Рішення № 64591230, 06.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017

Справа № 910/24001/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

до

Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа"

про

стягнення 38 483 грн 32 коп.

Представники:

від позивача:

не з’явились

від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" про стягнення 38 483 грн 32 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014, в тому числі: 30 950 грн 37 коп. основного боргу, 5 094 грн 12 коп. пені, 1 857 грн 64 коп. інфляційних втрат та 581 грн 19 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 30 950 грн 37 коп., крім того у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором позивачем нараховано 5 094 грн 12 коп. пені, 1 857 грн 64 коп. інфляційних втрат та 581 грн 19 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 порушено провадження у справі № 910/24001/16, розгляд справи призначений на 06.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 описку.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 23.01.2017 не з’явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 10493824 та № 01030 40193816.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 23.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (продавець за договором) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" (покупець за договором) укладено договором купівлі-продажу вугілля № 01/11.12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю вугілля марки АШ (0-6 мм) збаг., а покупець зобов'язується прийняти зазначене вугілля та оплачувати його вартість, на умовах, передбачених цим договором.

В подальшому між сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 31.12.2014 до договору купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014, відповідно до умов якої сторони внесено зміни та доповнення до договору

Відповідно до пункту 10.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1, даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками обох сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до 3004.2014, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання.

Згідно з пунктом 3.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1, покупець оплачує партію вугілля у розмірі 100 % її вартості, вказаної в акті прийому-передачі партії вугілля до 30.04.2016.

У відповідності до пункту 6.1 договору вугілля вважається прийнятим покупцем за кількісно та якістю з дня підписання сторонами акту прийому-передачі вугілля, в якому відображається фактична кількість та якість вугілля, що продавець передав покупцеві на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято вугілля на загальну суму 14 089 192 грн 00 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним представниками обох сторін актом прийому-передачі вугілля № 1 від 11.12.2014.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті поставленого вугілля у строк, встановлений договором.

Відповідно до наявної в матеріалах справи заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 13/10-700-1 від 04.05.2016 Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" в повному обсязі зараховано зустрічні грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на суму 14 058 241 грн 63 коп. (заборгованість за договором купівлі-продажу товару № 28р-11.01 від 28.11.2014 з урахуванням договору про відступлення права вимоги № 49/1 від 09.10.2015 встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2015 у справи № 916/4777/15) та частково вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" згідно договору купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014 з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 по акту прийому-передачі вугілля № 1 від 11.12.2014 в сумі 14 058 241 грн 63 коп.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також, що строк виконання вищевказаних зобов’язань настав, зобов’язання є однорідними - грошові, зобов’язання є зустрічними - основне зобов’язання по договорам, зобов’язання Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" перед Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" згідно рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2015 по справі № 916/4777/15 в сумі 14 058 241 грн 63 коп., а також зобов’язання Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" перед Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" згідно договору купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014 з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 31.12.2014 в сумі 14 058 241 грн 63 коп. є припиненим, шляхом зарахування зустрічних однорідних зобов’язань.

Таким чином, судом встановлено, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань щодо оплати отриманого вугілля за договором з урахуванням заліку взаємних однорідних вимог,у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за отримане вугілля у розмірі 30 950 грн 37 коп. (14 089 192 грн 00 коп. (вартість поставленого вугілля) - 14 058 241 грн 63 коп. (розмір припиненого зобов’язання із зв’язку із заліком зустрічних однорідних вимог)) , що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого вугілля у розмірі 30 950 грн 37 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов’язку з оплати отриманого вугілля за договором купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 30 950 грн 37 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 30 950 грн 37 коп.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 094 грн 12 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 01.05.2016 по 31.10.2016, 1 857 грн 64 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.05.2016 по 30.11.2016, та 581 грн 19 коп. 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 15.12.2016.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.1 договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за передане вугілля покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка буде діяти в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченої кількості вугілля за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.1 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу вугілля № 01/11.12 від 11.12.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 094 грн 12 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 01.05.2016 по 31.10.2016, 1 857 грн 64 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.05.2016 по 30.11.2016, та 581 грн 19 коп. 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2015 по 15.12.2016, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 12, ідентифікаційний код 32113410) на користь Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Церковна, буд. 29, ідентифікаційний код 05471158) заборгованість у розмірі 30 950 (тридцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн 37 коп., пеню в розмірі 5 094 (п’ять тисяч дев’яносто чотири) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 857 (одна тисяча вісімсот п’ятдесят сім) грн 64 коп., 3 % річних в розмірі 581 (п’ятсот вісімдесят одна) грн 19 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.02.2017

Суддя Н.Б. Плотницька