Ухвала суду № 64592565, 01.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2017 року

справа № 804/16421/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Чередниченка В.Є. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 19.02.2016р. у справі №804/16421/15

за позовом:

Приватного акціонерного товариства «Євраз Дніпровський металургійний завод»

до:

про:

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015р. Публічне акціонерне товариство «Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі – СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 5-15 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/16421/15 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 3 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що у вересні 2015р. ним здійснювалась продаж товару власного виробництва на експорт відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів №1091/2015 від 19.08.2015р., №ДГТК40000002 від 25.12.2011 р., № ДГТК4О000006 від 01.05.2015 р., митне оформлення товару на експорт здійснювалось а митними деклараціями №903080000/2015/000733 від 18.09.2015 р., №903080000/2015/000774 від 23.09.2015 р., №110080000/2015/112642 від 28.08.2015 р., №110080000/2015/112691 від 30.08.2015 р., №110080000/2015/113221 від 07.09.2015 р., №110080000/2015/113582 від 11.09.2015 р., №110080000/2015/113560 від 11.09.2015 р., №1100800000/2015/113618 від 13.09.2015 р., №110080000/2015/113586 від 11.09.2015 р., відповідачем 19.11.2015р. було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за вересень 2015р., за результатами якої акт перевірки №108/28-01-42-05393056 від 19.11.2015 р., у якому податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, ст.194, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань у вересні 2015 р. на суму 177373 грн., що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту в вересні 2015 р. на суму 177373 грн., на підставі акту перевірки відповідачем 09.12.2015р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000664202, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 177373 грн. Позивач вважає висновки відповідача по оподаткуванню експортних операцій підприємства за ставкою 20% різниці між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості таких товарів по операціям з експорту товару за ціною нижче ціни собівартості самостійно виготовлених товарів необґрунтованим та безпідставним, з огляду на те, що товар, який було виготовлено позивачем, продавався ним на експорт відповідно до раніше укладених позивачем контрактів, за ціною яка нижче собівартості цих товарів і відповідно до положень чинного податкового законодавства такі операції оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою, оскільки ставка податку залежить від характеру (виду ) угоди операції – як то постачання товару на митну територію України, експорт чи імпорт товару, тобто від об’єкта оподаткування, а не від бази оподаткування, як вважає податковий орган, тому позивач вважає прийняте відповідачем за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення №0000664202 від 09.12.2015р. необґрунтованим та безпідставним і просив суд визнати протиправним та скасувати таке рішення відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. у справі №804/16421/15 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000664202 від 09.12.2015р. (суддя Озерянська С.І.) / а.с. 195-198 том 1/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 2-3 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 19.02.2016р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 31-37 том 2/ , заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено рішення у справі без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 19.02.2016р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та доповненням до заперечень, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 19.02.2016р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відповідач про день годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином / а.с. 16,18 том 2/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017р. у справі №804/16421/15 здійснено заміну позивача у справі - Публічного акціонерне товариство «Євраз – Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського», правонаступником – Приватним акціонерним товариством «Євраз Дніпровський металургійний завод» (далі – ПрАТ «Євраз ДМЗ») / а.см. 19-20,22-30 том 2/.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що у вересні 2015р. позивачем у справі здійснювалась продаж товару власного виробництва на експорт відповідно до укладених зовнішньоекономічних контрактів №1091/2015 від 19.08.2015р., №ДГТК40000002 від 25.12.2011 р., № ДГТК4О000006 від 01.05.2015 р., митне оформлення товару на експорт здійснювалось а митними деклараціями №903080000/2015/000733 від 18.09.2015р., №903080000/2015/000774 від 23.09.2015 р., №110080000/2015/112642 від 28.08.2015 р., №110080000/2015/112691 від 30.08.2015 р., №110080000/2015/113221 від 07.09.2015 р., №110080000/2015/113582 від 11.09.2015 р., №110080000/2015/113560 від 11.09.2015 р., №1100800000/2015/113618 від 13.09.2015 р., №110080000/2015/113586 від 11.09.2015 р. /а.с. 83-134 том 1/.

Відповідачем 19.11.2015р. було проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з ПДВ за вересень 2015р., за результатами якої акт перевірки №108/28-01-42-05393056 від 19.11.2015 р. ( далі – акту перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки, податковим органом за результатами перевірки зроблено висновок про порушення підприємством п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, ст.194, п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань у вересні 2015 р. на суму 177373 грн., що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту в вересні 2015 р. на суму 177373 грн. / а.с. 16-24 том 1/.

Позивач, після отримання вищезазначеного акту надіслав на адресу відповідача заперечення щодо висновків викладених у акті перевірки /а.с. 27-34 том 1/, але відповідач листом від 04.12.2015р. повідомив підприємство про обґрунтованість висновків, зазначених у акті перевірки / а.с. 35-38 том 1/, та 09.12.2015р. на підставі акту перевірки №108/28-01-42-05393056 від 19.11.2015р. податковим органом, відповідачем у справі, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000664202, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ по податковій декларації за вересень 2015р. на 177373 грн. / а.с. 39 том 1/, і саме це рішення відповідача є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

З наданої суду ксерокопії акту перевірки /а.с. 27-34 том 1/ вбачається, що висновок податкового органу про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства, яке призвело до заниження підприємством податкових зобов’язань у вересні 2015 р. на суму 177373 грн. і як наслідок до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту в вересні 2015 р. на суму 177373 грн., стало на думку податкового органу те, що обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною постачання не формує вартості експортованого товару, нульова ставка до такого обсягу не застосовується, а тому в податковій накладній з позначкою 17 визначається сума ПДВ за основною ставкою у розмірі у розмірі 20 % бази оподаткування та вказується у рядку 1.1. Декларації з ПДВ.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі, з приводу визначення ставки оподаткування здійснених позивачем експортних операції з постави товару власного виробництва, визначення об’єкта оподаткування, врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Так, аналіз положень пп. 14.1.136, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, ст.ст. 22,23,25,26,30, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України ( в редакції, яка чинна на момент виникнення спірних відносин – здійснення позивачем експортних операцій з постачання товару власного виробництва за ціною, яка нижче собівартості цього товару) дає можливість зробити висновок про те, що об’єктом оподаткування є операція з постачання товарів, ставка податку визначається виходячи від бази оподаткування, яка у свою чергу складає предмет об’єкту оподаткування, який може бути у тому числі операцією з постачання товарів(робіт, послуг), що з урахуванням положень ст. 193, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, якими встановлено розмір ставки ПДВ та встановлено підстави застосування кожної з ставок ПДВ, свідчить про те, що ставка податку залежить від характеру (виду) операції, а саме постачання товару (роботи, послуги) на митній території України, експорт чи імпорт товару, тому розмір ставки ПДВ та наявність пільгової ставки цього податку залежить саме від об’єкту оподаткування, оскільки за своїм економіко-юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об’єкта оподаткування, і у даному разі база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка ст. 185 Податкового кодексу України визнана об’єктом оподаткування, що виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією (зокрема за операцією з вивезення товарів за межі митної території України), і до бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції; зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (підпункт «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України) незалежно від співвідношення собівартості самостійно виготовлених товарів над фактичною ціною його постачання на експорт.

При цьому необхідно зазначити, що правові наслідки реалізації товару на експорт за ціною нижче ціни собівартості виготовлення такого товару, мають визначатися з урахуванням доктрини ділової мети, яка реалізується у податкових правовідносинах на підставі положень підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та передбачає обов'язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при вступі у господарські правовідносини, і у разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності, і як наслідок у такому випадку платник втрачає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ у складі вартості тих товарів/послуг, які не використані у господарській діяльності, що, однак, не збільшує базу оподаткування ПДВ за операцією з експорту цих товарів/послуг, і аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась адміністративними судами різних інстанції, у тому числі Вищим адміністративним судом України, зокрема у ухвалі цього суду від 16.02.2016 року у справі №818/2664/15.

Отже приймаючи до уваги наведені норми податкового законодавства, та враховуючи фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи та які характеризують характер фактично здійснених позивачем операцій з експорту готової продукції власного виробництва, за ціною нижче собівартості, колегія суддів вважає, що відповідачем у справі під час проведення перевірки було зроблено помилковий висновок стосовно того, що здійснені позивачем у перевіряємому періоді операції підлягають оподаткуванню за загальною ставкою ПДВ обсягу експортованого товару в частині перевищення собівартості самостійного виготовлення над фактичною ціною експорту, що у свою чергу дає можливість зробити висновок про те, що обрані відповідачем, який у спірних відносинах виступає у якості суб’єкта владних повноважень, підстави для визначення позивачу податкових зобов’язань податковим повідомленням-рішенням №0000664202 від 0912.2015р. , яке є предметом оскарження у даній справі, не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив правильне рішення про визнання протиправним та скасування такого рішення суб’єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про адоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним постанову суду першої інстанції від 19.02.2016р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р. у справі №804/16421/15 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено – 06.02.2017р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.М. Панченко