особами отримані державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме:

- ОСОБА_3 - державний акт серії НОМЕР_10 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с. 180);

- ОСОБА_11 - державний акт серії НОМЕР_11 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_3 (а.с. 183);

- ОСОБА_7 - державний акт серії НОМЕР_12 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_4 (а.с. 185);

- ОСОБА_5 - державний акт серії НОМЕР_13 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_5 (а.с. 186);

- ОСОБА_9 - державний акт серії НОМЕР_14 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_6 (а.с. 184);

- ОСОБА_8 - державний акт серії НОМЕР_15 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_7 (а.с. 187);

- ОСОБА_2 - державний акт серії НОМЕР_16 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_8 (а.с. 181);

- ОСОБА_10 - державний акт серії НОМЕР_17 на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_9 (а.с. 182);

З листа Відділу Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області №1025-99.7-600/2-16 від 07.06.2016 та доданих до нього графічних матеріалів з плану землекористування Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області,вбачається, що на земельну ділянку площею 24,85 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться в оренді позивача накладаються наступні земельні ділянки з кадастровими номерами:

- ОСОБА_14 - кадастровий номер НОМЕР_18, площею 1,6439 га;

- ОСОБА_15 - кадастровий номер НОМЕР_19, площею 1,5 га;

- ОСОБА_16 - кадастровий номер НОМЕР_20, площею 1,5 га;

- ОСОБА_17 - кадастровий номер НОМЕР_21, площею 2 га;

- ОСОБА_10 - кадастровий номер НОМЕР_9, площею 2 га;

- ОСОБА_18 - кадастровий номер НОМЕР_22, площею 2 га;

- ОСОБА_5 - кадастровий номер НОМЕР_5, площею 2 га;

- ОСОБА_7 - кадастровий номер НОМЕР_4, площею 2 га;

- ОСОБА_9 - кадастровий номер НОМЕР_6, площею 2 га;

- ОСОБА_8 - кадастровий номер НОМЕР_7, площею 2 га;

- ОСОБА_19 кадастровий номер НОМЕР_23, площею 2 га.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті виходив з того, що оскільки земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4, у встановленому законом порядку не вилучалась, розпорядження Таращанської РДА від 12.09.2012 №374 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області» є таким, що порушує права позивача на володіння і користування земельною ділянкою, отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria2» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Відповідно до частини першої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, відповідно до частини другої ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює управлінські функції та реалізує свою компетенцію на основі законодавства.

Як свідчать матеріали справи, розпорядження Таращанської районної державної адміністрації від 12 вересня 2012 року №374 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам на території Веселокутської сільської ради Таращанського району Київської області» є актом індивідуальної дії та стосується лише ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, яким надано такі дозволи, при цьому вказане розпорядження вичерпало свою дію після видачі вказаним особам державних актів на право власності на земельні ділянки.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності фізичних осіб на земельні ділянки, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки, тобто цивільного права.

Таким чином, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року (справа №0870/562/12) та від 26 жовтня 2016 року (справа №21-1638а16).

Враховуючи, що в даних правовідносинах позов спрямований на захист прав у сфері приватно-правових, а не публічно-правових відносин, дана справа не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

За правилами п. 1 частини першої ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини другої цієї статті якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Згідно з частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно зі статтею 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ст. 205 КАС України розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Таращанської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Держгеокадастру у Таращанському районі Київської області про визнання нечинним та скасування розпорядження - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.