Рішення № 64591628, 07.02.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 915/1349/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 договір від 01.12.2016,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 дов. № 01/53-1000 від 30.12.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Одеського кабельного заводу Одескабель, 65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144; 65013, м. Одеса, а/с № 1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго, 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40

про: стягнення 233 415,61 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Одеського кабельного заводу Одескабель звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами (заява про зменшення позовних вимог від 07.02.2017) про стягнення з Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго інфляційних в розмірі 16 817,84 грн., пені в розмірі 37 497,77 грн., судовий збір в розмірі 3550,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву просить суд на підставі п. 3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені, у звязку із знаходженням ПАТ «Миколаївобленерго» у скрутному фінансовому становищі та наявністю зобовязань перед ДП «Енергоринок» в частині 100 відсоткового розрахунку за куповану в поточному місяці електричну енергію для потреб області.

Позивач 07.02.2017 надав до суду заяву про зменшення позовних вимог в якій зазначає, що відповідач здійснив оплату в сумі 179 100,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар, у звязку з цим зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 16 817,84 грн., пеню в розмірі 37 497,77 грн., судовий збір в розмірі 3550,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн. Також, позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, посилаючись на те, що наявність грошової заборгованості відповідача перед одним субєктом господарювання не може бути причиною для несплати заборгованості іншому субєкту господарювання.

Судом розглядаються зменшені позовні вимоги.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

15 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Одеського кабельного заводу Одескабель (далі постачальник) та Публічним акціонерним товариством Миколаївобленерго (далі замовник) було укладено Договір закупівлі товарів № 11/т-82 (далі Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити замовнику товар, а замовник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити цей товар (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п. 1.2 Договору, предметом поставки за цим Договором є наступний товар: код 27.32.1 проводи та кабелі електронні й електричні, інші: лот1: провід та кабель, далі товар, в кількості згідно з загальною специфікацією (Додаток № 1), що є невідємною частиною Договору.

Згідно п. 3.1 Договору, ціна Договору складає 2 323 537,50 грн., окрім цього 20% ПДВ у сумі 454 707,50грн., а всього 2 788 245,00 грн., з ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що замовник сплачує постачальнику на підставі рахунку вартість отриманого товару протягом 60-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки товару протягом 7 днів з моменту отримання письмової заявника від замовника (не більше 7 календарних днів).

Згідно п. 5.3 Договору, постачальник зобовязаний надати в момент постачання товару такі супроводжувальні документи: рахунок фактуру (оригінал), видаткову накладну (оригінал), сертифікат якості заводу виробника або паспорт (оригінал, копія), товарно транспортну накладну (оригінал).

У відповідності до п. 5.4 Договору, фактором передачі постачальником замовнику товару за цим Договором є видаткова накладна, підписана обома сторонами. Дата поставки товару: дата передачі товару на склад замовника. Право власності на товар переходить до замовника після підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Позивач на виконання договірних зобов'язань та на підставі загальної специфікації до Договору здійснив поставку товару, а саме: кабельно провідникової продукції, на загальну суму 179 100,00 грн., що підтверджується - видатковою накладною № 122799 від 23.09.2015 на суму 72 069,84 грн. (а.с. 17), видатковою накладною № 122899 від 01.10.2015 (а.с. 19)

Товар згідно вказаних видаткових накладних був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреністю № 1285 від 11.09.2015 (а.с. 18) та довіреністю № 1376 від 01.10.2015 (а.с. 20) на право отримання товару, підписом уповноваженої особи на видаткових накладних

Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий товар по Договору мав розрахуватись протягом 60-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідач всупереч умовам договору розрахувався за поставлений товар не своєчасно, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п. 7.4 Договору, за несвоєчасний розрахунок замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від простроченої суми.

За неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар позивач, згідно розрахунку штрафних санкцій (а.с. 9) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 37 497,77 грн. за період з 18.12.2015 року по 26.06.2016 року.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву просить суд на підставі п. 3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені, у звязку із знаходженням ПАТ «Миколаївобленерго» у скрутному фінансовому становищі.

Згідно ч. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Керуючись вказаними нормами права, господарський суд, здійснив оцінку співвідношення сум основного боргу та штрафних санкцій на предмет їх розумності, співрозмірності, адекватності та враховуючи інтереси обох сторін, вважає за не обхідне реалізувати право суду на зменшення розміру пені, передбачене вищенаведеними нормами права, та зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача у позовній заяві суми пені ((37 497,77 грн.) на 30% - до 26 248,44 грн.

Отже, розмір пені який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання умов Договору становить 26 248,44 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 10) нарахував та просить

суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 16 817,84 грн. за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року .

Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірений розрахунок інфляційних за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року та визначено що розмір інфляційних становить 21 740,46 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 16 817,84 грн. який заявлений позивачем в позовній заяві

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 7000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката та 3550,00 грн. судового збору. В підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, позивач надав: - договір про надання правової допомоги від 01.12.2016; - додаткову угоду № 02/02 від 01.12.2016 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2016; - рахунок на оплату від 06.02.2017; - платіжне доручення № 3998 від 06.02.2017.

Так, при зверненні до суду з позовною заявою б/н від 05.12.2016 позивачем були заявлені позовні вимоги в загальному розмірі 233 415,61 грн. та згідно платіжного доручення № 3723 від 05.12.2016 було сплачено 3550,00 грн. судового збору. Заявою про зменшення позовних вимог від 07.02.2017 позивач самостійно зменшив позовні вимоги до відповідача (54 315,61 грн.), тому судовий збір повинен бути сплачений в розмірі 1378,00 (54315,61 грн. Х 1,5%).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Позивачем клопотань, як то визначено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" до суду не надано.

За таких обставин, судові витрати, а саме: 7000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката та 1378,00 грн. судового збору, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго(54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 23399393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Одеського кабельного заводу Одескабель (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 144; 65013, м. Одеса, а/с № 1, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 30332681) інфляційні в розмірі 16 817,84 грн., пені в розмірі 26 248,44 грн., судовий збір в розмірі 1378,00 грн. та витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 7 000,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 08.02.2017 р.

Суддя Н.О. Семенчук