Постанова № 64589973, 30.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 р. № 820/3090/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Бикова П.В.,

представника відповідача - Мосійчука Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Спеціалізоване управління № 619" Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 24.05.2016 №0000551401 та № 0000561401.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 1428/20-30-14-01/24278272 від 04.05.2016 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а прийняті податкові повідомлення - рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Центральної ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Оптграндторг" за серпень 2015 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищезазначеного контрагента - постачальника, відображення здійснених фінансово - господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт № 1428/20-30-14-01/24278272 від 04.05.2016 року.

Відповідно до змісту вищезазначеного акту, податковим органом встановлено наступні порушення:

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за 2015 рік;

-п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2015 рік.

На підставі вказаного акту, Центральною ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 24.05.2016 №0000551401 та № 0000561401.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період мав господарські відносини із ТОВ "Оптграндторг".

Судом встановлено, що між ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" (Замовник) та ТОВ "Оптграндторг" (Виконавець) укладено договір на надання виробничих послуг № 02/07У від 02.07.2015 року на виробництво залізобетонних виробів та комплексного обслуговування металлоформ.

Позивач вважає, що належним підтвердженням на виконання умов вищезазначеного об'єму робіт є акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № УСО-08064 від 18.08.2015 року, рахунок-фактура, та платіжні доручення (а.с. 30, 33-37, 56)

Як було встановлено під час розгляду справи, потреба в укладенні вищезазначеного договору № 02/07У від 02.07.2015 року та залучення ТОВ "Оптграндторг" зумовлено необхідністю виконання ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" своїх договірних зобов'язань перед ПАТ СБМУ «Тунельбуд» за договором купівлі - продажу № 8 від 01.10.2013 року та додаткової угоди № 1 від 29.12.2014 року (а.с. 94-97).

Так, між ПАТ СБМУ «Тунельбуд» (Покупець) та ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 8 від 01.10.2013 року, предметом якого є поставка продавцем будівельних матеріалів та виробів.

На підтвердження виконання умов договору № 8 від 01.10.2013 року позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні (а.с. 62-80).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду доказів на підтвердження того, що ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" об'єктивно було позбавлено можливості виконати самостійно свої договірні зобов'язання перед ПАТ СБМУ «Тунельбуд», у т.ч. у зв'язку з обмеженою численністю працівників, відсутністю необхідного технічного обладнання для проведення хімічної обробки метало форм.

Між тим, суд зазначає, що відсутність на підприємстві вищезазначених трудових та технічних можливостей по виготовленню та діагностиці металоформ саме по собі унеможливлює надання підприємством таких послуг та підписання правочинів, які об'єктивно не можуть бути виконані стороною.

Поряд з цим, суд критично ставиться до пояснень позивача, що роботи були розраховані на 2-3 місяці, оскільки договір між ПАТ СБМУ «Тунельбуд» та ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" було укладено у 2013 році, а виконання робіт по вказаному правочину ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" розпочато лише в серпні 2015 році, тобто майже через 2 роки.

Суд також вважає за потрібне зазначити, що ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" як під час подання позову, так і в ході судових засідань не надано до суду доказів існування факторів, які б вказували на перевагу саме ТОВ "Оптграндторг" перед іншими організаціями, зокрема порівняльних даних по собівартості будівництва, вартісної оцінки використовуваних будівельних матеріалів у процесі будівництва, сировини, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів.

Окрім того, суд вважає необхідним відмітити, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ "Оптграндторг", з урахуванням того, що позивачем по даному підприємству взагалі не надано необхідної первинної документації, зокрема, штату працюючих осіб, зважаючи на те, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; доказів наявності основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортних засобів.

Додатково суд також звертає увагу, що за договором оренди № 4-А від 01.04.2015 року, ПАТ «Харківметробуд» було передано ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" в оренду обладнання згідно переліку (а.с. 105-110).

Як вбачається з пояснень позивача, в своїй роботі ТОВ "Оптграндторг" використовувало обладнання Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД", одна матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин, а також використання саме того обладнання, яке було надано в оренду ПАТ "ПІВДЕНСПЕЦБУД".

Надаючи правову оцінку акту здачі - приймання робіт № УСО-08064 від 18.08.2015 року, суд зазначає, що він містять лише загальний опис послуги, зміст якої не розкритий, та відповідно до якого не має можливості визначити фактичний обсяг конкретно визначених послуг, опис виготовлених деталей по номенклатурі та кількості, та проведення вказаних послуг та товарів по бухгалтерських рахунках позивача, що, в свою чергу, унеможливлює з'ясування наявності розумних економічних причин або іншої мети ділового характеру, що вказувало б на безпосередній зв'язок з господарською діяльністю.

Поряд з цим, суд критично ставиться до наданого позивачем опису наданих послуг до акту № УСО-08064 від 18.08.2015 року, як документу, який розкриває зміст наданих послуг, оскільки вказаний документ не зафіксований в акті як невід'ємний додаток.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, яка викладена в ухвалі від 17 лютого 2016 року по справі К/800/60140/14.

Суд також звертає увагу, що згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Поряд з цим, суд зауважує, що позивачем не надано до суду доказів того, що контрагентом позивача були виписані відповідні податкові накладні в результаті виконання правочину, які мали бути зафіксовані в бухгалтерському обліку, що в свою чергу унеможливлює підтвердження того, що як договірні правовідносини між ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" та його контрагентом ТОВ "Оптграндторг" оформлені належним чином, так і первинні документи податкової та бухгалтерської звітності оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Суд критично ставиться до наданого позивачем витягу з єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 38), з огляду на те, що в ньому не зафіксовано ким саме та на виконання якого саме правочину було виписано податкову накладну із зазначенням отриманої суми доходу.

Між тим, слід відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова Верховного суду України від 04.09.07 р. № 07/97).

Суд також погоджується з позивачем, що право платника податку на податковий кредит не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг), що відповідає вимогам податкового законодавства. Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для визнання за таким платником права на податковий кредит відсутнє.

При цьому свідчити про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку.

Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо здійснення такого роду робіт та послуг на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини свідчать про те, що висновки податкового органу про неможливість формувати позивачем податкового кредиту по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання (реалізації) наданих послуг, на підставі яких винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є правомірними.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги ДП "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ № 619" Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕНСПЕЦБУД" такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства "Спеціалізоване управління № 619" Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников