Рішення № 64591393, 01.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/21915/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Герасименко І.В., за довіреністю;

від відповідача: Данканич В.В., за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) до Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2016 було порушено провадження у справі № 910/21915/16, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2016.

14.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 30.11.2016 про порушення провадження у справі № 910/21915/16.

14.12.2016 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 30.11.2016 позивач виконав частково.

14.12.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 30.11.2016 відповідач не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2016 розгляд справи №910/21915/16 було відкладено на 11.01.2017.

27.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2016.

27.12.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

10.01.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення по справі.

11.01.2017 представник позивача у судове засідання з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2016 позивач виконав.

11.01.2017 представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2016 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 11.01.2017 наявні у матеріалах справи документи суд дійшов висновку про необхідність залучення Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2017 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та відкладено розгляд справи на 01.02.2017.

26.01.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано пояснення.

27.01.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано пояснення по справі.

31.01.2017 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні 01.02.2017 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

У судове засідання 01.02.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 01.02.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 01.02.2017 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2001 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", далі - позивач, постачальник) та Київським державним заводом «Буревісник» (в подальшому перейменоване на Державне підприємство «Київський державний завод «Буревісник», далі - відповідач, абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8915/1-1-14 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. п. а п. 2.2 Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Згідно з п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У своїй позовній заяві позивач зазначає про те, що на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2012 по 31.10.2015 по коду 2-210 складає 79 236,42 грн, за період з 01.09.2012 по 31.03.2014 по коду 2-481 складає 68 568,39 грн, за період з 01.05.2014 по 30.11.2015 по коду 2-40210 складає 66 367,58 грн.

У якості доказів наявності у відповідача заборгованості за поставлену воду та прийняті стоки позивачем було надано суду Акти про зняття показань з приладів обліку, розшифровки рахунків абонента, довідку з ПАТ «КБ «Хрещатик», дебетово-інформаційні повідомлення.

Також відповідно до інформації ПАТ «Київенерго», теплові пункти по вул. Здолбунівській, будинок 2, перебувають на балансі відповідача та не передавались на баланс ПАТ «Київенерго».

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190 (далі - Правила), визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже, відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з постачання питної води та її водовідведення, на підставі Договору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем у своєму письмовому відзиві на позов було зазначено про незгоду з розміром основної заборгованості за Договором, проте контррозрахунку або інших доказів на спростування доводів позивача щодо наявності заборгованості за Договором у загальному розмірі 214 172,39 грн відповідачем суду надано не було.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості за Договором, з урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод за період з 01.09.2012 по 31.10.2015 по коду 2-210 складає 79 236,42 грн, за період з 01.09.2012 по 31.03.2014 по коду 2-481 складає 68 568,39 грн, за період з 01.05.2014 по 30.11.2015 по коду 2-40210 складає 66 367,58 грн, відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 7 400,23 грн, штраф у розмірі 21 417,24 грн, 3 % річних у розмірі 7 889,82 грн та інфляційні втрати в розмірі 86 007,45 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 Договору за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 21 417,24 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 6 538,10 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних, нарахованих на заборгованість в загальному розмірі 7 889,82 грн, а також інфляційні втрати, нараховані на заборгованість в загальному розмірі 82 370,75 грн.

Також судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про визнання ДП «Київський державний завод «Буревісник» банкрутом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2011 порушено провадження у справі № 15/175-б за особливостями, передбаченими статтями 3-14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла станом на дату порушення провадження у справі № 15/175-б) передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» до ДП «Київський державний завод «Буревісник» про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, з урахуванням 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу в розмірі 336 887,13 грн, є поточними, враховуючи період їх виникнення.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла станом на дату порушення провадження у справі № 15/175-б) мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла станом на дату порушення провадження у справі № 15/175-б) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Отже дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється лише на вимоги до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, тобто на вимоги конкурсних кредиторів.

Також з системного аналізу приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, яка діяла станом на дату порушення провадження у справі № 15/175-б, вбачається, що поточні кредитори не обмежені у праві звернення до суду в загальному порядку із позовом про стягнення заборгованості з особи, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство. Жодної заборони суду при поданні поточним кредитором позову приймати рішення про стягнення боргу з особи, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство, вищевказаний закон також не містить.

Крім того, судом встановлено, що станом на поточну дату триває процедура розпорядження майном боржника (ДП «Київський державний завод «Буревісник») у справі № 15/175-б, ліквідаційна процедура не відкрита, а відтак позивач правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача поточної заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, з урахуванням 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, в розмірі 336 887,13 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, з урахуванням 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, в загальному розмірі 336 887,13 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 332 388,30 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 2; ідентифікаційний код: 14312358) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість в розмірі 214 172 (двісті чотирнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн 39 коп., 3 % річних в розмірі 7 889 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 82 коп., інфляційні втрати в розмірі 82 370 (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят) грн 75 коп., пеню в розмірі 6 538 (шість тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 10 коп. та штраф в розмірі 21 417 (двадцять одна тисяча чотириста сімнадцять) грн 24 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 2; ідентифікаційний код: 14312358) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 985 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 83 коп.

Повне рішення складено 08.02.2017.

Суддя О.В. Нечай