Рішення № 64590766, 07.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2017 Справа № 904/10504/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району, м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 699 256 грн. 99 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 148/1001 від 01.04.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 18.01.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.12.2016р. № 85760/1001, просить стягнути з Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району заборгованість в розмірі 110 709 грн. 77 коп., з яких: 5 473 грн. 42 коп. - 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію, 15 грн. 09 коп. - 3% за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 49 242 грн. 63 коп. - інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електроенергію, 204 грн. 55 коп. - інфляційні втрати за прострочення оплати послуг пов'язаних з перетіканням реактивної електроенергії, 55 598 грн. 86 коп. - пеня за прострочення оплати за активну електроенергію, 175 грн. 22 коп. - пеня за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, відповідно до умов договору про постачання електричної енергії від 19.06.2008р. №746 в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що виникнення спірної заборгованості зумовлене незалежними від підприємства причинами, а саме: тарифи на водопостачання та водовідведення не відповідають реальним затратам КП «Райводоканал», несвоєчасність оплати вказаних послуг населенням, затримка оплати за надані послуги з боку КЕВ м. Дніпра. Проте, незважаючи на вказані обставини, підприємство відповідача у повному обсязі сплатило заборгованість з активної електроенергії та вартість послуг пов'язаних з перетіканням реактивної електроенергії. Нараховані позивачем штрафні санкції відповідач вважає такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності, а нарахування неустойки у такому надмірному розмірі спотворює її дійсне правове призначення, оскільки з засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання вона перетворюється на несправедливо непомірний тягар для підприємства відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Просив в позові відмовити. Крім того, надав до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій від 11.01.2017р. № 8, від 26.01.2017р. № 21, в яких із посиланням на ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 80%, враховуючи при цьому ступінь виконання відповідачем зобовязання та причини виникнення заборгованості, а також той факт, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної шкоди внаслідок прострочення боржника.

01.02.2017р. на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 01.02.2017р. № 7400/1001, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 103 471 грн. 99 коп., з яких: 5 473 грн. 42 коп. - 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію, 15 грн. 09 коп. - 3% за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 42 209 грн. 40 коп. - інфляційні втрати через прострочення оплати за активну електроенергію, 55 598 грн. 86 коп. - пеня за прострочення оплати за активну електроенергію, 175 грн. 22 коп. - пеня за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії. Водночас, у звязку із зменшенням позовних вимог, просив суд повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 8 936 грн. 77 коп.

Судом встановлено, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог та на підставі ст. 22 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 02.02.2017р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення уточнених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.12.2016р. до 18.01.2017р., з 18.01.2017р. до 26.01.2017р., з 26.01.2017р. до 02.02.2017р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (постачальник) та Комунальним підприємством „Перещепиневодоканал, яке в подальшому змінило назву на Комунальне підприємство "Райводоканал" Новомосковського району (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії №746 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в редакції додаткової угоди № 1/08 від 21.08.2015р., постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1841,3 кВт, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем та "Загальна схема електропостачання", які є невідємною частиною даного Договору або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

За умовами п.п. 9.8, 9.8.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктом 2.2.2 Договору, визначено, що постачальник зобов'язується постачати електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору за додатком "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам".

Відповідно до п. 7.1 Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (форма наведена в додатку до договору), акт про прийняття-передавання товарної продукції (за вимогою споживача), акт з контролю електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються за кожною точкою обліку (пункт 7.6 Договору).

За умовами п. 1 додатку № 3 до Договору "Порядок розрахунків" розрахунковим періодом встановлюється місяць з 19 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 4 додатку № 3 до Договору "Порядок розрахунків" споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використаної в розрахунковому періоді електричної енергії на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом доби після подання акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно з п. 2.2 цього додатку, або за остаточним рахунком нарахованим згідно п. 2.3 цього додатку, протягом п'яти операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

У разі несвоєчасного подання акту про використану електричну енергію споживач забезпечує остаточний розрахунок за спожиту електроенергію протягом п'яти операційних банківських днів з дня закінчення розрахункового періоду.

За умовами п. 14 додатку № 9 до Договору «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» за підсумками розрахункового періоду постачальник за даними акту прийняття-передавання товарної продукції споживача, за формою додатку 5 до Договору, здійснює обчислення платежів і виписує споживачу рахунок за перетікання реактивної електричної енергії.

Рахунок отримується представником споживача самостійно.

Кошти за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника протягом 5 (10) операційних днів від дня отримання розрахункових документів.

Відповідно до додатку № 12 до Договору «Порядок розрахунків та умови користування споживачем інтернет-сервісом «Личный кабинет юридического потребителя», укладеного відповідно до додаткової угоди № 1/02 від 24.02.2015р., сторони погодили обмін через інтернет в електронному вигляді звітними та розрахунковими документами, за наявності електронного цифрового підпису.

Згідно з підписаними актами прийняття-передавання товарної продукції за активну електричну енергію та актами надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період липень-вересень 2016р., за допомогою ЕЦП через інтернет-сервіс, відповідачу були надані рахунки на оплату за поставлену активну електроенергію, та рахунки на оплату за надання послуг пов'язаних з перетіканням реактивної енергії у вказаному періоді, отримання яких підтверджується ЕЦП підписом уповноваженої особи споживача.

В порушення взятих на себе зобовязань відповідач розрахунки за використану активну електричну енергію та послуги з компенсації перетоків реактивної електроенергії у період з липня по вересень 2016р. здійснював несвоєчасно, у звязку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту у вересні 2016р. активну електричну енергію в сумі 588 547 грн. 22 коп., яка сплачена відповідачем у листопаді 2016р., тобто частково вже після звернення позивача із даним позовом до господарського суду.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за прострочення оплати за активну електроенергію за загальний період з 10.08.2016р. по 14.11.2016р., розрахована за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, у загальному розмірі 55 598 грн. 86 коп., пеня за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії за загальний період з 10.08.2016р. по 18.10.2016р., розрахована за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, в сумі 175 грн. 22 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 42 209 грн. 40 коп., на яку збільшилась заборгованість за активну електроенергію внаслідок інфляції за період з вересня по листопад 2016р., 5 473 грн. 42 коп. 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію за період з 10.08.2016р. по 14.11.2016р., розраховані за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, та 15 грн. 09 коп. 3% річних за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії за період з 10.08.2016р. по 17.10.2016р., розраховані за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок пені відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Проте, під час перевірки виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що розрахунок виконаний арифметично невірно, у звязку із чим згідно перерахунку суду в межах визначених позивачем періодів до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальній сумі 5 473 грн. 51 коп., з яких: 5 458 грн. 47 коп. 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію, 15 грн. 04 коп. 3% річних за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

За змістом ч. 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат за зобовязаннями за вересень 2016р. не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у звязку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні у загальній сумі 36 323 грн. 93 коп. В решті позовних вимог в цій чатині слід відмовити.

Крім того, в ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання тим, що КП "Райводоканал" Новомосковського району є комунальним підприємством, яке знаходиться в скрутному фінансовому становищі. Предметом діяльності підприємства є надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення населенню та іншим споживачам, проте, тарифи на водопостачання та водовідведення не відповідають реальним затратам КП «Райводоканал», а несвоєчасність оплати вказаних послуг населенням та затримка оплати за надані послуги з боку КЕВ м. Дніпра призводить до утворення значної заборгованості та найчастіше унеможливлює своєчасні розрахунки відповідача, в тому числі й із позивачем. Крім того, просить суд врахувати ступінь виконання відповідачем договірних зобовязань та причини виникнення заборгованості, а також той факт, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому матеріальної шкоди внаслідок прострочення боржника.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, суд вважає, подане відповідачем клопотання обґрунтованим. Крім того, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково, зменшивши пеню за прострочення оплати за активну електроенергію та за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії на 40% до 33 464 грн. 45 коп.

Разом з тим, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом відхиляються, оскільки за змістом положень ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом виконання зобовязань в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобовязання перед позивачем, допустивши прострочення платежів, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 5 458 грн. 47 коп. 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію, 15 грн. 04 коп. 3% за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 36 323 грн. 93 коп. інфляційних втрат через прострочення оплати за активну електроенергію, 33 359 грн. 32 коп. пені за прострочення оплати за активну електроенергію та 105 грн. 13 коп. пені за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки позивачем під час судового розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, сплачена ним сума судового збору у розмірі 8 936 грн. 77 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, згідно клопотання, викладеного у заяві про уточнення позовних вимог від 01.02.2017р. № 7400/1001.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Райводоканал" Новомосковського району (51221, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 35323645) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) 5 458 грн. 47 коп. (пять тисяч чотириста пятдесят вісім грн. 47 коп.) 3% річних за прострочення оплати за активну електроенергію, 15 грн. 04 коп. (пятнадцять грн. 04 коп.) 3% за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 36 323 грн. 93 коп. (тридцять шість тисяч триста двадцять три грн. 93 коп.) інфляційних втрат через прострочення оплати за активну електроенергію, 33 359 грн. 32 коп. (тридцять три тисячі триста пятдесят девять грн. 32 коп.) пені за прострочення оплати за активну електроенергію, 105 грн. 13 коп. (сто пять грн. 13 коп.) пені за прострочення оплати за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії, 1 463 грн. 57 коп. (одну тисячу чотириста шістдесят три грн. 57 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 07.02.17р.