Постанова № 64592695, 30.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1286/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участі секретаря: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Черкаської області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Черкаської області, Державної судової адміністрації України про зобов'язання ДСА України нарахувати та виділити Апеляційному суду Черкаської області грошові кошти на суддівську винагороду в сумі 111 991, 00 грн судді Апеляційного суду Черкаської області позивачу, з урахуванням стягнення податку з доходів фізичних осіб та військового збору; зобов'язання Апеляційного суду Черкаської області нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суддівську винагороду в сумі 111 991, 00 грн, з урахуванням стягнення податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

У судове засідання 30.01.2017 з'явився представник відповідача - Державної судової адміністрації України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження суддівської винагороди 7 розмірами мінімальної заробітної плати було чинне із січня 2015 року по березень 2015 року включно, однак, вказаний Закон № 76-VIII в цій частині Конституційним Судом України не був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Колегія суддів категорично не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно наказу Апеляційного суду Черкаської області № 04 від 04.01.2011 «Про обрання ОСОБА_2 суддею апеляційного суду» згідно Постанови Верховної Ради України № 2758-VІ від 02.12.2010 «Про обрання суддів» вважати ОСОБА_2 таким, що приступив до виконання обов'язків судді апеляційного суду Черкаської області з 04.01.2011, з окладом згідно штатного розпису та надбавкою в розмірі 40 відсотків за вислугу років - 25 років, 06 місяців, 04 днів, має перший кваліфікаційний клас судді. Загальний трудовий стаж становить - 33 роки, 09 місяців, 30 днів.

Встановлено ОСОБА_2 з 04.01.2011 судді Апеляційного суду Черкаської області, надбавку за виконання особливо важливої роботи в розмірі 25 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас (а.с. 7).

Згідно Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 "Про часткову мобілізацію" та відповідно до наказу Черкаського об'єднаного міського військового комісара № 5 від 31.03.2015 - позивач призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період у Збройні Сили України.

Наказом голови апеляційного суду Черкаської області № 21 від 06.04.2015 припинено тимчасово виконання обов'язків судді апеляційного суду Черкаської області Торопенка М.В. на період військової служби у зв'язку з мобілізацією 06.04.2015 із збереженням місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати на період служби, але не більше року.

09.04.2016 позивачем укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командувача військ оперативного командування "Північ" сухопутних військ Збройних Сил України на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Згідно наказу в.о. голови апеляційного суду Черкаської області № 4 від 25.04.2016 припинено тимчасово виконання обов'язків судді апеляційного суду Черкаської Торопенка М.В., який підлягав звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжив службу, зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом строком до закінчення дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, проведено оплату ОСОБА_2 середнього заробітку до закінчення дії особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Так, відповідно до п. 10 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VІІІ від 28.12.2014 (у редакції, що діяла до 01.04.2015), у 2015 році максимальний місячний розмір заробітної плати (грошового забезпечення) суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі).

Отже, у період, коли позивач вперше (06.04.2015) був призваний на військову службу були чинними положення частини дев'ятої ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI, які обмежували розмір суддівської винагороди судді, тобто ДСА України, в даному випадку правомірно застосовано п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, згідно з яким середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Однак, в подальшому законодавство змінилось, зокрема 29.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції.

Згідно частин третьої - четвертої ст. 133 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 29.03.2015) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом судді апеляційного суду - 1,1.

Однак, ДСА України, в порушення конституційних принципів, не збільшив розмір грошового забезпечення (суддівської винагороди) позивача, як того вимагає ст. 133 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 29.03.2015), а залишив незмінною базу обрахунку розміру грошового забезпечення (суддівської винагороди), яка діяла за два місяці до тимчасового припинення позивачем виконання обов'язків судді Апеляційного суду Черкаської області (06.04.2015).

З цього часу, законодавство щодо розміру грошового забезпечення (суддівської винагороди) змінилось, зокрема посадовий оклад судді апеляційного суду збільшився. Проте, відповідачем не враховано зазначені зміни законодавства, які передбачені для всіх суддів апеляційних судів України, в тому числі і позивача, який по сьогоднішній день являється суддею апеляційного суду.

Правомірність дій ДСА обґрунтовує Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, яким передбачено чітку методику здійснення обрахунку грошового забезпечення судді.

Однак, колегія суддів вважає такий підхід обрахунку грошового забезпечення позивача формальним, оскільки відповідачем не враховані об'єктивні причини неможливості позивача переривати мінімум на два місяці проходження військової служби у Збройних Силах України для виходу на роботу з метою вірного обчислення відповідачем його середньомісячного заробітку за два останні календарні місяці роботи, а також обов'язково приведення бази обрахунку розміру грошового забезпечення у відповідність з нормами чинного законодавства.

Встановивши обмежену базу для нарахування позивачу грошового забезпечення і його максимальний розмір, відповідач фактично скасував право судді на одержання суддівської винагороди, яка передбачена діючим законодавством.

Дані обставин свідчать про безумовне зниження досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Частиною 1 ст. 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

З системного аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів зазначає, що невиплата, або зменшення розміру заробітної плати суддів свідчить про звуження змісту і обсягу гарантій незалежності і недоторканості суддів та порушення конституційних гарантій, закріплених Основним Законом України.

Рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22.09.2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частини третій ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Враховуючи те, що позивач продовжує бути суддею Апеляційного суду Черкаської області та обставини, які склались в даній справі, йому передбачена суддівська винагорода у розмірі встановленому згідно діючого законодавства, а не збереження попереднього середнього заробітку, коли діяли положення частини дев'ятої ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI, які обмежували розмір суддівської винагороди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ДСА України помилково з дня набрання чинності ст. 133 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 29.03.2015) не привела середній заробіток позивача у відповідність до чинного законодавства (не змінила базу для обрахунку середнього заробітку по ПКМ України № 100), згідно, з яким посадовий оклад працівників апарату місцевого суду збільшився.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Апеляційного суду Черкаської області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби у Черкаській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити грошові кошти на суддівську винагороду в сумі 111 991, 00 грн ОСОБА_2, з урахуванням стягнення податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Зобов'язати Апеляційний суд Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену суддівську винагороду в сумі 111 991, 00 грн з урахуванням стягнення податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 06.02.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.