Ухвала суду № 64590585, 06.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про результат розгляду скарги

06.02.2017 Справа № 904/677/15

За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (м. Київ)

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" (м. Дніпро)

про стягнення суми збитків за порушення зобов'язань згідно договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012 у загальному розмірі 3 342 992 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від заявника (відповідача): не з'явився

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 262/16-юр від

15.12.2016)

від ВДВС: ОСОБА_2 - старший державний виконавець (довіреність від 04.01.2016)

СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" (далі - відповідач) суму збитків за порушення зобов'язань згідно з договором зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012 у загальному розмірі 3 342 992 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" - 3 342 992 грн. 00 коп. - збитків, 66 859 грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

18.12.2015 господарським судом Дніпропетровської області на примусове виконання зазначеного рішення виданий наказ.

Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та Вищого господарського суду України від 16.05.2016 вказане рішення суду залишене без змін.

У листопаді 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо оцінки металевої ємності для пального РВС 1000 № 2, інв. № 1931-35 та металевої ємності для пального РВС-1000 № 3, інв. №3 - незаконними;

- визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку майна від 12.08.2016, складений ФОП ОСОБА_3, в рамках виконавчого провадження ВП № 50846277;

- визнати недійсною та скасувати рецензію від 12.10.2016, складену ФОП ОСОБА_4 на звіт про оцінку майна від 12.08.2016, складений ФОП ОСОБА_3, в рамках виконавчого провадження ВП № 50846277.

Вказана скарга обґрунтована тим, що вартість майна, визначена висновком про вартість майна, складеним ФОП ОСОБА_3, а також рецензія на даний звіт, складена ФОП ОСОБА_4, є істотно заниженою. Вказане обумовлено тим, що оцінювач не врахував при визначенні вартості майна істотні обставини, що впливають на визначення вартості майна, а саме: ним не були включене до звіту невід'ємне обладнання призначене для обслуговування металевих ємностей та помпа для подачі палива. Так, скаржник вказує і про інші порушення, допущені під час дослідження оцінювачем вказаного майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 скаргу було прийнято до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 19.12.2016.

Від скаржника (відповідача) факсом надійшла заява (вх.суду 77809/16 від 19.12.2016), в якій він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість явки у судове засідання його представника через хворобу.

Від позивача надійшов відзив на скаргу (вх.суду 77832/16 від 19.12.2016), в якому він проти задоволення скарги заперечує у повному обсязі, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Так, позивач зазначає, що скаржником не вказано які саме норми порушив державний виконавець, а також не надано жодного доказу незаконності дій державного виконавця.

У судове засідання 19.12.2016 з'явилися представники позивача та ВДВС.

Представник скаржника (відповідача) у судове засідання 19.12.2016 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 19.12.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.01.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволення клопотання скаржника (відповідача).

Від ВДВС надійшло клопотання (вх.суду 2010/17 від 13.01.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість явки у судове засідання його представника через проведення в цей час виконавчих дій.

Від скаржника (відповідача) надійшла заява (вх.суду 2213/17 від 16.01.2017), в якій він просив суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів, посилаючись на можливість врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 16.01.2017 клопотання скаржника (відповідача) задоволено та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, терміном по 14.02.2017 включно.

У судове засідання 16.01.2017 з'явилися представники позивача та скаржника (відповідача).

Представник ВДВС у судове засідання 16.01.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання ВДВС про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 16.01.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.02.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволення клопотання ВДВС.

Від ВДВС надійшов відзив на скаргу (х.суду 7329/17 від 06.02.2017), в якому він проти задоволення скарги заперечує у повному обсязі, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Так, ВДВС зазначає, що скаржником не вказано які саме норми порушив державний виконавець, а також не надано жодного доказу незаконності дій державного виконавця. Так, у відзиві на скаргу зауважено, що державним виконавцем по виконавчому провадженню ВП № 50846277 було дотримано Закон України "Про виконавче провадження".

У судове засідання 06.02.2017 з'явилися представники позивача та ДВС.

Представник скаржника (відповідача) у судове засідання 06.02.2017 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив. Про день, час та місце розгляду його скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930005912093 (№ 4908105698328), з якого вбачається, що ухвала суду від 16.01.2017 була отримана відповідачем 01.02.2017.

Крім того, суд наголошує на тому, що, зокрема, ухвала суду від 16.01.2017 була надіслана сторонам у справі та виконавчій службі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що скаржник (відповідач) про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, однак не скористався правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У судовому засіданні 06.02.2017 представником позивача було викладено зміст відзиву на скаргу, з урахуванням яких він просив суд відмовити відповідачу у її задоволенні.

Представником ВДВС було викладено зміст відзиву на скаргу, з урахуванням яких він також просив суд відмовити відповідачу у задоволенні скарги на дії ВДВС.

Відповідно до частини 2 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду вказаної скарги і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та ВДВС уд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 позовні вимоги задоволено у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" - 3 342 992 грн. 00 коп. - збитків, 66 859 грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

18.12.2015 господарським судом Дніпропетровської області на примусове виконання зазначеного рішення виданий наказ.

Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 та Вищого господарського суду України від 16.05.2016 вказане рішення суду залишене без змін.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.04.2016 відкрито виконавче провадження по виконанню наказу суду від 18.12.2015 по справі № 904/677/15.

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження державним виконавцем проведено опис майна, що належить боржнику, за результатами якого складено акт опису й арешту майна від 07.06.2016.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 15.06.2016 призначено ОСОБА_3 суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадження № 50846277.

За результатами проведеного дослідження щодо вартості майна боржника, ОСОБА_3 складено висновок, в якому визначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки без ПДВ складає 3 862 716 грн.

Отримавши Звіт про оцінку майна, державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження лист-повідомлення про результати оцінки майна та роз'яснено норми статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".

У зв'язку з надходженням від боржника заперечень на результати оцінки (заява від 03.10.2016), на підставі статей 13, 58 Закону України "Про виконавче провадження" постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.10.2016 призначено ОСОБА_4 рецензентом у виконавчому провадження № 50846277.

Рецензією на звіт про оцінку вартості майна, складеною ОСОБА_4 визначено, що звіт про оцінку вартості майна № 1208.2/16 від 12.08.2016: металевої ємності для пального РВС-1000 № 2, інв. № 1931-35 (резервуар вертикальний стальний РВС-1000), та металевої ємності для пального РВС-1000 № 3 інв. № 3 (резервуар вертикальний стальний РВС-1000), виконаний оцінювачем ОСОБА_3, в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна та може використовуватисядля цілей, передбачених у звіті.

Державним виконавцем 03.11.2016 направлено сторонам у виконавчому провадженні повідомлення про результати проведеного рецензування звіту про оцінку майна.

У листопаді 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо оцінки металевої ємності для пального РВС 1000 № 2, інв. № 1931-35 та металевої ємності для пального РВС-1000 № 3, інв. №3 - незаконними;

- визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку майна від 12.08.2016, складений ФОП ОСОБА_3, в рамках виконавчого провадження ВП № 50846277;

- визнати недійсною та скасувати рецензію від 12.10.2016, складену ФОП ОСОБА_4 на звіт про оцінку майна від 12.08.2016, складений ФОП ОСОБА_3, в рамках виконавчого провадження ВП № 50846277.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає вимоги скарги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до Преамбули Закону України "Про виконавче провадження" цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів та ухвали господарських судів у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право сторонам виконавчого провадження оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У пункті 9.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що визначення вартості, оцінки майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження", що й має місце у даному випадку, оскільки боржником (відповідачем у справі) оскаржуються виключно дії органу ДВС, пов'язані з оцінкою (визначенням вартості) майна.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У відповідності до частини 4 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

За приписами статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулюючими організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулюючої організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Як вже зазначалося вище, державним виконавцем в процесі виконавчого провадження у передбачений законом термін та спосіб виносились постанови про призначення експертів, в тому числі постанова від 04.10.2016 про призначення ОСОБА_4 рецензентом - суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 904/677/15 від 18.12.2015 та зобов'язано його надати рецензію на звіт про оцінку майна № 1208.2/16 від 12.08.2016, наданий ОСОБА_3 щодо визначення вартості металевої ємності для пального РВС-1000 № 2, інв. № 1931-35 (резервуар вертикальний стальний РВС-1000), та металевої ємності для пального РВС-1000 № 3 інв. № 3 (резервуар вертикальний стальний РВС-1000), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничій комерційній фірмі "Техметалосервіс".

Отже, господарський суд приходить до висновку, що державним виконавцем взято до уваги та дотримано вимоги статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" щодо порядку визначення вартості майна боржника. Зокрема ним, залучено належного, діючого на підставі чинного сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, повідомлено про результати визначення вартості майна сторін у встановлені Законом строки, призначено рецензування звіту про оцінку майна та попереджено сторін про можливість оскарження оцінки, визначеної за результатами рецензування у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до частини 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У відповідності до статті 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Статтею 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у відповідності до статті 18 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 уповноважений на здійснення оціночної діяльності, що підтверджується: сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності № 13220/12 від 13.04.2012, свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 08.08.2007 за № 5726, кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 1048 від 27.06.2001.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (Національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методичних та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог, положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими для виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна усіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відтак, нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема, є Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (надалі - Національний стандарт № 1).

Пунктом 51 Національного стандарту №1 встановлено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів.

Пункт 53 Національного стандарту № 1 передбачає, що оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкти оцінки, зокрема, вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики. При цьому, ідентифікація об'єкта оцінки визначається як встановлення відповідності об'єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього (пункт 3 Національного стандарту № 1).

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Тобто, звіт з оцінки майна не є юридичною формою рішення суб'єкта оціночної діяльності, а є письмовим документом, що носить інформативно-аналітичний характер: описуються база та мета оцінки, містяться розрахунки, аналіз інформації, аналітичні дослідження, за результатом яких готується висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки.

Звіт готується відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів з оцінки, Методики оцінки та нормативних актів Фонду державного майна України.

Отже, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) за своєю суттю є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань, належним способом його спростовання може бути проведення повторної, додаткової, комплексної чи колегіальної експертизи відповідно до положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Закону України "Про судову експертизу", або надання суду боржником інших доказів в підтвердження факту невірного складання цього звіту.

Таким чином, перевіряючи доводи скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, суд вважає їх необґрунтованими та спростованими документальними доказами у справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець під час примусового виконання рішення суду у справі № 904/677/15 діяв у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", а підстави для визнання недійсним та скасування звіту про оцінку майна від 12.08.2016, складеного ФОП ОСОБА_3 та визнання недійсною та скасування рецензії від 12.10.2016, складеної ФОП ОСОБА_4 на звіт про оцінку майна від 12.08.2016, складений ФОП ОСОБА_3, в рамках виконавчого провадження ВП № 50846277, - відсутні.

Отже, враховуючи встановлені під час розгляду скарги обставини, наведені правові норми, суд вважає доводи скаржника (відповідача) неправомірними, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у справі № 904/677/15 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом 5-ти днів в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Суддя ОСОБА_5