Рішення № 64591384, 31.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017Справа №910/21114/16Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімабудсервіс"

про стягнення заборгованості в розмірі 37 802 560,00 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Колодчина Р.В. - службове посвідчення № 041222 від 08.02.2016 р.;

від позивача: Макеєнко О.Г. - представник за довіреністю № 050/05-8378 від 07.10.2016 р.;

від відповідача: Левицький В.А. - представник за довіреністю б/н від 28.12.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімабудсервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 37 802 560,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом торгівельно-офісного комплексу з підземним та наземним паркінгом загальною площею 127 830 кв.м (в тому числі офіси - 85 734 кв.м, підземний паркінг - 12 147 кв.м, наземний паркінг загальною площею 29 949 кв.м) на перетині вул. Ревуцького та вул. Вишняківської у Дарницькому районі м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.12.2016 р.

12.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва прокурор подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2016 р.

В судове засідання 12.12.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.11.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 07.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39218961.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.12.2016 року розгляд справи відкладено на 17.01.2017 року.

16.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі та відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд задовольнити.

Прокурор заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів щодо правонаступництва Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Суд зобов'язав представника позивача надати докази правонаступництва з Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

В судовому засіданні оголошено перерву до 31.01.2017 року.

20.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва прокурор подав документи по справі.

31.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 31.01.2017 року представник відповідача підтримав подане клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд задовольнити.

Прокурор заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.08.2008 року між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімабудсервіс" (забудовник) укладено договір №469 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є сплата забудовником (ТОВ «Оптімабудсервіс») пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом торгово-офісного комплексу з підземним та наземним паркінгом загальною площею 123390,00 кв.м (в тому числі адміністративно-офісні приміщення - 87390 кв.м, загальна площа паркінгу 36000,00 кв.м) на перетині вул. Ревуцького та вул. Вишняківської у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно з п.2.1 договору, забудовник зобов'язаний перераховувати пайовий внесок у сумі 106792,16 тис. грн.. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.

08.04.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору від 14.08.2008 року №469, відповідно до якої п.1.1 договору викладено в наступній редакції: предметом цього договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом торгово-офісного комплексу з підземним та наземним паркінг - 12 147,00 кв.м, наземний паркінг загальною площею 29 949,00 кв.м) на перетині вул. Ревуцького та вул. Вишняківської у Дарницькому районі м. Києва».

Також, в додатковій угоді встановлено, що забудовником згідно договору від 14.08.2008р. №469 станом на 09.03.2010р. перераховані пайові кошти у сумі 227,66 тис. грн. встановлено, що заборгованість по сплаті забудовником пайової участі згідно договору від 14.08.2008р. №469 відповідно до розрахунку 1 від 09.03.2010р. становить 76,28 тис. грн., в т.ч. штрафні санкції (пеня та інфляція) у сумі 16,28 тис. грн.

09.06.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору пайової участі від 14.08.2008 року №469, в якій встановлено, що заборгованість по сплаті пайової участі за квітень 2010 року - травень 2012 року згідно договору пайової участі від 14.08.2008 №469 та додаткової угоди №1 від 08.04.2010 відповідно до розрахунку від 05.06.2012 складає 26,63 тис. грн.. (в т.ч. пеня - 0,21 тис. грн., інфляція - 6,55 тис. грн.) (без ПДВ). даний розрахунок є невід'ємною частиною цієї Угоди (п.1).

Пунктом 2 додаткової угоди №2 від 09.06.2012 року передбачено, що з урахування п.1 цієї угоди, залишок пайового внеску, термін оплати якого не настав згідно договору пайової участі від 14.08.2008 №469 та додаткової угоди №1 від 08.04.2010, складає 34024,51 тис. грн. - (50 тис. грн.. *26 міс) = 32724,51 тис. грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.п. 1-3 цієї угоди та рішення постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку від 22.05.2012 (протокол №10/111) забудовник зобов'язується перераховувати:

4.1 заборгованість у сумі 26,63 тис. грн. (без ПДВ) у строк до 06 липня 2012 року включно;

4.2 залишок пайового внеску у сумі 32724,51 тис. грн.. (без ПДВ) за наступним графіком:

- по 50,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з квітня 2014 року по березень 2015 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця,

- у сумі 32124,51 тис. грн. (без ПДВ) у строк з квітня 2015 року по березень 2018 року включно, рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця (п. 4 додаткової угоди №2 від 09.06.2012 року).

У пункті 7 додаткової угоди №2 передбачено, що сума коштів, визначених в п.4.2 цієї угоди, на момент здійснення платежу (в т.ч. достроково) коригується на індекс інфляції (накопичувальний) від дати їх розрахунку.

Відповідно до п.8 додаткової угоди №2, у разі прострочення строків сплати залишку пайового внеску, визначеного у п.4.2 цієї угоди:

8.1 забудовник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми за кожну добу прострочення строку сплати.

8.2 розмірі несплаченої частки сплачується забудовником у сумі скоригованій Головним управлінням економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати розрахунку пайових коштів.

У випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100% коригування суми первинного платежу не відбувається.

Як стверджує прокурор у позовній заяві, відповідач не сплатив у строк передбачений укладеним між сторонами договором пайовий внесок у розмірі 33 154 150,00 грн. з урахуванням індексу інфляції за період з квітня 2014 року по серпень 2016 року, що і обумовило подання позову до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ч. 6 статті 25 Закону України «Про планування та забудову територій» (станом на час виникнення правовідносин) розмір коштів інвесторів, що залучаються на пайових засадах для упорядкування території комплексної забудови, визначається договорами між замовником та інвестором на підставі проектної документації.

Пунктом 5 частини 1 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, чинній на момент укладання договору) визначено право Київради та КМДА залучати кошти замовників будівництва в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київрадою.

Рішенням Київради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва», діючої на момент укладення договору, визначено, що пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору.

Відповідно до ч. 1-3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внеску) забудовників у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385, пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ.

Згідно з п. 4.7 Порядку пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (позивачем) та забудовником (інвестором).

Пайовий внесок у грошовій формі сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі між позивачем та забудовником (інвестором). Кінцевий термін сплати пайового внеску встановлюється договором або графіком, визначеним договором, але при будівництві (реконструкції) об'єктів - не пізніше, як через календарний місяць після здачі об'єкта в експлуатацію. Умови сплати пайового внеску визначаються у договорі між позивачем та забудовником (інвестором). Кошти пайового внеску забудовник (інвестор) перераховує на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Тобто, законодавством встановлено обов'язок забудовника сплатити пайовий внесок до місцевого бюджету у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до наявної довідки наданої позивачем про надходження коштів за період з 01.01.2008-02.12.2016рр., вбачається, що відповідачем на виконання умов договору №4698 від 14.08.2008р. перераховано 1 688 101,10 грн. (останній платіж 13.06.2012 року).

Доказів перерахування коштів за період з квітня 2014 року по серпень 2016 року (включно) в розмірі 33 154 150,00 грн. з урахування індексу інфляції матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімабудсервіс" заборгованості по сплаті пайового внеску з урахуванням індексу інфляції за період з квітня 2014 року по серпень 2016 року (включно) в розмірі 33 154 150,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 648 410,00 грн. - пені.

Згідно з ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд відзначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Отже, сума пені, яку просить стягнути позивач, відповідає визначеним договором умовам і не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, тому вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 4 648 410,00 грн. нарахованої в межах визначених ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який перевірений судом.

Твердження відповідача про те, що договір №469 від 14.08.2008 року укладено з порушенням вимог цивільного законодавства, не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на момент винесення рішення щодо визнання даного договору недійсним.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що відповідно до п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстрочення оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору пайової участі (в редакції додаткової угоди №2) забудовник зобов'язується перераховувати:

залишок пайового внеску у сумі 32724,51 тис. грн.. (без ПДВ) за наступним графіком:

- по 50,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з квітня 2014 року по березень 2015 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця,

- у сумі 32124,51 тис. грн. (без ПДВ) у строк з квітня 2015 року по березень 2018 року включно, рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця.

Тобто, в договорі встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок забудовника сплачувати пайові внески частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання забудовником погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №57/23г-16 від 17.11.2016 року надійшла до суду 18.11.2013 року.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлено вимоги щодо стягнення платежів за період з квітня 2014 року по серпень 2016 року, тобто в межах трирічного строку. У зв'язку з чим, відсутні підстави щодо застосування строку позовної давності до даних вимог.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімабудсервіс" (01025, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 33747462) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 04633423) заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33 154 150 (тридцять три мільйони сто п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 648 410 (чотири мільйони шістсот сорок вісім тисяч чотириста десять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімабудсервіс" (01025, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 33747462) на користь прокуратури міста Києва ( 03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, р/р 35215057011062, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 08.02.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий