Рішення № 64590682, 06.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2017 Справа № 904/11441/16За позовом Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення та розірвання договору оренди нерухомого майна

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Ященко В.М. - представник за дов. № 01-Д/02 від 03.01.17

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство "Фармація" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та звільнення орендованого приміщення, а також та стягнення 5340, 40 грн. заборгованості з орендних платежів, 469, 51 грн. пені, 48, 78 грн. трьох відсотків річних, 1440 грн. компенсації витрат на комунальні платежі, 133, 40 грн. пені за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та 13, 11 грн. трьох відсотків річних за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови договору оренди щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів, а також умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна в частині повної та своєчасної компенсації витрат балансоутримувача на комунальні послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2016 порушено провадження у справі її розгляд призначено на 17.01.2017.

Ухвалою суду від 17.01.2017 розгляд справи відкладено на 06.02.2017.

06.02.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 473 від 01.11.2015 та звільнення орендованого приміщення, а також стягнути з відповідача 6681, 51 грн. основного боргу за договором оренди, 753, 01 грн. пені, 76, 32 грн. трьох відсотків річних, 1800 грн. заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна, 203, 04 грн. пені та 20, 58 грн. трьох відсотків річних.

Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ухвали суду були вручені адресату за довіреністю та особисто, згідно інформації з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" www.ukrposhta.ua - "Відстеження пересилань поштових відправлень" (арк. с. 45-48).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2015 між Обласним комунальним підприємством "Фармація" (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 473 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі - об'єкт оренди, площею 29, 8 кв.м. для наступного використання: 17, 2 кв. м для розміщення перукарні, 12, 6 кв. м - для розміщення крамниці непродовольчих товарів.

Об'єктом оренди є: нерухоме майно (приміщення) загальною площею 29, 8 кв. м,, розташоване на першому поверсі одноповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (п. 2.1 договору оренди).

Згідно з п. 3.1 договору оренди, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата за базовий місяць оренди (червень 2015 року) згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1, арк. с. 16) та за результатами конкурсу, становить 550 грн. (без урахування ПДВ).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці (п. 3.2 договору оренди).

Пунктом 3.5 договору оренди встановлено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.7 договору оренди, оренда плата в повному обсязі (у тому числі ПДВ) перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця один раз на місяць не пізніше 01 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору ат акта приймання-передачі об'єкта оренди (п. 4.1 договору оренди).

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2015, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди загальною площею 29, 8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (арк. с. 17).

01.11.2015 між Обласним комунальним підприємством "Фармація" (далі - балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -користувач) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж, компенсації витрат на опалення, електроенергії та інших № 473-К (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору балансоутримувач несе витрати, пов'язані з оплатою плати за землю під будівлею, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, а також, шлях укладання окремих договорів з виробниками/виконавцями комунальних послуг, несе витрати по утриманню Будівлі її прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж, а користувач, як орендар приміщень в Будівлі за договором оренди № 473 від 01.11.2015 (далі - орендоване майно), зобов'язаний частково відшкодувати балансоутримувачу понесені ним витрати.

Витрати балансоутримувача (крім витрат за спожиту електроенергію), які користувач зобов'язаний відшкодувати балансоутримувачу за цим договором, складають 180 грн. (з ПДВ) за один календарний місяць (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що користувач зобов'язаний відшкодувати балансоутримувачу витрати, визначені п. 2.1 цього договору, не пізніше першого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача.

На виконання умов вищевказаних договорів, відповідачем за період з квітень 2016 - січень 2017 не здійснено сплату орендних платежів на загальну суму 6681, 51 грн. та не відшкодовано позивачеві витрати на оплату комунальних послуг, згідно п. 2.1 договору, на суму 1800 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відносини щодо оренди комунального майна також регулюються Законом України "Про оренду комунального та державного майна".

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати орендних платежів у сумі 6681, 51 грн. та не надано доказів відшкодування витрат з оплати комунальних послуг за договором на суму 1800 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 6681,51 грн. та з відшкодування витрат за комунальні послуги у сумі 1800 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів та відшкодування витрат балансоутримувача за комунальні послуги, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 753, 01 грн. за період з 02.05.2016 по 02.02.2017 та 203, 04 грн. за період з 02.05.2016 по 02.02.2017 відповідно.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2 договору оренди, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця у визначеному п. 3.7 цього договору співвідношенні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату витрат, встановлених цим договором, користувач сплачує балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дані вимоги частково у розмірі 656, 76 грн. за прострочення сплати орендних платежів та 177, 10 грн. за прострочення відшкодування витрат за комунальні послуги. Всього 833, 86 грн. Позивачем про здійсненні нарахування пені не було враховано, що, відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також те, що 2016 рік мав 366 днів.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 02.05.2016 по 02.02.2017 у розмірі 76, 32 грн. за прострочення сплати орендних платежів та 20, 58 грн. за прострочення відшкодування витрат балансоутримувача за комунальні послуги.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю, за прострочення сплати орендних платежів - 76, 32 грн. та за прострочення відшкодування витрат за комунальні послуги - 20, 58 грн. Всього 96, 90 грн.

Також, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів протягом десяти місяців поспіль, позивач просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна спільної комунальної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.11.2015 № 473.

Частиною 1 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору - за рішенням господарського суду. Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Тобто, законодавством України передбачена можливість розірвання у судовому порядку договору оренди державного та комунального майна, зокрема, через невиконанням сторонами обов'язків, передбачених умовами договору.

Аналіз наведених норм дає підстави для такого висновку: систематична несплата орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди нерухомого майна за рішенням суду, якщо буде встановлено факт істотного порушення договору, а саме позбавлення сторони значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 21.01.2015 у справі № 3-211гс14.

Як встановлено судом вище, відповідачем порушено умови договору оренди в частині сплати орендних платежів, які останнім не сплачувались протягом останніх 10 місяців.

На час розгляду спору у господарському суді, відповідач не надав доказів своєчасної оплати орендних платежів, доводи позивача не спростував, а відтак, позовна вимога про розірвання договору оренди нерухомого майна спільної комунальної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.11.2015 № 473 підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити і передати нежитлове приміщення загальною площею 29, 8 кв.м., яке розташоване на першому поверсі одноповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (нова назва - вул. Центральна).

Частиною 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.4 договору оренди встановлено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити і передати нежитлове приміщення загальною площею 29, 8 кв.м., яке розташоване на першому поверсі одноповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 (нова назва - вул. Центральна) підлягає задоволенню, оскільки ця вимога є похідною від задоволення вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна спільної комунальної власності територіальних громад Дніпропетровської області від 01.11.2015 № 473.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 4116, 34 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 9534, 46 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, що діяла на момент звернення позивача із позовом до суду, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" з січня 2017 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1378 грн.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, що діяла на момент звернення позивача із позовом до суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, що діяла на момент звернення позивача із позовом до суду, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 зазначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

Таким чином, судовий збір за розгляд позову про стягнення заборгованості у розмірі 9534, 46 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди повинен бути сплачений у розмірі 4134 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за розгляд даного позову було сплачено судовий збір у розмірі 2978 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 05.12.2016 № 6953 та від 31.01.2017 № 7788 (арк. с. 9, 39).

Отже, позивачем за розгляд даної справи не доплачено судовий збір у розмірі 1156 грн.

У пункті 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ІV Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 зазначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 1156 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 473 від 01.11.2015, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Обласним комунальним підприємством "Фармація" (ідентифікаційний код 01976358).

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити і передати Обласному комунальному підприємству "Фармація" (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171; ідентифікаційний код 01976358) нежитлове приміщення загальною площею 29, 8 кв. м, яке розташоване на першому поверсі одноповерхової нежитлової будівлі за адресою: Солонянський район, смт. Новопокровка, вул. Леніна (нова назва - вул. Центральна), буд. 7.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства "Фармація" (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171; ідентифікаційний код 01976358) заборгованість з орендних платежів у сумі 6681, 51 грн., пеню у розмірі 753, 01 грн., три відсотки річних у сумі 76, 32 грн., заборгованість з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна у сумі 1800 грн., пеню у розмірі 203, 04 грн., три відсотки річних у сумі 20, 58 грн. та 2756 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Фармація" (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171; ідентифікаційний код 01976358) в дохід Державного бюджету України (одержувач - Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра, ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31214206783005, КБКД 22030001)) недоплачений судовий збір у розмірі 1156 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.02.2017

Суддя В.І. Ярошенко