Рішення № 64591427, 31.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017Справа №910/18994/16За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер»

Про виселення, зобовязати вчинити дії та стягнення 46 429, 81 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача : Кравченко Т.В.- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Київський метрополітен» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» про:

- виселення з орендованого майна, а саме частини вестибюлю (переходу) загальною площею 7, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: станція метро «Мінська»;

- зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Позивачу та знаходяться за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №1), загальною площею 7, 0 кв. м;

- стягнення з відповідача на свою користь 40 880, 65 грн основного боргу, 5 025, 83 грн пені, 523, 33 грн 3% річних за договором оренди від 02.07.2010 №65-Упр(ор)-10.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо повернення позивачу об'єкта оренди за наслідками припинення дії Договору оренди № 65-Упр(ор)-10 від 02.07.2010.

Відповідач проти позову заперечив повністю, про що він зазначив в своєму відзиві на позовну заяву, який був наданий відповідачем суду через загальний відділ діловодства господарського суду.

Термін розгляду справи було продовжено в порядку ст. 69 ГПК України за відповідною заявою позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2010 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди № 65-Упр(ор)-10 (надалі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 якого Позивач на підстав рішення Київради від 17.09.2009 №48/2117 передає, а Відповідач приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Відповідача (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», загальною площею 7, 0 кв. м. згідно з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Умовами п. 2.4 Договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

За актом прийому-передачі майна в оренду б/н від 02.07.2010, Позивач передав, а Відповідач отримав у користування об'єкт оренди, загальною площею 7, 0 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди Відповідач сплачує Відповідачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 17.09.2009 №48/2117 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 (далі - Методика), та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати (Додаток №2 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору становить 183, 33 грн за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому станом на червень 2010 року складає 1 283, 33 грн без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (пункт 3.2 Договору).

Згідно з умовами п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується Відповідачем на користь Позивача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується Відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності Відповідача щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Позивача (пункт 3.6 Договору); орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (пункт 4.2 Договору).

Положеннями п. 4.14 Договору узгоджено, що Відповідач після припинення дії договору та у разі відмови у продовжені Договору зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Позивачу. У разі невиконання цього пункту в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується Позивачем та сплачується Відповідачем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Згідно з умовами пункту 9.1 Договору, договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 02.07.2010 до 30.06.2013 (2 роки 364 дні).

Спір у справі виник, у зв'язку із тим, що після закінчення терміну дії договору Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства об'єкт оренди Позивачу не повернув.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 9.5. Договору він припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Суду доведено, що Договір було поновлено на строк, який був раніше встановлений договором, а саме з 01.07.2013 по 30.06.2016.

09.07.2016 Позивач надіслав Відповідачу повідомлення від 07.07.2016 №609-НЗ, відповідно до якого повідомив Відповідача про закінчення терміну дії Договору, відмову від продовження Договору та вимагав Відповідача звільнити об'єкт оренди, повернувши його за актом приймання-передачі.

Проте, станом на час розгляду справи Відповідач за наслідками припинення договору оренди не звільнив та не повернув Позивачу орендоване приміщення загальною площею 7,0 кв. м, що знаходиться за адресою: станція метро «Мінська» (частина вестибюлю (переходу), яке фактично перебуває в тимчасовому користуванні Відповідача. Доказів повернення зазначеного майна Відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Положеннями ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 2 ст. Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

З огляду на положення чинного законодавства України, договору, укладеного між сторонами, а також враховуючи відсутність згоди орендодавця на продовження строку його дії, договір оренди № 65-Упр(ор)-10 від 02.07.2010 є припиненими за наслідками закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Умовами пункту 4.14 Договору сторони визначили, що Відповідач після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовжені договору оренди зобов'язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Позивачу.

Відповідно до п. 8.5.6 Договору, у разі припинення дії цього договору, Відповідач звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Мінська» в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні Відповідачем зазначених в цьому пункті договору умов, позивач, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Доказів повернення Відповідачем орендованого приміщення за актом приймання-передачі Позивачу станом на час розгляду справи, суду не надано.

Оскільки відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договірні відносини сторін припинились у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди №65-Упр(ор)-10 від 02.07.2010 і Відповідач втратив статус орендаря, суд визнає вимоги Позивача про виселення Відповідача з орендованого майна (частини вестибюлю (переходу), загальною площею 7,0 кв. м, що знаходиться за адресою: станція метро «Мінська», та зобов'язання Відповідача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що знаходяться у частині вестибюлю (переходу) за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №1), загальною площею 7, 0 кв. м, обґрунтованими.

Відповідачем, не надано суду документів, що підтверджують його право на зайняття нерухомого майна (частини вестибюлю за адресою: станція метро «Мінська», загальною площею 7,0 кв. м), у відповідності до норм чинного законодавства та, зокрема, ст. ст. 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З огляду на зазначені вище обставини та положення чинного законодавства, позовні вимоги в частині виселення відповідача з нерухомого майна (частини вестибюлю), визначеної відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Відповідача), що знаходиться за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №1), та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) загальною площею 7,0 кв. м, що належать Відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №1) підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 40 880, 65 грн основного боргу, 5 025, 83 грн пені, 523, 33 грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з умовами п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується Відповідачем на користь Позивача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується Відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності Відповідача щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Позивача (пункт 3.6 Договору); орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (пункт 4.2 Договору).

Судом встановлено, що за період з липня 2015 по серпень 2016 Відповідачем не сплачувались орендні платежі за Договором, внаслідок чого за Відповідачем виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 40 880, 65 грн.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за Договором оренди від 02.07.2010 №65-Упр(ор)-10 у сумі 40 880, 65 грн Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 523, 33 грн 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених оренди платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки (штрафу та/або пені).

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до встановленого законодавством України розмірі.

Однак суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення терміну оплати виконаних робіт частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, виходячи з вказаної норми, шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє вимогу Позивача про стягнення пені частково, а саме за період з 10.10.2015р. по 10.03.2016р. в розмірі 1 653 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його позовні вимоги в частині вимоги про виселення, зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, стягнення основного боргу та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, вимога про стягнення пені задовольняються частково, у розмірі 1 653грн.48коп., в решті частині пені суд відмовляє з підстав вище зазначених.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» (04033, м. Київ, вул. Тарасівська; ідентифікаційний номер 308558915) з нерухомого майна (частини вестибюлю (переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою станція метро «Мінська» (вестибюль №1), загальною площею 7,0 кв. м.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» (04033, м. Київ, вул. Тарасівська; ідентифікаційний номер 308558915) не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» (04033, м. Київ, вул. Тарасівська; ідентифікаційний номер 308558915) та знаходяться за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль №1), загальною площею 7, 0 кв. м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий центр інвалідів «Добрик-Інтер» (04033, м. Київ, вул. Тарасівська; ідентифікаційний номер 308558915) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) основний борг в розмірі 40 880 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят) грн.. 65 коп., пеню в розмірі 1 653(одна тисяча шістсот п'ятдесят три)грн.48коп., 3% річних в розмірі 523(п'ятсот двадцять три) грн. 33коп. та судовий збір у сумі 4 034 (чотири тисячі тридцять чотири)грн. 29коп.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті частині позову відмовити

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.02.2017

Суддя І.І.Борисенко