Рішення № 64591168, 31.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2017Справа №910/4266/16

За позовом Першого заступника військового прокурора центрального регіону України в

інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України та 2. Київського

квартирно-експлуатаційного управління міністерства оборони України

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій»

про визнання незаконним рішення № 134/1968 від 26.07.2007

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Лесько Г.Є. - посвідчення № 034692 від 05.08.2015

від позивача-1 Сажієнко І.О. - по дов. № 220/486/д від 26.12.2016

від позивача-2 Сажієнко І.О. - по дов. № 303/25-3273 від 01.08.2016

від відповідача Глобенко Л.В. - по дов. № 225-КМР-4145 від 21.12.2016

від третьої особи не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника військового прокурора центрального регіону України в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України та 2. Київського квартирно-експлуатаційного управління міністерства оборони України про визнання незаконним рішення Київської міської ради № 134/1968 від 26.07.2007 яким припинено Київському квартирно-експлуатаційному управлінню право користування земельною ділянкою площею 2,85 га, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/4266/16 від 17.06.2016 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/4266/16 від 04.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва № 910/4266/16 від 17.06.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/4266/16 від 01.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/4266/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/4266/16 були отримані Господарським судом міста Києва 15.12.2016.

Розпорядженням в.о. Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 за № 04-23/2577 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.12.2016 визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4266/16 від 19.12.2016 справу призначено до розгляду на 12.01.2017.

Прокуратура в судовому засіданні 12.01.2017 позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач у поданих 10.01.2017 до відділ діловодства суду поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Позивачі у поданих 12.01.2017 до відділу діловодства суду спільних поясненнях підтримують позовні вимоги прокуратури.

В судовому засіданні 12.01.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 31.01.2017.

Третя особа в судове засідання 31.01.2017 не з'явилась.

В судовому засіданні 31.01.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/2 від 17.07.1978 «Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі» надано в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу земельні ділянки площею близько 70 га на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі:

Київське вище військове училище ім. Фрунзе площею біля 17 га по Брест-Литовському проспекту, 71/2;

в/ч 63630 площею біля 14 га по вул. Трудових резервів;

військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова, 3.

Пунктом 2 вказано рішення зобов'язано квартирно-експлуатаційну частину:

2.1 виконати генеральні плани забудови територій, що їй відносяться, та погодити їх в головАПУ виконкому міськради;

2.2 виконати благоустрій вулиці Качалова прилеглої до містечка 165.

Рішенням Київської міської ради № 134/1968 від 26.07.2007 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з обкатами соціальної інфраструктури на просп.. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва» припинено Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України як правонаступнику квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу право користування земельною ділянкою площею 2,85 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/2 від 17.07.1978 «Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі» (лист-клопотання Київського КЕУ МО України від 21.02.2006р. №303/25/3-210), та віднесено її до земель запасу житлової та громадської забудови.

Пунктом 2 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва.

Пунктом 3 вказаного рішення передано державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,85 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

В матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по проспекту Відрадному, 42 у Солом'янському районі міста Києва містяться позитивні висновки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-03 від 10.01.2006, Головного державного санітарного лікаря м. Києва № 5067 від 09.07.2004, Управління охорони навколишнього природного середовища № 071/04-4-19/1045 від 23.03.2006, Головного управління охорони культурної спадщини № 001-09/1045 від 19.05.2005, Дочірнього підприємства «Інститут генерального плану міста Києва» № 2877 від 05.12.2005, Головного управління земельних ресурсів КМДА № ОЗ-0587 від 31.05.2007, Державної служби охорони культурної спадщини № 22-1610/35 від 21.04.2005.

Спір виник внаслідок того, що на думку прокуратури з прийняттям оспорюваного рішення у Київського КЕУ вилучено земельну ділянку з порушенням вимог ст. ст. 84, 149 Земельного кодексу України, а тому рішення є таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

За правилами ч.ч. 1-4 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття спірного рішення), відповідно до якої до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, прокурор посилається на порушення інтересів держави, у зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення, за наслідками якого, як стверджує позивач, у Київського КЕУ вилучено земельну ділянку за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42, з порушення приписів Земельного кодексу України.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Отже, наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками та встановлена підстава набуття такого права, а саме: рішення органів місцевого самоврядування (виконавчої влади) в межах повноважень встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з вимогами частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на момент винесення спірного рішення) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.

Підстави припинення користування земельними ділянками унормовані статтею 141 Земельного кодексу України, зокрема такими підставами є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Водночас, ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Прокуратура та позивачі, обґрунтовуючи незаконність прийняття Київською міською радою, посилаються на відсутність згоди землекористувача на припинення право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4 мотивувальної частини рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 визначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У пункті 5 вказаного вище рішення Конституційний суд України вказав, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 1 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

З моменту прийняття рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/2 від 17.07.1978 до моменту його скасування 26.07.2007, документи, що підтверджували б оформлення права користування спірною земельною ділянкою у відповідності до законодавства, яке діяло в період дії рішення від 17.07.1978 до 26.07.2007 відсутні.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (станом на 13.05.2016) з кадастровим номером 80000000000:69:254:0100, площею 2,8388 га, місце розташування: м. Київ, Солом'янський район, проспект Відрадний, 42, за територіальною громадою в особі Київської міської ради 01.04.2015 зареєстровано право власності. Вказано, що за ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» зареєстрована вказана земельна ділянка на праві оренди.

ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» створено на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України відповідно до наказу Державного секретаря Міністерства оборони України № 2 від 04.12.2002.

Згідно листа Начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - Начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України генерал-лейтенанта Мещерякова О.М. № 163/2588 від 09.06.2003, з метою забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Київського гарнізону, де на квартирному обліку перебуває 7,3 тис. чоловік, в найбільш стислі строки, активізації будівництва житлових будинків з залученням додаткових коштів інвесторів з різною формою власності, в Міністерстві оборони України створено державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій».

Відповідно до вказаного листа, просили функції замовника на весь період проектування, будівництва та ведення в експлуатацію житлового комплексу, зокрема, по проспекту Відрадний, 42 на землях військового містечка № 165 орієнтовною площею 2,93 га, покласти на державне підприємство Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій».

06.06.2006 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України листом № 303/1/4/923 звернулось до Головного управління земельних ресурсів та Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому зазначено про те, що не заперечує проти списання основних фондів розташованих на земельній ділянці військового містечка № 165 по проспекту Відрадному, 42 у Солом'янському районі міста Києва.

21.06.2006 Київським квартирно-експлуатаційним управлінням спрямовано на адресу Київської міської ради та ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» лист № 303/25/3-210, відповідно до якого Київське квартирно-експлуатаційне управління, як правонаступник квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу, просило припинити право користування частиною земельною ділянкою площею 2,93 га на користь ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій».

Отже, твердження прокурора про те, що вилучення земельної ділянки здійснено без згоди землекористувача спростовується.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на сплив позовної давності. Відповідач зазначає, що 30.11.2007 в газеті «Хрещатик» було опубліковано рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 134/1968. Відповідач наполягає на тому, що прокуратурою та позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, оскільки позов подано до суду у 2016 році, тобто зі спливом восьми років, та не зазначено поважності причин пропуску строку звернення до суду.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності до уваги не приймається, оскільки суд на підставі досліджених доказів установив, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, а отже, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.02.2017.

СуддяВ.В.Сівакова