Рішення № 64591272, 02.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017Справа №910/346/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Купній В.В.

розглянувши справу № 910/346/17

за позовом Міністерства оборони України;

до приватного підприємства «МДД ГРУП»;

про стягнення 576 224,35 грн.

Представники сторін:

від позивача: Барда С.Ю., довіреність № 220/504/д від 28.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Міністерство оборони України (надалі - позивач) з позовом до приватного підприємства «МДД ГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення 576 224,35 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 303/26/126-16 від 20.05.2016р. у визначений строк не поставив товар, у зв'язку з чим за прострочення поставки товару позивачем нарахована пеня в сумі 338 624,35 грн. та штраф у сумі 237 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017р. порушено провадження у справі № 910/346/17 та призначено її розгляд на 02.02.2017р.

Присутнім у судовому засіданні 02.02.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, при цьому 01.02.2017р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляд справи, у зв'язку з відрядженням директора товариства відповідача та неможливістю його явки в судове засідання, та документи на вимогу ухвали суду, зокрема, відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить позов задовольнити частково.

Судом відмовлено в задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки відповідач не обмежений колом осіб для направлення в судове засідання для захисту своїх прав та інтересів.

Окрім того, судом встановлено, що станом на 01.02.2017р. місцезнаходженням ПП «МДД ГРУП» є 14000, м. Чернігів, вул. Громадська, 45-б.

Відповідно до частини третьої статті 17 господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.01.2017р., тобто на момент порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/346/17 - 06.01.2017р., місцезнаходженням ПП «МДД ГРУП» було м. Київ, пр. Маяковського, 68, оф. 233.

Відтак, справа № 910/346/17 прийнята Господарським судом міста Києва до свого провадження з додержанням правил підсудності і підлягає розгляду по суті.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2016р. між Міністерством Оборони України (за договором - замовник) та приватним підприємством «МДД ГРУП» (за договором - постачальник) було укладено договір №303/26/126-16 про закупівлю товарів, робіт або послуг за кошти Державного бюджету України, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується у 2016 році поставити замовнику товар, табурети для обладнання казармених приміщень, для розміщення особового складу на загальноармійських полігонах, заміна втрачених на території та під час проведення антитерористичної операції, в кількості 18 000 шт., а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору.

Ціна товару за умовами Договору становить 2 376 000,00 грн. без ПДВ. Ціна договору включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, вантажних робіт в місцях завантаження та транспортних витрат (п.3.1 договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника.

Строк поставки товару визначений в специфікації договору до 31.07.2016 року (включно).

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірах, передбачених пунктом 7.3 договору.

Згідно п. 7.3.2. договору, за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості Договору.

За твердженням позивача, у строк, обумовлений договором - 31.07.2016р., відповідачем позивачу товар поставлено не було.

Так, позивач вказує, що постачання товару відповідно до даного договору було розпочато 15.09.2016р., тобто з порушенням терміну, що підтверджується видатковими накладними № РН-000000028 від 15.09.2016р., № РН-000000029 від 19.09.2016р., № РН-000000031 від 27.09.2016р., № РН-000000032 від 30.09.2016р., № РН-000000035 від 11.10.2016р., № РН-000000039 від 25.10.2016р., № РН-000000043 від 02.11.2016р., № РН-000000044 від 04.11.2016р., № РН-000000049 від 18.11.2016р., копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні.

18.10.2016 року позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату пені, у відповідь на які відповідач у листі за вих. № 155 від 23.11.2016р. просив відстрочити оплату штрафних санкцій до 31.12.2017р.

Отже, на день розгляду справи розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків поставки товару становить 237 600,00 грн. - штраф та 338 624,35 грн. - пеня.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив порушення строків поставки товару та зазначив, що прострочення сталося з незалежних від відповідача причин, про що було повідомлено позивача. Крім того, відповідач просить задовольнити позов частково, з урахуванням того, що позивачем неправомірно нарахована пеня за фактичного постачання товару.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив, що поставка товару відбулась через нез'ясованість характеристик самих шкарпеток, що є предметом поставки, з огляду на розбіжності у технічних умовах.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно п. 7.3.2. договору, за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості Договору.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт поставки товару з порушенням встановлених договором строків, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу, визнав його обґрунтованим, оскільки умовами договору передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% саме від вартості Договору - 2 376 000 грн., у зв'язку з чим позовна вимоги в частині стягнення штрафу підлягає задоволенню повністю в сумі 237 600,00 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його необґрунтованим, оскільки день поставки товару, тобто виконання зобов'язання за договором, не підлягає врахуванню у період прострочення. Отже, позовна вимоги в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 333 872,35 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «МДД ГРУП» (14000, м. Чернігів, вул. Громадська, 45-в; код ЄДРПОУ 36278955) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 237 600 грн. - штраф, 333 872 грн. 35 коп. - пені та 8572 грн. 09 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.02.2017р.

Суддя А.І. Привалов