Постанова № 64592219, 07.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017 року Справа № 904/7893/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 07.12.2016 р. № 16-04-5663 )

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 р. у справі

за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт",

м. Дніпро

про стягнення 18 440,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 р. (суддя Воронько В. Д. ) у справі № 904/7893/16 позов задоволено повністю - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт" на користь Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" попередню оплату у сумі 14 275,99 грн., 1 142,08 грн. штрафу, 3 022,24 грн. пені, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 р. у справі № 904/7893/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції не було здійснено належним чином перерахунок пені, а тому контррозрахунок наданий Відповідачем безпідставно визнаний помилковим. За розрахунками Відповідача нарахування пені повинно відбуватися за період з 16.02.2016 р. по 01.09.2016 р. Отже, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 16.02.2016 по 15.08.2016 р. становить 2 720, 26 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивачем вірно були здійснені розрахунки, розмір штрафу визначений в межах суми, яка могла бути нарахована виходячи з розміру невиконаного зобов'язання на час виникнення прострочки виконання. Розрахунок пені є вірним, здійснений Відповідачем контррозрахунок пені є помилковим, оскільки у ньому за весь період пеня розрахована виходячи з суми невиконаних зобов'язань 14 275,99 грн., а на час початку нарахування пені сума прострочення була значно більшою і зменшувалась поступово по мірі часткових поставок Відповідачем товару.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_2 у складі колегії суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р. апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: ОСОБА_2 ( головуючий ), суддів: Науменка І. М., Кузнецова В. О. Розгляд справи призначено на 12.01.2017 р.

У звязку із клопотанням Позивача, розгляд справи відкладався з 12.01.2017 р. по 07.02.2017 р.

Представник Відповідача в призначений час вдруге в судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань.

Беручи до уваги, що неявка представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, справа переглядалася без участі представника сторони за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 07.02.2017 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором поставки продавець ( постачальник ), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк ( строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України ).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2016 р. Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" ( Покупець ) укладено з переможцем електронних торгів Товариством з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт" ( Постачальник ) Договір поставки № 42, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар згідно Додатку № 1 "Перелік товару" (Додаток № 2 ), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.3 договору термін постачання товару протягом 5 - ти календарних днів після 100% передоплати.

Згідно п. 6.1. договору при порушенні Постачальником строків постачання товару або при недопоставці, він сплачує Покупцю штраф у розмірі 8 % від загальної вартості простроченої або недопоставленої партії товару.

У разі порушення термінів постачання на вимогу Покупця Постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти протягом 3-х банківських днів та сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення ( п. 6.2. договору ).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору, відповідно до платіжного доручення № 1518 від 23.03.2016 р., Покупцем здійснено 100 % передоплату в розмірі 29 998,97 грн.

Ст. 663 ЦК України, передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно видаткових накладних № 161, № 257, № 294, та № 345, Постачальником було здійснено поставку товару 06.04.2016 р., 27.05.2016 р., 10.06.2016 р., 12.07.2016 р. на загальну суму 15 722,98 грн. Листом від 22.06.2016 р. за вих. № 220616/1, Постачальник гарантував здійснити поставку недопоставленого товару згідно додатку № 1 до договору в термін до 08.07.2016 р.

У звязку з не поставкою недопоставленого товару, претензія Позивача від 18.07.2016 вих. № 16-04-3672 про сплату 1 142,08 грн штрафу за порушення строків постачання товару за договором поставки № 42 від 10.02.2016 та здійснення поставки недопоставленого товару, була залишена Відповідачем без відповіді.

Листом від 26.09.2016 р. на адресу Позивача, Відповідач гарантував повернути грошові кошти за непоставлений товар, але не здійснив цього.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник Позивача в судовому засіданні повідомив, що він заявив до стягнення грошові кошти, що були сплачені за товар в якості передоплати.

Позовні вимоги Позивача складаються з: суми 14 275,99 грн. на яку Постачальником не здійснено поставку товару, тому ця сума заявлена до стягнення в якості передплати; за прострочку поставки товару 1142,08 грн. штрафу; 3 022,24 грн. пені за період прострочки з 29.03.2016 р. по 31.08.2016 р.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача означеної заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що судом встановлено факт не допоставки товару в кількості та в обумовлені договором строки. Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки, суд першої інстанції зазначив, що розмір штрафу визначений в межах суми, яка могла бути нарахована виходячи з розміру невиконаного зобов'язання на час виникнення прострочки виконання. Розрахунок пені також є вірним, а здійснений Відповідачем контррозрахунок пені є помилковим, оскільки у ньому за весь період пеня розрахована виходячи з суми невиконаних зобов'язань 14 275,99 грн., а на час початку нарахування пені сума прострочення була значно більшою і зменшувалась поступово по мірі часткових поставок Відповідачем товару.

Оскаржуючи рішення господарського суду, Відповідач не погоджується лише з розміром пені Позивача, який за його розрахунком повинен складати не 3 022,24 грн., а 2 720, 26 грн.

Дослідивши доводи апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують вказаного вище висновку місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач, отримавши попередню оплату, товар у визначені кількості та в установлені строку Покупцю не поставив, залишок попередньої оплати не повернув.

Ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати ( тобто відмовитися від прийняття виконання ).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України ( справа про досудове врегулювання спорів ), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. № 43/308-10/3-127гс11 і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обовязковою для застосування судом.

Отже, Відповідач зобовязаний повернути Позивачеві суму у розмірі 14 275,99 грн., яка заявлена до стягнення в якості передплати і на яку Постачальником не здійснено поставку товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором ( ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України ).

В звязку з порушенням Відповідачем строків поставки товару, погоджених сторонами під час підписання договору, Позивач на підставі п. 6.1. договору нарахував Відповідачу штраф у сумі 1 142,08 грн. ( 8% від загальної вартості простроченої та недопоставленої партії товару ) та 3 022,24 грн. пені, відповідно до п. 6.2. договору за не повернення грошових коштів протягом 3-х банківських днів, після порушення термінів постачання з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню ( ч .1 ст. 230 ГК України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно змісту ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція була відображена у постанові Верховного Суду України № 12/039 від 09.04.2012 р. по справі № 20/246-08.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору стовно строків постачання товару та недопоставці у вигляді сплати штрафу ( п. 6.1. договору ) та відповідальність за порушення умов договору за неповернення грошових коштів у вигляді сплати пені ( п. 6.2. договору ), а отже, Відповідач притягнений до відповідальності за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

На час вирішення спору доказів оплати заборгованості суду надано не було.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений факт прострочення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із поставки товару, колегія суддів погоджується з висновком попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з Відповідача: попередньої оплати у сумі 14 275,99 грн., 1 142,08 грн. штрафу, 3 022,24 грн. пені.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі повязаних із розрахунком пені, то колегія апеляційного суду погоджується з місцевим судом, який зазначив в оскаржуваному рішенні, що здійснений Відповідачем контррозрахунок пені є помилковим, оскільки у ньому за весь період пеня розрахована виходячи з суми невиконаних зобов'язань 14 275,99 грн., а на час початку нарахування пені сума прострочення була значно більшою і зменшувалась поступово по мірі часткових поставок Постачальником товару.

Враховуючи наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "Орбіта-Софт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 р. у справі № 904/7893/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 08.02.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяІ.М. Науменко

СуддяВ.О. Кузнецов