Постанова № 64589433, 08.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року 810/511/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інкомм"доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомм" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 №0002571403 та №0002581403.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток та валові витрати. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентами, що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами та які були наявні у податкового органу під час перевірки. Натомість, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту, декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток та визначення валових витрат ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях. Таким чином, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача із його контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг), оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

У судове засідання, призначене на 08.02.2017, з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, натоміть подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою від 08.02.2017 суд ухвалив здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомм" є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів 30.09.1998, та як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля пальним; неспеціалізована оптова торгівля; інший пасажирський наземний транспорт; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

При цьому, фактично ТОВ "Інкомм" займається оптовою торгівлею паливом, сільськогосподарською продукцією та метисною продукцією.

З матеріалів справи вбачається, що в травні 2016 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 18.05.2016 №513, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України та у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва Макухи А.А. від 06.04.2016 по справі №1-кс/760/4067/16/1035/16-к про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інкомм" за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України Самойленка М.В. (кримінальне провадження №5206000000000001 від 11.01.2016, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 36 КК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Інкомм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 про 31.12.2015, під час якої використані матеріали кримінального провадження, документи податкової звітності та податкового обліку ТОВ "Інкомм", ТОВ "Люксвен", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Гранд Стар", ТОВ "Вієн ЛТД", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Арматех Буд", наявні в органах ДФС України, документи, відомості та пояснення, отримані від платників податків на відповідні запити органу, що здійснює перевірку або під час безпосереднього доступу до них в ході перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 03.06.2016 №515/10-02-14-03/30118003/29 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого по взаємовідносинам з ТОВ "Люксвен", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Гранд Стар", ТОВ "Вієн ЛТД", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Арматех Буд" в рамках кримінального провадження №5206000000000001 встановлено порушення ТОВ "Інкомм" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.137.1, п.137.10 ст. 137, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 12282361,00 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 8099190,00 грн., за 2015 рік на суму 4183171,00 грн.;

- п.187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.3, абз. 1, 2 п.198.6 ст. 198, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 14329822,00 грн., в т.ч. за серпень 2014 року на суму 2888577,00 грн., за вересень 2014 року на суму 725369,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 287687,00 грн., за листопад 2014 року на суму 5321718,00 грн., за грудень 2014 року на суму 266905,00 грн., за січень 2015 року на суму 11074,00 грн., за лютий 2015 року на суму 37500,00 грн., за березень 2015 року на суму19750,00 грн., за квітень 2015 року на суму 20000,00 грн., за травень 2015 року на суму 20000,00 грн., за червень 2015 року на суму 39500,00 грн., за липень 2015 року на суму 14500,00 грн., за серпень 2015 року на суму 1433500,00 грн., за вересень 2015 року на суму 2973126,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 238283,00 грн., за грудень 2015 року на суму 32333,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Інкомм" та ТОВ "Люксвен", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Гранд Стар", ТОВ "Вієн ЛТД", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Арматех Буд". На думку перевіряючих, контрагенти позивача взагалі не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Так, аналізом податкової звітності, фінансових операцій та договірних документів ТОВ "Інкомм", які зібрані за результатами проведення слідчих дій у кримінальному провадженні №5206000000000001 від 11.01.2016 встановлено, що отриманий прибуток ТОВ "Інкомм" від господарських операцій з постачання метисної продукції на адресу ДП "Укрзалізничпостач" прихований від оподаткування ПДВ та податком на прибуток шляхом проведення операцій, що мають характер безтоварних (формальних) з ТОВ "Люксвен", а також з рядом суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ "Вієн ЛТД", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Гранд Стар".

При цьому, при проведенні аналізу господарських операцій позивача із вказаними товариствами податковим органом використано протокол огляду матеріалів кримінального провадження №5206000000000001 від 11.01.2016, відповідно до якого встановлено докази фіктивності господарських операцій із отриманням ТОВ "Інкомм" товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Люксвен".

Також, досудовим розслідуванням було встановлено, що службові особи ТОВ "Вієн ЛТД", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Гранд Стар" надали показання щодо реєстрації таких суб'єктів господарської діяльності на своє ім'я без мети ведення господарської діяльності, виключно за грошову винагороду від третіх осіб.

Внаслідок цього, враховуючи матеріали досудового розслідування, протоколи допиту посадових осіб, відсутність документів щодо доказовості (реальності) здійснених операцій, на думку відповідача, виписані первинні документи вищезазначеними підприємствами вважаються недійсними, а такі операції мають формальний характер, тобто є безтоварними.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ відсутності реального здійснення операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки були здійсненні без мети настання реальних наслідків, а тому вказані господарські операції є безтоварними, доходи, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податковий кредит по вказаним господарським операціям, задекларований ТОВ "Інкомм" у податковій звітності, є такими, що не відповідають дійсності та вважаються відсутніми.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та фінансового результату до оподаткування податком на прибуток.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 12.07.2016 №0002571403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 14307159,00 грн., з яких: 12282361,00 грн. - за основним платежем; 2024798,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002581403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 17912278,00 грн., з яких: 14329822,00 грн. - за основним платежем; 3582456,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

З приводу податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у сумі 14307159,00 грн., судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, на заниження податку на прибуток вплинули порушення щодо завищення доходів від продажу товарів за 2014 рік на суму 16142995,00 грн. та щодо заниженні інших доходів за 2014 рік в сумі 19569004,00 грн.

Так, в Акті перевірки зазначено, що до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік та доходів від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік включені суми від реалізації паливно-мастильних матеріалів на адресу ТОВ "Люксвен" згідно договору постачання нафтопродуктів №НП-0101 від 01.01.2014. Передача товару за умовами договору здійснюється автомобільним транспортом Продавця - СРТ склад Покупця.

Операції з реалізації товарів покупцю відображені в бухгалтерському обліку по рахунках: Кт 702 "Доходи від реалізації товарів", Дт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та включені до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік в сумі 16142995,00 грн. та до доходів від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку за 2015 рік в сумі 84630 грн.

Вказані ПММ були придбані у ТОВ "Люксвен" на виконання вимог договору б/н від 20.03.2014, укладеному ТОВ "Інкомм" на постачання нафтопродуктів. Передача товару за умовами договору здійснюється автомобільним транспортом Продавця - СРТ склад Покупця. Придбання ПММ згідно договору б/н від 20.03.2014 наведено в п. 3.1.2 акту перевірки.

На підставі наданих документів не встановлено факту переходу права власності на товар у відповідності до вимог вказаного договору, що свідчить про безтоварність проведених операцій з ТОВ "Люксвен" щодо придбання та реалізації палива.

Враховуючи вищезазначене та викладене в п. 3.1.2 "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" даного акта, господарські операції на поставку палива від постачальника ТОВ "Люксвен" за 2014 - 2015 роки є безтоварними.

Отже, перевіркою встановлено проведення операцій з купівлі-продажу палива, спрямованих на здійснення операцій, які не мають реального товарного характеру з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Внаслідок цього, податковим органом було встановлено, що в порушення п.135.2 ст.135, п.137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України у ТОВ "Інкомм" відсутній дохід від реалізації палива на адресу ТОВ "Люксвен", що підлягає відображенню в бухгалтерському та податковому обліку на загальну суму 16142995,00 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 16142995,00 грн., та в порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України у ТОВ "Інкомм" відсутній дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 84630,00 грн., в т.ч. за 2015 рік.

Вказане порушення мало вплив на формування податкових зобов'язань з ПДВ.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкового органу, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Інкомм" (Постачальник) та ТОВ "Люксвен" (Покупець) було укладено договір постачання нафтопродуктів №НП-0101 від 01.01.2014.

Умовами договору, а саме пунктом 3 "Умови постачання" передбачено наступне:

Передача товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах поставки Продавцем - "СРТ склад Покупця" (п.п.3.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 03.01.2014 до договору постачання нафтопродуктів №НП-0101 від 01.01.2014 п.п.3.1 договору викладено в такій редакції: "3.1. Постачання Товару здійснюється: 3.1.1. автомобільним та іншими видами транспорту на умовах доставки Постачальником - "СРТ склад покутня" (правила "Инкотермс" в редакції 2010 року)", та доповнено підпунктом 3.1.2 наступного змісту: "...за умови укладення Покупцем окремого договору зберігання нафтопродуктів між Покупцем та Зберігачем (нафтобазою, на якій зберігає Товар Постачальник), Товар може бути поставлений "на резервуарах", шляхом переміщення Товару з "картки зберігання" Постачальника на "картку зберігання" Покупця".

Додатковою угодою №2 від 31.08.2014 до договору постачання нафтопродуктів №НП-0101 від 01.01.2014 було внесено зміни, окрім іншого, до п. 1.2 договору в якому зазначено, що "...асортимент, кількість, якість, ціна одиниці Товару, а також інші умови, що не зазначені в цьому Договорі, узгоджуються Сторонами в Додатках та/або Додаткових угодах - далі Додатки, що є невід'ємною частиною цього Договору, і вказуються в видаткових накладних, а також за погодженням Сторін в рахунках, виписаних Постачальником відповідно до Заявок Покупця".

Так, п. 3.4 Договору передбачено, що до моменту закінчення терміну вибірки Покупець має право оформити передачу Товару на відповідальне зберігання на умовах, визначених окремим договором.

Право власності на товар виникає у покупця з моменту передання товару. Передання товару оформлюється накладною, підписаною особою, уповноваженою довіреністю покупця на одержання товару (п.3.8 Договору із внесеними змінами Додатковою угодою від 31.08.2014).

Так, реалізація ТОВ "Інкомм" ТМЦ (нафтопродуктів) здійснювалась згідно наступних видаткових накладних:

№20 від 19.09.2014 реалізовано бензин А-95+ у кількості 143731 кг по ціні 17,11 грн. на загальну суму без ПДВ 2459237,41 грн.;

№34 від 06.10.2014 реалізовано бензин А-95+ у кількості 168874 кг по ціні 17,36 грн. на загальну суму без ПДВ 2931652,64 грн. та бензин А-92 у кількості 172100 кг по ціні 18,53 грн. на загальну суму без ПДВ 3189013,00 грн.;

№04/11-1 від 04.11.2014 реалізовано Диз.паливо Євро у кількості 50933 кг по ціні 14,34 грн. на загальну суму без ПДВ 730379,22 грн. та бензин А-95+ у кількості 168874 кг по ціні 17,38 грн. на загальну суму без ПДВ 2935030,12 грн.;

№05/11-1 від 05.11.2014 реалізовано бензин А-92 у кількості 210231 кг по ціні 18,54 грн. на загальну суму без ПДВ 3897682,74 грн.;

№00055 від 20.01.2015 реалізовано Диз.паливо у кількості 6200 кг по ціні 13,65 грн. на загальну суму без ПДВ 84630,00 грн.

Відпуск матеріалів усередині підприємства, а саме коли відбувається постачання "на резервуарах", шляхом переміщення Товару з "картки зберігання" Постачальника на "картку зберігання" Покупця, здійснюється за накладною на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що є документом складського обліку.

До видаткових накладних на відпуск нафтопродуктів було оформлено накладні на внутрішнє переміщення нафтопродуктів, а саме:

№Т\-0000028 від 19.09.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-95-К5-Євро у кількості 143,731 тон;

№Т\-0000031 від 06.10.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-95-К5-Євро у кількості 168,874 тон та АІ-92-10 у кількості 172,100 тон;

№Т\-0000034 від 04.11.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-95-К5-Євро у кількості 155,639 тон, бензин АІ95 у кількості 13,235 тон, ДТ-3-К5, клас 2-Євро у кількості 26,604 тон та Диз.паливо ДТ Євро у кількості 24,329 тон;

№Т\-0000035 від 05.11.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-92-10 у кількості 210,231 тон;

№Т\-0000002 від 20.01.2015 на переміщення нафтопродуктів ДТ-3-К5, сорт F у кількості 6,200 тон.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, зобов'язанням продавця у договорі купівлі-продажу є передача у власність певного товару, а значить виконанням цього зобов'язання є передача права власності.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що таке зобов'язання вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За загальним правилом ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Щодо купівлі-продажу, то статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що якщо покупець отримав телеграму, листа від продавця про те, що товар готовий до відвантаження, то з цього моменту такий товар вважається наданим йому у розпорядження, а отже продавець вважається таким, що виконав своє зобов'язання за договором купівлі-продажу: передав товар у власність покупця. Перехід права власності відбувся, а між покупцем та продавцем виникають інші цивільно-правові відносини - відносини зберігання.

Відповідно до ст. 667 Цивільного кодексу України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Отже, у даному разі цивільно-правові відносини щодо зберігання товару виникають на підставі вказаної статті Цивільного кодексу України, тобто на підставі закону.

Відповідно до ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Враховуючи вищевказані норми Цивільного та Господарського кодексів України можна зробити висновок про те, що товар, який відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України надійшов у розпорядження покупця, а отже й право власності на який належить покупцеві, повинен бути знятий з обліку (з балансу) продавця та відображений у балансі покупця. І такі наслідки не залежать від фактичної передачі товару покупцеві.

Окрім закону, правовідносини сторін договору купівлі-продажу можуть бути врегульовані договором.

Так, що стосується моменту переходу права власності на товар, то відповідно до ст.697 Цивільного кодексу України договором встановлено, що право власності на товар виникає у покупця з моменту передання товару. Передання товару оформлюється накладною, підписаною особою, уповноваженою довіреністю покупця на одержання товару.

Отже, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як було встановлено судом, договором купівлі-продажу встановлений момент виконання продавцем обов'язку передати товар у розпорядження покупця шляхом переміщення Товару з "картки зберігання" Постачальника на "картку зберігання" Покупця (постачання "на резервуарах").

При цьому, посилання податкового органу в Акті перевірки на базисні умови поставки, визначені в договорі №НП-0101 від 01.01.2014, як обґрунтування відсутності переходу права власності на товар, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Базисні умови поставки наведені в Правилах Інкотермс, застосування яких суб'єктами підприємницької діяльності при укладанні договорів купівлі-продажу товарів як між резидентами України, так і в ЗЕД, є обов'язком сторін згідно ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України.

У той же час, як зазначено в листі ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211, відсутність у договорі умов поставки не є причиною визнання його недійсним. Визначені договором умови поставки на практиці дають можливість встановити, наприклад, джерело оплати витрат по доставці, а також правильно відобразити їх в обліку підприємства.

У Правилах Інкотермс врегульовані питання виконання зобов'язань сторонами, але не регулюється перехід права власності на товар.

Перехід права власності на товар, як було зазначено вище, відбувається з моменту передання товару, яке оформлюється накладною.

Отже, наведене вище свідчить про те, що перехід права власності має переважне значення у порівнянні з самим по собі фактом його фактичної передачі.

Так, згідно записів даних бухгалтерського обліку по рахунку 281 "Товари на складі", які здійснюються на підставі оформлених під час здійснення операції первинних документів, ТОВ "Інкомм" при реалізації нафтопродуктів по договору №НП-0101 від 01.01.2014 було проведено запис Дт361 - Кт281.

Як зазначив позивач, він не має власних та орендованих складських приміщень, у зв'язку з чим з метою зберігання придбаних ТМЦ (нафтопродуктів) ТОВ "Інкомм" було укладено із ТОВ "Люксвен" договір зберігання нафтопродуктів №31/1 від 31.08.2014, за яким ТОВ "Люксвен" виступало зберігачем.

Так, умовами даного договору визначено, що:

зберігання Товару здійснюється на складі нафтопродуктів (далі - "Нафтобаза") Зберігача, розташованому в Україні, на 32 км автодороги Київ-Одеса, в районі села Путрівка, Васильківського району Київської області по вулиці Коцюбинського, будинок 133, і належить Зберігачу на праві користування згідно договору оренди;

на відвантажений (або переданий) із зберігання Товар оформляється акт передачі із зберігання за підписом двох сторін, а у випадку передачі на резервуарах Зберігача третій Стороні - за підписом трьох сторін;

на весь Товар Клієнта, який прибув на нафтобазу та передасться на зберігання, складається Акт приймання нафтопродуктів за кількістю (форма №5-НП Інструкції по кількості). Акт приймання нафтопродуктів за кількістю складається в день прибуття Товару на нафтобазу і підписується уповноваженими представниками Сторін.

Додатковою угодою від 31.08.2014 до договору зберігання нафтопродуктів №31/1 від 31.08.2014 вартість та порядок розрахунків за послуги викладено в новій редакції: "...5.1. Вартість послуг по зберіганню Товару встановлюється в розмірі 50 (п'ятдесят) гривень (в т.ч. ПДВ) за зберігання 1 (однієї) тонни нафтопродуктів, переданих на зберігання, починаючи з 31 (тридцять першого) дня зберігання...".

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою наданих документів: актів наданих послуг, банківських виписок не встановлено отримання ТОВ "Інкомм" послуг зберігання нафтопродуктів.

При цьому, правовідносини, які виникають у ході зберігання речей, регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Так, суть договірних відносин зберігання полягає у наданні послуг щодо забезпечення схоронності речей, а тому при вирішенні питань, не врегульованих главою 66 Цивільного кодексу України чи спеціальним законодавством, треба враховувати також положення глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги. Загальні положення", які згідно з ч. 2 ст. 901 вказаного Кодексу можуть застосовуватися "до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання".

У статті 946 Цивільного кодексу України не міститься прямої вказівки на оплатність договору зберігання, а тому, з урахуванням загальних правил договорів про надання послуг, без визначення плати договір зберігання вважатиметься безоплатним.

Відповідно до ст. 956 Цивільного кодексу України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарними складами можуть бути зернові склади, овочесховища, нафтосховища, холодильники, митні склади тощо.

На відміну від загального договору зберігання, істотною умовою договору складського зберігання є плата за послуги зберігання.

Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складський документ, при цьому вважатиметься, що договір зберігання укладений у письмовій формі.

Особливістю складських документів є те, що вони не тільки підтверджують зобов'язання товарного складу щодо збереження товару, а й можуть передаватися іншим особам, внаслідок чого переходить право вимоги речі, яка є предметом договору складського зберігання, або речі можуть переходити у заставу.

При цьому, як зазначив позивач, ТОВ "Люксвен" не є товарним складом, а послуги зі зберігання нафтопродуктів не є його основним чи виключним видом діяльності.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору зберігання нафтопродуктів №31/1 від 31.08.2014 ТОВ "Люксвен" (Зберігач) та ТОВ "Інкомм" (Клієнт) було складено на кожну поставку ТМЦ (нафтопродуктів) акти приймання-передачі майна на зберігання, а саме:

№26 від 31.08.2014 на зберігання АІ-95-К5-Євро у кількості 143731 кг;

№30 від 30.09.2014 на зберігання АІ-95-К5-Євро у кількості 168874 кг та АІ-92-10 у кількості 172100 кг;

№32 від 30.10.2014 на зберігання АІ-95-К5-Євро у кількості 155639 кг, бензин АІ95 у кількості 13235 кг, ДТ-3-К5, клас 2-Євро у кількості 26604 кг та Диз.паливо ДТ Євро у кількості 24329 кг;

№33 від 29.10.2014 на зберігання АІ-92-10 у кількості 210231 кг;

№41 від 31.12.2014 на зберігання Диз.паливо у кількості 6200 кг.

Як зазначив позивач, документи щодо навантажувально-розвантажувальних робіт в місці вивантаження, товарно-транспортні накладні ТОВ "Інкомм" не оформлялись, оскільки реалізовані ТОВ "Люксвен" ТМЦ (нафтопродукти) знаходились на зберіганні на нафтобазі в районі села Путрівка, тобто за місцем їх придбання, а отже їх переміщення та перевезення не відбувалось.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно з розділом 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, ТТН використовується для отримання транспортних послуг та подальшого оприбуткування товарів та підтвердження їх отримання.

З наведеного слідує, що ТОВ "Інкомм" не повинно було оформляти документи на перевезення ТМЦ, оскільки їх вивантаження та перевезення не здійснювалось, а документами, які підтверджують факт продажу/придбання товарів, є договір купівлі-продажу, видаткові накладні та акти приймання-передачі на зберігання.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок щодо відсутності факту переходу права власності на товар та як наслідок безтоварність проведених операцій з придбання та реалізації палива з ТОВ "Люксвен".

З приводу заниження інших доходів за 2014 рік в сумі 19569004,00 грн., то відповідач в Акті перевірки зазначив, що оскільки операції ТОВ "Інкомм" з купівлі-продажу палива мали безтоварний характер відповідно до договору постачання нафтопродуктів №НП-0101 від 01.01.2014 на загальну суму 19569004,00 грн., то сума отримана на розрахунковий рахунок ТОВ "Інкомм" по безтоварній операції підлягає під визначення п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, згідно якої до складу інших доходів включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Даний висновок зроблений податковим органом на підставі того, що до перевірки не надані документи щодо навантажувально-розвантажувальних робіт в місці вивантаження, товарно-транспортні накладні, доручення, заявки передбачені умовами договору №НП-0101 від 01.01.2014, а отже не встановлено факту переходу права власності на товар у відповідності до вимог вказаного договору, що свідчить про безтоварність проведених операцій з придбання та реалізації палива з ТОВ "Люксвен".

Внаслідок цього, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України.

Однак, суд не погоджується із такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

До безповоротної фінансової допомоги п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відносить:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

При цьому, датою виникнення інших доходів у сумі безповоротної фінансової допомоги у вигляді: 1) коштів, отриманих за договором дарування; 2) безнадійної заборгованості, відшкодованої кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; 3) основної суми кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, - буде дата надходження коштів на банківський рахунок чи до каси платника податку (п. 137.10 Податкового кодексу України).

У Цивільному кодексі України відсутні прямі вимоги до договорів про надання фінансової допомоги. За своєю економічною і юридичною суттю до договорів фінансової допомоги прирівнюються договори позики (коли мова йде про поворотну допомогу) і дарування (в разі надання безповоротної допомоги).

Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

При цьому, істотними умовами договору купівлі-продажу вважаються умови про предмет і ціну. Предмет договору - це майно (товар), яке продавець зобов'язується передати покупцеві. Умова про предмет договору є істотною для всіх без винятків видів договорів, що прямо передбачено в ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України. Умова про ціну договору є істотною умовою договору купівлі-продажу, оскільки цей договір є відшкодувальним договором.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що продаж (так само як і придбання) нафтопродуктів підтверджується документально та надходження грошових коштів за поставлений товар жодним чином не можуть класифікуватись як безповоротна фінансова допомога, висновок податкового органу щодо завищення доходів від операційної діяльності на загальну суму 16142995,00 грн. та заниження інших доходів на загальну суму 19569004,00 грн. є таким, що суперечить чинному законодавству та не відповідає дійсності.

Також, як вбачається зі змісту Акту перевірки, на заниження податку на прибуток вплинули порушення щодо завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 41569493,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що враховуючи той факт, що для перевірки не надані документи, що підтверджують транспортування, зберігання придбаного пального, в порушення п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України підприємством завищено собівартість придбаних та реалізованих з вартості придбаного пального в сумі 16069493,00 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 16069493 грн.

Перевіряючи такі доводи податкового органу, судом встановлено наступне.

Так, між ТОВ "Інкомм" (Покупець) та ТОВ "Люксвен" (Постачальник) було укладено договір постачання нафтопродуктів б/н від 20.03.2014, згідно умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором передавати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати його вартість Постачальникові.

Умовами договору, а саме пунктом 3 "Умови постачання" передбачено наступне: Передача товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах поставки Продавцем - "СРТ склад Покупця" (підпункт 3.1. Договору).

Додатковою угодою від 21.03.2014 до договору постачання нафтопродуктів б/н від 21.03.2014 п.3.1 договору викладено в такій редакції: "...3.1. Постачання Товару здійснюється: 3.1.1. автомобільним та іншими видами транспорту на умовах доставки Постачальником - "СРТ склад покупця" (правила "Інкотермс" в редакції 2010 року)", та доповнено підпунктом 3.1.2 наступного змісту: "...за умови укладення Покупцем окремого договору зберігання нафтопродуктів між Покупцем та Зберігачем (нафтобазою, на якій зберігає Товар Постачальник), Товар може бути поставлений "на резервуарах", шляхом переміщення Товару з "картки зберігання" Постачальника на "картку зберігання" Покупця".

Додатковою угодою від 31.08.2014 до договору постачання нафтопродуктів б/н від 20.03.2014 було внесено зміни, окрім іншого, до п. 1.2 договору в якому зазначено, що "...асортимент, кількість, якість, ціна одиниці Товару, а також інші умови, що не зазначені в цьому Договорі, узгоджуються Сторонами в Додатках та/або Додаткових угодах - далі Додатки, що є невід'ємною частиною цього Договору, і вказуються в видаткових накладних, а також за погодженням Сторін в рахунках, виписаних Постачальником відповідно до Заявок Покупця...".

Так, п.3.4 Договору передбачено, що до моменту закінчення терміну вибірки Покупець має право оформити передачу Товару на відповідальне зберігання на умовах, визначених окремим договором.

Право власності на товар виникає у покупця з моменту передання товару. Передання товару оформлюється накладною, підписаною особою, уповноваженою довіреністю покупця на одержання товару (п.3.8 Договору із внесеними змінами Додатковою угодою від 31.08.2014).

Придбання ТМЦ (нафтопродуктів) ТОВ "Інкомм" здійснювалось на підставі наступних видаткових накладних:

№424 від 31.08.2014 придбано бензин А-95+ у кількості 143731 кг по ціні 20,52 грн. на загальну суму з ПДВ 2950000,00 грн.;

№487 від 30.09.2014 придбано бензин А-95+ у кількості 168874 кг по ціні 20,82 грн. на загальну суму з ПДВ 3515938,00 грн. та бензин А-92 у кількості 172100 кг по ціні 22,22 грн. на загальну суму з ПДВ 3824062,00 грн.;

№537 від 30.10.2014 придбано Диз.паливо ДТ Євро у кількості 50933 кг по ціні 17,20 грн. на загальну суму з ПДВ 876047,60 грн. та бензин А-95+ у кількості 168874 кг по ціні 20,84 грн. на загальну суму з ПДВ 3519334,16 грн.;

№536 від 29.10.2014 придбано бензин А-92 у кількості 210231 кг по ціні 22,24 грн. на загальну суму з ПДВ 4675537,44 грн.;

№716 від 31.12.2014 придбано Диз.паливо у кількості 6200 кг по ціні 16,36 грн. на загальну суму з ПДВ 101432,00 грн.

До видаткових накладних було оформлено накладні на внутрішнє переміщення нафтопродуктів, а саме:

№Т\-0000026 від 31.08.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-95-К5-Євро у кількості 143,731 тон;

№Т\-0000030 від 30.09.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-95-К5-Євро у кількості 168,874 тон та АІ-92-10 у кількості 172,100 тон;

№Т\-0000033 від 30.10.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-95-К5-Євро у кількості 155,639 тон, бензин АІ95 у кількості 13,235 тон, ДТ-3-К5, клас 2-Євро у кількості 26,604 тон та Диз.паливо ДТ Євро у кількості 24,329 тон;

№Т\-0000032 від 29.10.2014 на переміщення нафтопродуктів АІ-92-10 у кількості 210,231 тон;

№Т\-0000041 від 31.12.2014 на переміщення нафтопродуктів Диз.паливо ДТ у кількості 6,200 тон.

Пунктом 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, видаткові накладні та складені до них накладні на внутрішнє переміщення нафтопродуктів (по кількості) відносяться до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно записів даних бухгалтерського обліку по рахунку 281 "Товари на складі", які здійснюються на підставі оформлених під час здійснення операції первинних документів, ТОВ "Інкомм" при придбанні нафтопродуктів по договору б/н від 20.03.2014 було проведено запис Дт281 - Кт631.

Як було зазначено вище, ТОВ "Інкомм" не має власних та орендованих складських приміщень, у зв'язку з чим з метою зберігання придбаних ТМЦ (нафтопродуктів) ТОВ "Інкомм" було укладено з ТОВ "Люксвен" договір зберігання нафтопродуктів №31/1 від 31.08.2014, за яким ТОВ "Люксвен" виступало зберігачем.

Так, умовами даного договору визначено, що зберігання Товару здійснюється на складі нафтопродуктів (далі - "Нафтобаза") Зберігача, розташованому в Україні, на 32 км автодороги Київ-Одеса, в районі села Путрівка, Васильківського району Київської області по вулиці Коцюбинського, будинок 133, і належить Зберігачу на праві користування згідно договору оренди.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору зберігання нафтопродуктів №31/1 від 31.08.2014 ТОВ "Люксвен" (Зберігач) та ТОВ "Інкомм" (Клієнт) було складено на кожну поставку ТМЦ (нафтопродуктів) акти приймання-передачі майна на зберігання, а саме:

№26 від 31.08.2014 на зберігання АІ-95-К5-Євро у кількості 143731 кг;

№30 від 30.09.2014 на зберігання АІ-95-К5-Євро у кількості 168874 кг та АІ-92-10 у кількості 172100 кг;

№32 від 30.10.2014 на зберігання АІ-95-К5-Євро у кількості 155639 кг, бензин АІ95 у кількості 13235 кг, ДТ-3-К5, клас 2-Євро у кількості 26604 кг та Диз.паливо ДТ Євро у кількості 24329 кг;

№33 від 29.10.2014 на зберігання АІ-92-10 у кількості 210231 кг;

№41 від 31.12.2014 на зберігання Диз.паливо у кількості 6200 кг.

В подальшому, придбані у ТОВ "Люксвен" нафтопродукти реалізовані на адресу ТОВ "Люксвен", про що було зазначено вище.

Згідно ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може мати такі самі цивільні права й обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, окрім тих, котрі за своєю природою належать лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи обмежується тільки за рішенням суду. Юридична особа може провадити окремі види діяльності, перелік яких установлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що у разі коли певний вид діяльності не потребує ліцензування/отримання дозволу, а також на зайняття ним не накладено заборони судом, юридична особа може його здійснювати незалежно від того, чи передбачений цей вид діяльності установчими документами.

Підтверджує це й Міністерство юстиції України. Його позиція була викладена в листі від 05.11.2004 №19-45-1332, в якому зазначено, що підприємство провадить свою господарську діяльність відповідно до його мети й предмета діяльності, зазначених у статуті. Водночас можливе виникнення інших прав і обов'язків, прямо не передбачених статутом, але за умови, якщо вони не суперечать чинному законодавству й меті діяльності цього підприємства.

Однак, податковим органом не враховано норми цивільного та господарського законодавства України, а саме ст. 87 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 57 Господарського кодексу України, в яких зазначається, що мета і предмет господарської діяльності суб'єкта господарювання визначається засновниками товариства в його статуті.

Визначення видів господарської діяльності - це виключна компетенція засновників (акціонерів) товариства, так як відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України одним з основних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Так, згідно відомостей в ЄДР ТОВ "Інкомм" має право здійснювати наступні види діяльності: Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Неспеціалізована оптова торгівля; Роздрібна торгівля пальним; Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (основний).

Згідно п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ТОВ "Інкомм" проводить свою господарську діяльність в межах чинного законодавства України, а всі проведені операції належним чином відображені в обліку товариства та задекларовані у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Також, в Акті перевірки зазначено, що враховуючи той факт, що для перевірки не надані документи, що підтверджують обґрунтованість та доцільність отриманих послуг, зміст та обсяг проведених господарських операцій, в порушення п.п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем завищено витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Люксвен" на загальну суму 25500000,00 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 25500000,000 грн.

Перевіряючи такі доводи податкового органу, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Інкомм" (Замовник) та ТОВ "Люксвен" (Виконавець) укладено договір №29-II від 29.05.2014 про надання консультаційних послуг.

Предметом договору є: надання Виконавцем розширеного та повного аналізу глобальних змін Податкового кодексу в 2014 році, аналіз і адаптування електронного адміністрування ПДВ, адаптування податкової реформи до бухгалтерського обліку та податкової звітності, консультування і адаптування по змінам оподаткування заробітної плати робітникам, надання аналізу адміністративної реформи, а також супровід ведення бухгалтерського обліку з наданням податкової звітності; пошук тендерів, згідно специфікації діяльності підприємства, аналіз та оцінка економічної доцільності в тендері.

У відповідності до умов договору, мета проведення консультаційних послуг є надання Виконавцеві можливості висловлювати думку відповідності ведення бухгалтерського, податкового і фінансового обліку Замовника за рік, що закінчиться 31.12.2014, справедливого та достовірного відображення фінансового стану, а також фінансових результатів діяльності, руху грошових коштів та змін у власному капіталі. Оформлення результатів надання послуг передбачено договором у вигляді незалежної професійної думки Виконавця стосовно бухгалтерської та фінансової звітності Замовника у формі звіту. Вартість консультаційних послуг за договором складає 30600000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5100000,00 грн.

ТОВ "Люксвен" на підтвердження наданих послуг було оформлено та надано ТОВ "Інкомм" наступні акти виконаних робіт: №653 від 29.11.2014 на загальну суму 15300000,00 грн.; №654 від 30.11.2014 на загальну суму 15300000,00 грн.

Оплата за отримані послуги ТОВ "Інкомм" проведена в повному обсязі та у строки передбачені п.7.2 Договору.

Як зазначалось, предметом договору, окрім іншого, є пошук тендерів, згідно специфікації діяльності підприємства, аналіз та оцінка економічної доцільності в тендері.

Так, на виконання умов договору про надання консультаційних послуг від 29.05.2014 №29-ІІ, ТОВ "Люксвен" складено Звіт від 30.11.2014, який містить вичерпну інформацію щодо досліджуваних питань та наданих Замовником документів. Досліджувані питання стосуються господарської діяльності ТОВ "Інкомм", а саме підготовка тендерної документації для участі в конкурсних торгах та відповідність метисної продукції заявленим умовам у відкритих торгах (копія звіту додається).

Пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, визнаються на підставі: первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, статтею 44 Податкового кодексу України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі: первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Необхідність складання первинного документа передбачена нормами Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996)

Так, статтею 1 Закону №996 визначено терміни, зокрема:

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Стаття 9 Закону №996 встановлює, що первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку.

Доказом факту здійснення господарської операції є первинний документ; це документ, на який покладено функцію фіксації факту здійснення господарської операції.

Оскільки первинний документ повинен містити відомості про господарську операцію, то він повинен мати всі обов'язкові реквізити.

Первинний документ має бути прийнятий до обліку та інформація із первинного документа має бути систематизована на рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, саме правильно складений первинний документ є доказом здійснення господарської операції та інформація з нього має бути систематизована на рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Обов'язок замовника - оплатити надану послугу (ст. 901 Цивільного кодексу України).

У той же час, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено будь-яких типових документів для оформлення операцій із надання/отримання послуг.

Судом встановлено, що акти приймання-передачі послуг на виконання умов договору від 29.05.2014 №29-ІІ містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону №996 та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88, а отже, відповідають первинним документам.

Слід зазначити, що п. 138.2 ст. 138 та п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (у редакції чинному на момент проведення операцій) не містять обов'язку щодо наявності в первинному документі інформації щодо якості отриманих робіт, а тим більше їх вплив на ефективність господарської діяльності підприємства.

Крім того, статтею 20 Податкового кодексу України передбачені вичерпні права контролюючих органів, а ст. 19-1 вказаного Кодексу функції контролюючих органів.

Згідно наведених норм Податкового кодексу України не зазначено, що посадові особи контролюючого органу можуть (або мають право) тлумачити на власний розсуд зміст будь-яких первинних документів складених на підставі проведених фінансово-господарських операцій, а отже, до компетенції контролюючих органів не належить право визначати доцільність та вплив отриманих ТОВ "Інкомм" послуг на ефективність господарської діяльності.

З приводу висновків податкового органу щодо неправильного визначення об'єкта оподаткування у 2015 році за рахунок завищення інших витрат в загальній сумі 23222914,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар", суд зазначає наступне.

Так, в Акті перевірки зазначено, що перевіркою даних задекларованих у декларації з податку на прибуток за 2015 рік встановлено, що підприємством в порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України "прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу", невірно визначено об'єкт оподаткування за рахунок завищення інших витрат на загальну суму 23222914,00 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що господарська діяльність ТОВ "Інкомм" з придбання послуг у ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" спрямована винятково на зменшення бази оподаткування та не має під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Між ТОВ "Інкомм" (Замовник) та ТОВ "Люксвен" (Виконавець) укладено договір №05-1 від 05.01.2015 про надання консультаційних послуг.

Предметом договору є: підготовка тендерної документації, відповідно до нормативно-правових актів України, які регламентують державні закупівлі; підготовка тендерних пропозицій, професійне оформлення конкурсної заявки згідно вимог організатора торгів, укладання договору по закупівлю, надання інформаційної підтримки при підготовці пакету документів в технічній частині; пошук тендерів, згідно специфіки діяльності підприємства, аналіз та оцінка економічної доцільності в тендері.

Так, відповідно до Додаткової угоди №2 від 15.03.2015 до договору про надання консультаційних послуг №05-01 від 05.01.2015, п.2.1. Договору доповнено п. 2.2.3 наступного змісту: "2.2.3. Виконавець виконує роботи по підготовки документів тільки Кваліфікаційної частини заявки Замовника на відкритих торгах на закупівлю ЧАСТИН ЗАЛІЗНИЧНИХ ЛОКОМОТИВІВ, ТРАМВАЙНИХ МОТОРНИХ ВАГОНІВ І РУХОМОГО СКЛАДУ; КРІПЛЕНЬ ТА АРМАТУРИ І ЇХНІХ ЧАСТИН; МЕХАНІЧНОГО УСТАТКОВАННЯ ДЛЯ КЕРУВАННЯ РУХОМ (БОЛТИ КЛЕМНІ З ГАЙКОЮ, БОЛТИ ЗАКЛАДНІ З ГАЙКОЮ, БОЛТИ СТИКОВІ З ГАЙКОЮ, ШАЙБА) за номером оголошення №095221 (Номер Вісника державних закупівель №219 (25.03.2015) від 25.03.2015) (тут та далі за текстом - Торги).

У відповідальність Замовника входить надання усіх документів Замовника та Виробника.

Виконавець зобов'язується прийняти участь та підготувати за умови надання відповідних повноважень (доручень) Замовником документи Замовника, які видаються/надаються третіми особами/підприємствами/організаціями.

Виконавець жодним чином не приймає участі та не володіє інформацією стосовно комерційної частини заявки на Торги Замовника.

Строки до підготовки і надання повного пакету документів Кваліфікаційної частини заявки Замовника погодженні Замовником - до 31.03.2015.

На виконання умов договору №05-1 від 05.01.2015 сторонами підписані акти надання послуг на загальну суму 6205500,00 грн., а саме: №49 від 31.01.2015 на суму 168000 грн., у т.ч. ПДВ - 28000 грн.; №28 від 28.02.2015 на суму 225000 грн., у т.ч. ПДВ -37500 грн.; №156 від 31.03.2015 на суму 118500 грн., у т.ч. ПДВ - 19750 грн.; №217 від 30.04.2015 на суму 120000 грн., у т.ч. ПДВ - 20000 грн.; №276 від 31.05.2015 на суму 120000 грн., у т.ч. ПДВ - 20000 грн.; №277 від 30.06.2015 на суму 237000 грн., у т.ч. ПДВ - 39500 грн.; №400 від 31.07.2015 на суму 87000 грн., у т.ч. ПДВ - 14500 грн.; №453 від 31.08.2015 на суму 3600000 грн., у т.ч. ПДВ - 600000 грн.; №450 від 31.08.2015 на суму 87000 грн., у т.ч. ПДВ - 14500 грн.; №581 від 30.09.2015 на суму 600000 грн., у т.ч. ПДВ - 100000 грн.; №525 від 30.09.2015 на суму 601000 грн., у т.ч. ПДВ - 100166,67 грн.; №589 від 06.10.2015 на суму 48000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; №696 від 24.12.2015 на суму 194000 грн., у т.ч. ПДВ - 32333,33 грн.

Операція з придбання консультаційних послуг відображена в бухгалтерському обліку ТОВ "Інкомм" згідно рахунків Дт 92 Кт 631 в сумі 5171250,00 грн. за 2015 рік.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих документів встановлено, що оплата вказаних послуг ТОВ "Інкомм" в 2015 році не проводилась.

Однак, суд звертає увагу на те, що дане твердження податкового органу не відповідає даним бухгалтерського обліку, первинним документам та банківським випискам по розрахунковим рахункам.

Так, ТОВ "Інкомм" за отримані консультаційні послуги згідно договору №05-1 від 05.01.2015 було перераховано на користь ТОВ "Люксвен" грошові кошти: 19.02.2015 в сумі 168000,00 грн., 26.02.2015 в сумі 141000,00 грн. та 19000,00 грн., 20.03.2015 в сумі 115000,00 грн., 02.04.2015 в сумі 114000,00 грн., 13.05.2015 в сумі 115000,00 грн., 09.06.2015 в сумі 108000,00 грн., 26.06.2015 в сумі 74000,00 грн., 27.07.2015 в сумі 80000,00 грн., 18.08.2015 в сумі 40000,00 грн., 27.08.2015 в сумі 46000,00 грн., 11.09.2015 в сумі 101000,00 грн., 14.09.2015 в сумі 3742500,00 грн., 30.09.2015 в сумі 500000,00 грн., 06.10.2015 в сумі 48000,00 грн., 08.10.2015 в сумі 1800000,00 грн. та 84700,00 грн., 15.10.2015 в сумі 97000,00 грн., 24.12.2015 в сумі 194000,00 грн.

На підставі договору №Р77 від 01.05.2015, укладеному з ТОВ "Арматех Буд", Виконавець (ТОВ "Арматех Буд") зобов'язаний надати послуги (виконати роботи) з інформатизації. Загальна ціна договору визначається як сума вартості всіх наданих послуг, відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг. Для надання послуг у рамках вказаного договору ТОВ "Інкомм" (Замовник) надає Виконавцю технічні завдання.

Зокрема: послуги з комп'ютерного програмування у кількості 746 год. по ціні 670,00 грн. на загальну суму 500000,00 грн.; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах у кількості 1000 год. по ціні 1200,00 грн. на загальну суму 1200000,00 грн.; застосування та інтеграція програмного забезпечення у кількості 714 год. по ціні 700,00 на загальну суму 500000,00 грн.; ІТ-консультації та передпроектний аналіз у кількості 750 год. по ціні 800,00 грн. на загальну суму 600000,00 грн.; розробка технічного завдання й специфікації у кількості 1579 год. по ціні 950,00 грн. на загальну суму 1500000,00 грн.; супровід програмного забезпечення у кількості 769 год. по ціні 700,00 грн. на загальну суму 400000,00 грн.; аналіз та проектування програмного забезпечення у кількості 715 год. по ціні 820,00 грн. на загальну суму 586000,00 грн.

На виконання вимог вказаного договору сторонами підписані акти прийому-передачі наданих послуг: від 31.08.2015 на загальну суму 1863000 грн.; від 28.09.2015 на загальну суму 1743000 грн.; від 30.09.2015 на загальну суму 1680000 грн.

Актами прийому-передачі наданих послуг підтверджено виконання Виконавцем своїх зобов'язань відповідно до технічного завдання та зазначено, що загальна вартість наданих послуг включає вартість майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, створені Виконавцем в результаті надання послуг у сфері інформатизації.

Розрахунки з ТОВ "Арматех Буд" здійснено через розрахунковий рахунок на суму 2463000 грн.

Згідно бухгалтерського рахунку 631 станом на 31.12.2015 обліковується кредиторська заборгованість в сумі 2823000 грн.

Сума ПДВ з вартості отриманих послуг включена до податкового кредиту згідно податкових накладних №62 від 31.08.2015 на суму ПДВ 310500 грн., №101 від 28.09.2015 на суму ПДВ 290500 грн., №102 від 30.09.2015 на суму ПДВ 280000 грн.

Згідно укладеного договору №382/КП-22 від 01.04.2015 на розробку та погодження нормативної документації ТОВ "Екомаркетгруп" розробляє та погоджує нормативний документ "Розробка технічної документації дослідного зразка клеми пружинної КП-22 та його випробування", термін здачі якого - 31.12.2015.

Пунктом 3.1 договору обумовлено, що після виконання робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт. Загальна вартість наведених послуг погоджена протоколом узгодження договірної ціни та складає 6252000 грн.

Розрахунки з ТОВ "Екомаркетгруп" проведено через розрахунковий рахунок на суму 4397000 грн.

Згідно бухгалтерського рахунку 631 станом на 31.12.2015 обліковується кредиторська заборгованість в сумі 1855000 грн.

Сума ПДВ з вартості отриманих послуг включена до податкового кредиту згідно податкових накладних №242 від 28.09.2015 на суму ПДВ 362000 грн., №243 від 29.09.2015 на суму ПДВ 350000 грн., №244 від 30.09.2015 на суму ПДВ 330000 грн.

Між ТОВ "Інкомм" та ТОВ "Меркурі Інновейшн" укладено договір №255/15 від 07.07.2015 про надання рекламних послуг.

Предметом договору є рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту метизних товарів Замовника - ТОВ "Інкомм" в порядку та відповідно до умов цього договору щодо асортименту товару, наведеного в додатку №1 до договору.

За вказаним договором Виконавець - ТОВ "Меркурі Інновейшн" надає Замовнику рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товару Замовника.

В п.2.1 вказаного договору зазначено, що головним обов'язком Виконавця перед Замовником є забезпечення стабільного збуту товарів, що постачаються Замовником Виконавцю, а також іншого асортименту товарів, щодо постачання яких Замовник здійснює свою господарську діяльність, для якнайповнішого забезпечення попиту споживачів цільового товарного ринку, що його охоплює Виконавець своєю господарською діяльністю.

На виконання вимог договору №255/15 від 07.07.2015 складено та підписано сторонами акти приймання наданих послуг від 31.08.2015 на загальну суму 1387200 грн. та від 28.09.2015 на загальну суму 3188516,40 грн. про виконані рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товару Замовника, а саме:

- виконавцем здійснювався моніторинг споживчого ринку на товари Замовника, що їх реалізує на ринках України, щотижня засобами телефонного зв'язку надавалися Замовникові рекомендацій щодо управління запасами товарів, що постачаються Замовником Виконавцю, та коригування їх обсягів відповідно до попиту споживачів цільового товарного ринку, що охоплює Виконавець своєю господарською діяльністю;

- виконавець щодня телефоном надавав інформацію Замовнику про продаж товарів, що постачаються Замовником Виконавцю;

- виконавцем здійснювався моніторинг та аналіз товарообігу Замовника, щотижня телефоном надавалися Замовникові рекомендацій щодо його зростання;

- виконавець щотижня телефоном надавав Замовникові рекомендації щодо поліпшення асортименту та пакування товарів, що постачаються Замовником Виконавцю;

- виконавець щодня надавав Замовникові послуги марчендайзингу щодо товарів, що постачаються Замовником Виконавцю;

- виконавець щодня надавав Замовникові послуги з розміщення товарів, що постачаються Замовником Виконавцю, на "острівках" у торгівельних залах Виконавця;

- виконавець щодня надавав Замовникові послуги з розміщення товарів, що постачаються Замовником Виконавцю, на полицях, поблизу проходів, у торгівельних залах Виконавця;

- виконавець щодня надавав Замовникові послуги з розміщення товарів, що постачаються Замовником Виконавцю, біля кас у торгівельних залах Виконавця;

- виконавець щотижня телефоном надавав Замовникові рекомендації щодо формування асортиментного переліку товарів, що постачаються Замовником Виконавцю.

Оплата вказаних послуг проведена протягом вересня, жовтня 2015 року в повному обсязі.

Згідно бухгалтерського рахунку 631 станом на 31.12.2015 у ТОВ "Інкомм" заборгованість по розрахунках з ТОВ "Меркурі Інновейшн" відсутня.

Сума ПДВ з вартості отриманих послуг включена до податкового кредиту згідно податкових накладних №286 від 28.09.2015 на суму ПДВ 357000 грн., №287 від 28.09.2015 на суму ПДВ 174419,40 грн., №318 від 03.09.2015 на суму ПДВ 231200 грн.

ТОВ "Інкомм" укладено договори з ТОВ "Гранд Стар" №1560 від 01.07.2015 про надання послуг із охорони та №12/04 від 28.08.2015 на проведення аудиту звітності.

У відповідності до вимог договору №1560 від 01.07.2015 ТОВ "Гранд Стар" - Виконавець приймає під охорону об'єкти, які визначені в Дислокації об'єктів охорони (Додаток №1). В додатку №1 до договору №1560 від 01.07.2015 наведено номер залізничного вагона, залізниця одержувача та підприємство одержувача.

В додатку №2 до договору передбачені вимоги до об'єктів охорони, де в п. 3 вимог зазначено, що Виконавець спільно із Замовником перед взяттям об'єкта під охорону проводять обстеження технічного стану об'єкта. За результатами обстеження технічного стану об'єкта складається акт в довільній формі в якому обов'язково відображаються: дані про стан об'єкта, справності охоронної та пожежної сигналізації, освітленості об'єкта, наявності замків (запорів), дані про обладнання приміщень, стан засобів зв'язку та сигналізації, пропозиції щодо покращення охорони об'єкта.

Ціна договору встановлена в розмірі 613800 грн.

Акт виконаних робіт підписаний від 28.08.2015 на загальну суму 613800 грн.

У відповідності до вимог договору №12/04 від 28.08.2015 ТОВ "Гранд Стар" - Виконавець бере на себе зобов'язання здійснити аудиторську перевірку фінансової звітності Замовника - ТОВ "Інкомм" у відповідності до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та чинного законодавства України. В п. 1 договору зазначено, що аудиторська перевірка охоплює діяльність Замовника, результати якої відображені у його звітності за період з 01.01.14 по 31.12.2015. Початок робіт - 01.09.2015, закінчення - 31.12.2015. Вартість робіт обумовлений в розмірі 1173600 грн., в т.ч. ПДВ.

Сторонами на виконання умов вказаного договору підписаний акт №12/04 від 28.08.2015 приймання-передачі наданих аудиторських послуг, в якому зазначено, що в серпні 2015 року ТОВ "Гранд Стар" були надані аудиторські послуги з перевірки: повноти підтвердження господарських операцій, що узагальнюються у регістрах бухгалтерського обліку ТОВ "Інкомм", головній книзі та фінансовій звітності контрактами, іншими правовими документами та первинними документами; повноти та правильності нарахування та сплати податків, перевіркою охоплено період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Оплата вказаних послуг проведена ТОВ "Інкомм" протягом вересня 2015 року в повному обсязі.

Згідно бухгалтерського рахунку 631 станом на 31.12.2015 у ТОВ "Інкомм" заборгованість по розрахунках з ТОВ "Гранд Стар" відсутня.

Сума ПДВ з вартості отриманих послуг включена до податкового кредиту згідно податкових накладних №109 від 28.08.2015 на суму ПДВ 102300 грн., №110 від 28.08.2015 на суму ПДВ 195000 грн.

Згідно договору про надання юридичних послуг №324Ю від 01.04.2014, укладеному ТОВ "Інкомм" з ТОВ "Вієн ЛТД", передбачено надання Виконавцем ряду послуг, оплата за які встановлюється у розмірі 3654240 грн. Термін дії договору до 01.01.2016.

Додатком №1 до договору протокольно досягнуто згоди про розмір договірної вартості послуг.

На виконання вимог вказаного договору складено та підписано акти виконаних робіт від 28.08.2015 на загальну суму 1267200 грн. та від 28.09.2015 на загальну суму 2387040 грн., згідно яких вартість юридичних послуг з 01.04.2015 складає 3654240 грн., а саме: усна юридична консультація - 40000 грн.; письмова юридична консультація, висновок, заява, скарга, лист, запит, підготовка іншого письмового документа - 40000 грн.; абонентська плата за послуги зберігання документів - 62000 грн.; плата за 1 год. роботи (представництво, переговори), виїзна консультація 1573 год. х 1500 грн. - 2360000 грн.; розроблення законів та інших нормативних та підзаконних актів - 40000 грн.; відновлення реєстраційних документів юридичної особи - 40000 грн.; складання та аналіз договорів - 310000 грн.; юридична експертиза договору та надання висновку - 60000 грн.; правова експертиза договорів, контрактів, угод та інших документів правового змісту, а також проектів таких документів, підготовка альтернативних варіантів - 50000 грн.; розробка та складанні суміжних документів (актів, додаткових угод, протоколів розбіжностей) - 35000 грн.; розробка внутрішньої документації і нормативних документів підприємства - 67240 грн.; вишукування потенційних клієнтів та аналіз контрагентів з метою укладання правочинів з мінімізацією можливих фінансових ризиків - 50000 грн.; підготовка тендерної документації - 500000 грн.

Оплата вказаних послуг проведена ТОВ "Інкомм" протягом вересня-жовтня 2015 року в повному обсязі.

Згідно бухгалтерського рахунку 631 станом на 31.12.2015 у ТОВ "Інкомм" заборгованість по розрахунках з ТОВ "Вієн ЛТД" відсутня.

Сума ПДВ з вартості отриманих послуг включена до податкового кредиту згідно податкових накладних №137 від 28.08.2015 на суму ПДВ 211200 грн., №220 від 28.09.2015 на суму ПДВ 217800 грн., №239 від 28.09.2015 на суму ПДВ 180040 грн.

Як вбачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту та визначення валових витрат за перевіряємий період.

При цьому, у ході розгляду справи відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

В той же час, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення податкового кредиту та валових витрат.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для ознайомлення.

Згідно з чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів,а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами.

Як зазначив позивач у позовній заяві, що з метою перевірки контрагентів при укладанні договорів ТОВ "Інкомм" звернулось до відкритих джерел інформації, згідно яких ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" на час проведення взаєморозрахунків були зареєстровані у встановленому порядку, не ліквідовані, перебували на податковому та інших обліках, були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, і вправі були своїми діями набувати цивільні права і обов'язки та самостійно їх здійснювати, у тому числі - укладати і виконувати господарські договори.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 2 статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Судом встановлено, що на день підписання господарських договорів та в момент їх виконання ТОВ "Інкомм" та його контрагенти - ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" були зареєстровані у встановленому ст. 89 Цивільного кодексу України порядку, не ліквідовані, перебували на податковому та інших обліках, були наділені, відповідно до вимог ст.ст. 80. 91. 92 Цивільного кодексу України цивільною правоздатністю і дієздатністю, і вправі були своїми діями набувати цивільні права і обов'язки та самостійно їх здійснювати, у тому числі - укладати і виконувати господарські договори через встановлених повноважних осіб.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Правила фіксування результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб передбачені Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку №727 акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Розділом ІІ Порядку №727 визначено основні вимоги до оформлення документальних перевірок.

Так, зокрема, пунктами 3, 4, 5 Розділу ІІ Порядку №727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №727 чітко визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Відповідно до п.п.3 п. 4 Розділу ІІІ Порядку №727 виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта документальної перевірки. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Отже, відсутність посилань на конкретні угоди або первинні документи в Акті перевірки є порушенням передбаченого чинним податковим законодавством порядку оформлення результатів перевірок.

В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Таким чином, всупереч вимогам Порядку №727 Акт перевірки не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, жодного посилання на первинні документи, які складені з порушенням вимог законодавства або свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.

Також, в Акті перевірки відсутня чіткість та системність викладу обставин порушення податкового законодавства.

На думку суду, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті позивача зроблено без дослідження належних документів.

Зазначене вище свідчить про те, що перевірка була проведена поверхнево без дослідження будь-яких фактів проведення взаємовідносин.

Слід зазначити, що наявність у суб'єкта господарювання первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, договорів, актів приймання-передачі послуг, є підставою для відображення показників податкового кредиту та валових витрат підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, якими насамперед є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з вимогами статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись порушенням правочином таких нормативно-правових актів держави, як: Конституція України, Кримінальний кодекс України. Тому доцільно стверджувати, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений.

Оскільки статтею 228 Цивільного кодексу України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Слід зазначити, що податковим органом не було доведено, що в результаті укладання і виконання між ТОВ "Інкомм" та його контрагентами договорів було порушено публічний порядок, встановлений в державі. Також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Крім того, як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 Цивільного кодексу України).

А відтак, під правочином, що порушує публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинюються з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності. А відповідно до статті 62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчинені злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Інкомм", ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача - ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар", а отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість.

Таким чином, з наведеного слідує, що податковим органом не доведено, що договори, укладені між ТОВ "Інкомм" та його контрагентами, спрямовані на порушення публічного порядку, порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Отже, висновки перевіряючих, викладені в Акті перевірки ТОВ "Інкомм", є безпідставними, такими що ґрунтуються на діях, вчинених поза правовим полем, яке чітко регулює відповідні відносини, оскільки податковий орган самостійно встановлює нікчемність правочинів, на свій розсуд надає оцінку правовідносинам платника з його контрагентом, що не входить до його компетенції.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно посилання відповідача на матеріали досудового розслідування, суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі. Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, - а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду даної справи.

Таким чином, факт проведення досудового розслідування та протоколи допиту службових осіб ТОВ "Вієн ЛТД", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Гранд Стар", які надали показання щодо реєстрації таких суб'єктів господарської діяльності на своє ім'я без мети ведення господарської діяльності, виключно за грошову винагороду від третіх осіб, не є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо наявності вироків суду, які б набрали законної сили, щодо фактів протиправності створення і діяльності ТОВ "Вієн ЛТД", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Гранд Стар".

Суд також зауважує, що право на податковий кредит, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу надання послуг певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на визначення валових витрат та віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам послуг.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Доказів того, що особи, які підписали спірні документи від імені названих контрагентів, не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, податковою інспекцією не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Натомість, на спростування доводів податкового органу позивачем, серед іншого, надано письмові докази на підтвердження наявності ділової мети та факту використання отриманих послуг у подальшій господарській діяльності.

При цьому, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

За приписами п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Міністерство фінансів України листом від 22.04.2016 №31-11410-06-5/11705 щодо відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності витрат, які не підтверджені первинними документами контрагентів зазначає, що витрати, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, визнаються в періоді отримання доходу, для отримання якого вони здійснені, або їх фактичного понесення, якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом. При цьому достатнім до моменту отримання первинних документів від контрагента є застосування первинних документів, створених підприємством самостійно у довільній формі з дотриманням вимог Закону щодо обов'язкових реквізитів первинного документа.

При отриманні первинних документів після складання та затвердження фінансової звітності фактична сума витрат, зазначена у таких документах, може відрізнятися від розрахункової суми, попередньо визнаної у періоді їх виникнення. Зазначені розбіжності не є підставою для коригування попередньо визнаної суми витрат, крім випадку, якщо така різниця є помилкою та суттєво впливає на фінансову звітність попередніх звітних періодів.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, правомірності прийнятих ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими позивачем та його контрагентами підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та визначення валових витрат у зв'язку з використанням отриманих послуг від вказаних контрагентів у власній господарській діяльності є безпідставним.

Таким чином, твердження податкового органу про порушення ТОВ "Інкомм" вимог п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в частині заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності за 2015 рік за рахунок завищення інших витрат по операціям з ТОВ "Люксвен", ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар" в сумі 23222914,00 грн. є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002571403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 14307159,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002581403, згідно з якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ "Інкомм" завищено податкових зобов'язань з реалізації палива на загальну суму ПДВ 2629414 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що здійснення операцій між ТОВ "Люксвен" та ТОВ "Інкомм" є безтоварними, а тому в порушення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України ТОВ "Інкомм" завищено податкові зобов'язання з реалізації палива ТОВ "Люксвен" на загальну суму ПДВ 2629414 грн., в т.ч. за вересень 2014 року - 491964 грн., за жовтень 2014 року - 1224133 грн., за листопад 2014 року - 896391 грн., за січень 2015 року - 16926 грн.

При цьому, відповідні висновки зроблені згідно даних інформаційних баз Білоцерківської ОДПІ, а саме "Архів електронної звітності", а не на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів.

Як встановлено судом, на виконання умов договору постачання нафтопродуктів №НП-0101 від 01.01.2014 ТОВ "Інкомм" на дату відвантаження (оплати) ТМЦ було нараховано податкові зобов'язання з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "Люксвен" згідно наступних податкових накладних: №8 від 19.09.2014 із сумою ПДВ 491964,00 грн.; №12 від 06.10.2014 із сумою ПДВ 1224133,13 грн.; №18 від 04.11.2014 із сумою ПДВ 733211,43 грн.; №19 від 05.11.2014 із сумою ПДВ 779606,63 грн.; №13 від 17.10.2014 із сумою ПДВ 833148,88 грн. як попередня оплата; №2 від 20.01.2015 із сумою ПДВ 16926,00 грн.; розрахунок коригування №1 до податкової накладної №13 із сумою ПДВ "- 216721,84 грн." як повернення частини попередньої оплати.

Податкова накладна №13 від 17.10.2014 виписана ТОВ "Інкомм" в рахунок попередньої оплати отриманої на р/р Товариства 17.10.2014 двома платежами в сумі 3698562,09 грн. та 1300331,06 грн., попередня оплата в сумі 1300331,06 грн. була повернута 31.10.2014 та відповідно була відкоригована, що підтверджено виписками по банківських рахунках ТОВ "Інкомм".

Виписані ТОВ "Інкомм" податкові накладні на постачання нафтопродуктів включені до податкових зобов'язань по податку на додану вартість у повному обсязі у відповідних періодах.

Крім того, як вже зазначалось вище, перехід права власності на реалізовані ТМЦ підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та актами-приймання передачі ТМЦ, складених на виконання Договору зберігання нафтопродуктів №31/1 від 31.08.2014.

У той же час, на сторінці 29 Акта перевірки податковим органом зазначено, що аналізуючи надані матеріали кримінального провадження та банківські документи, в ході перевірки встановлено, що згідно виписок по розрахунковому рахунку №26003117426, відкритому ТОВ "Інкомм" в АТ "Райффайзен Банк Аваль", 05.08.2014 від ТОВ "Люксвен" надійшли кошти, як оплата за нафтопродукти згідно договору №НП-0101 від 01.01.2014 в сумі 14750595 грн. ТОВ "Інкомм" виписана податкова накладна від 06.08.2014 №1 на суму ПДВ - 2458432,50 грн. Поверненню вказана сума, згідно банківських виписок, не підлягала та до складу податкових зобов'язань ТОВ "Інкомм" за серпень 2014 року не включена.

Крім того, 11.11.2014 на розрахунковий рахунок №26003117426, відкритому ТОВ "Інкомм" в АТ "Райффайзен Банк Аваль" від ТОВ "Люксвен" надійшли кошти, як оплата за нафтопродукти згідно договору №НП-0101 від 01.01.2014 року в сумі 17000 грн. та на розрахунковий рахунок №26007521558000, відкритому ТОВ "Інкомм" в АТ "Укрсиббанк": 10.11.2014 - 70000 грн.; 24.11.2014 - 1000000 грн.; 25.11.2014 - 1000000 грн. та 2500000 грн.; 26.11.2014 - 2500000 грн.; 27.11.2014 - 2500000 грн.; 28.11.2014 - 2500000 грн.; 02.12.2014 - 1500000 грн.

Загальна сума надходжень за листопад 2014 року складає 12717000 грн., в т.ч. ПДВ - 2119500 грн., за грудень 2014 року - 1500000 грн., в т.ч. ПДВ - 250000 грн. Поверненню вказані суми, згідно банківських виписок, не підлягали та до складу податкових зобов'язань ТОВ "Інкомм" за грудень 2014 року не включена, а за листопад 2014 року включена в сумі 896391 грн.

Таким чином, податковим органом встановлено, що позивачем в порушення вимог п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3826542 грн., в т.ч. за серпень 2014 року на суму 2458433 грн., за листопад 2014 року на суму 1118109 грн., за грудень 2014 року на 250000 грн.

Однак, слід зазначити, що в Акті перевірки, ні в розділі 3.1.1. "Дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування та дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку" (стор. 6-9 Акта), ні в розділі 3.2.1 "Податкові зобов'язання" (стор. 26-28 Акта), при описі проведених позивачем операцій з постачання нафтопродуктів згідно договору №НП-0101 від 01.01.2014 із ТОВ "Люксвен", не наведено інформацію про проведені розрахунки, не зазначено ні дат оплати за поставлені нафтопродукти, ні сум, ні навіть даних бухгалтерського обліку по рах. 361 щодо проведених операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган при описі порушень, які вбачаються ним при проведенні операцій за договором №НП-0101 від 01.01.2014, робить висновки, які один одному суперечать.

Так, на стор. 8 Акта перевірки податковим органом зазначено, що оскільки операції з постачання нафтопродуктів ТОВ "Інкомм" на адресу ТОВ "Люксвен" є безтоварними, то отримані доходи за такими операціями мають кваліфікуватися не як "доходи від продажу товарів", а як "інші доходи", а саме як безповоротна фінансова допомога.

Зазначаючи даний факт, податковий орган на стор. 9 Акта зроблено висновок, що вказане порушення не мало вплив на формування податкових зобов'язань з ПДВ, відповідно до вимог діючого законодавства.

З наведеного слідує, що податковий орган робить протилежний наведеному вище висновок, що ТОВ "Інкомм" не нараховано податкові зобов'язання по ПДВ на кошти, які надійшли як оплата за нафтопродукти згідно договору №НП-0101 від 01.01.2014.

У той же час, якщо ж контролюючий орган визначає дані операції як безповоротну фінансову допомогу, а не як операції з купівлі-продажу, то податкові зобов'язання по ПДВ не повинні виникати, оскільки для цілей оподаткування податком на додану вартість операції з отримання безповоротної фінансової допомоги не підпадають під визначення операцій з постачання товарів/послуг, то відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України податок на такі операції не нараховується.

Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) за кошти вважається перша з подій:

- або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як було встановлено судом, ТОВ "Інкомм" по операціям за договором постачання нафтопродуктів №НП-0101 від 01.01.2014 своєчасно та в повному обсязі нараховано податкові зобов'язання по ПДВ у відповідних періодах згідно норм п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наведені в Акті перевірки (стор. 29 Акта) оплати за відвантажені нафтопродукти не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Так, між ТОВ "Люксвен" (Позикодавець) та ТОВ "Інкомм" (Позичальник) укладено договір №26/03 від 26.03.2014 про надання безпроцентної позики. Позикою за даним договором є сума грошових коштів в сумі 50000000,00 грн. Строк повернення позики до 31.12.2016.

Отримання та повернення позикових коштів ТОВ "Інкомм" відображалось в бухгалтерському обліку на рахунку 682 "Внутрішні розрахунки".

Так, протягом 2014 року отримано позикових коштів у сумі 32249887,90 грн., повернуто у сумі 17186675,80 грн..

Тобто, кошти які надійшли від ТОВ "Люксвен" помилково враховані податковим органом як оплата за нафтопродукти згідно договору №НП-0101 від 01.01.2014, оскільки призначення платежів за ними "розрахунки за позиками", а саме відображено отримання позикових коштів: 05.08.2014 в загальній сумі 14750595 грн. було проведено двома платіжними дорученнями на суму 3550595,00 грн. та на суму 11200000,00 грн.; 24.11.2014 на суму 1000000 грн.; 25.11.2014 два платежі на суму 1000000 грн. та на суму 2500000 грн.; 27.11.2014 на суму 2500000 грн.; 28.11.2014 на суму 2500000 грн.; 02.12.2014 на суму 1208653,77 грн.

Зазначені податковим органом в Акті перевірки платежі надходили саме за договором позики, а не за договором постачання нафтопродуктів, про що свідчать дані бухгалтерського обліку за рахунками 682 "Внутрішні розрахунки", 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".

Отже, з наведеного слідує, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України у частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 3826542 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

З приводу висновків податкового органу про завищення податкового кредиту ТОВ "Інкомм" на загальну суму 3176202 грн., в т.ч. за серпень 2014 року в сумі 430144 грн., за вересень 2014 року в сумі 1217333 грн., за жовтень 2014 року в сумі 1511820 грн., за грудень 2014 року в сумі 16905 грн., судом встановлено наступне.

Згідно договору постачання нафтопродуктів б/н від 20.03.2014 ТОВ "Люксвен" (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність ТОВ "Інкомм" (Покупець) нафтопродукти.

ТОВ "Інкомм" сума ПДВ з вартості отриманого пального включена до складу податкового кредиту згідно до податкових накладних: №155 від 31.08.2014 на суму ПДВ - 430143,80 грн.; №156 від 30.09.2014 на суму ПДВ - 1217333,33 грн.; №144 від 29.10.2014 на суму ПДВ - 302589,57 грн.; №97 від 14.10.2014 на суму ПДВ - 60000 грн.; №153 від 23.10.2014 на суму ПДВ - 732563,63 грн.; №117 від 23.10.2014 на суму ПДВ - 416666,67 грн.; №138 від 31.12.2014 на суму ПДВ - 16905,33 грн.

Так, в Акті перевірки зазначено, що згідно даних інформаційної бази Білоцерківської ОДПІ "Архів електронної звітності" податкові накладні №97 від 14.10.2014 та №138 від 31.12.2014 не зареєстровані в ЄРПН. Вищевказані податкові накладні не були зареєстрована в ЄРПН та покупцем не подана заява із скаргою на ТОВ "Люксвен", чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 №1246.

Однак, суд не погоджується із такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Для покупця товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання таких товарів/послуг (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разу порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі

Враховуючи викладене, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку - покупець товарів/послуг має можливість скористатися своїм правом та подати Заяву зі скаргою на постачальника разом з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг, що підтверджується відповідними документами.

Так, податкова накладна №97 від 14.10.2014 на суму ПДВ 60000,00 грн. не зареєстрована постачальником ТОВ "Люксвен" в ЄРПН.

У той же час, судом встановлено, що ТОВ "Інкомм" скористалось своїм правом та до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року подало Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Додаток 8) на ТОВ "Люксвен", в якій було вказано податкову накладну виписану ТОВ "Люксвен" №97 від 14.10.2014 на обсяг поставки (без ПДВ) в сумі 300000,00 грн., сума ПДВ 60000,00 грн. з причиною - "не зареєстровано в ЄРПН".

Однак, в Акті перевірки про скаргу на постачальника відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зазначено.

У той же час, як зазначено в Додатку 3 до акта "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інкомм", декларації з ПДВ мали перевірятись "суцільним порядком".

Отже, з наведеного слідує, що відповідачем не в повному обсязі досліджувались документи ТОВ "Інком", поверхнево та без відповідності даним обліку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що ТОВ "Інкомм" правомірно віднесено до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість по операціях з придбання палива у ТОВ "Люксвен" всього в розмірі 3176202 грн., у т.ч. за серпень 2014 року в сумі 430144 грн., за вересень 2014 року в сумі 1217333 грн., за жовтень 2014 року в сумі 1511820 грн., за грудень 2014 року в сумі 16905 грн.

З приводу висновків податкового органу про завищення податкового кредиту з вартості консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "Люксвен" за договором від 29.05.2014 №29/11 на суму 5100000 грн., в т.ч. за листопад 2014 року на суму 5100000 грн., судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Інкомм" та ТОВ "Люксвен" укладено договір №29-ІІ від 29.05.2014 про надання консультаційних послуг.

Вартість консультаційних послуг за договором складає 30600000 грн., в т.ч. ПДВ - 5100000 грн. Термін виконання договору до 31.12.2015.

Сума ПДВ з вартості отриманих послуг включена до складу податкового кредиту згідно податкових накладних: №158 від 29.11.2014 на суму ПДВ 2550000 грн.; №159 від 30.11.2014 на суму ПДВ 2550000 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначено податковим органом на стор. 36 Акта перевірки податкові накладні №158 від 29.11.2014 та №159 від 30.11.2014 зареєстровані в ЄРПН.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в Податковому кодексу України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Люксвен", суду доведено, а тому дії позивача щодо формування податкового кредиту за складеними ТОВ "Люксвен" податковими накладними є правомірними.

Щодо правомірності нарахування податку на додану вартість із контрагентами ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар", суд зазначає наступне.

Право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних закріплено у ст. 183 Податкового кодексу України, згідно якої це право у платника податку виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів ТОВ "Інкомм" платниками податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як було встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти ТОВ "Інкомм" були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже, мали право видавати податкові накладні за результатами поставки товарів, виконання робіт та надання послуг.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Вієн", ТОВ "Меркурі Інновейшн", ТОВ "Екомаркетгруп", ТОВ "Арматех Буд", ТОВ "Гранд Стар", суду доведено, а тому дії позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вказаними контрагентами є правомірними.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 12.07.2014 №0002581403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 17912278,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своїх дій та рішень.

З приводу клопотання податкового органу про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки в провадженні Київського окружному адміністративному суді перебувала адміністративна справа №810/2425/16, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №810/2425/16 про спір між тими самими сторонами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 в адміністративній справі №810/2425/16 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомм" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду у зв'язку з неприбуттям позивача (його представника) більше двох разів у судове засідання без поважних причин.

Разом з тим, із даним адміністративним позовом ТОВ "Інкомм" звернулось до суду 31.01.2017, тобто після залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №810/2425/16.

Щодо доводів представника відповідача, що позовна заява ТОВ "Інкомм" в адміністративній справі №810/511/17 підлягає залишенню без розгляду, оскільки в адміністративній справі №810/2425/16 в судові засідання з'являвся представник позивача, у якого був відсутній оригінал довіреності, суд зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Згідно частини другою статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють.

Як вбачається з позовної заяви в адміністративній справі №810/511/17, то вона підписана директором ТОВ "Інкомм" ОСОБА_5

На підтвердження повноважень ОСОБА_5 діяти від імені ТОВ "Інкомм", до позовної заяви був наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що ОСОБА_5 є керівником.

Отже, з наведеного слідує, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження повноважень ОСОБА_5 діяти від імені позивача, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду згідно вимог КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 98 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду чи ухвалою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 про відкриття провадження судом було відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення в адміністративній справі №810/511/17.

Відповідно до частини 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 483291,56 грн.(32219437,00 грн. х 1,5%).

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тягар оплати судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 483291,56 грн. слід покласти на Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 88, 98, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомм" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.07.2016 №0002571403 та від 12.07.2016 №0002581403.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482) судовий збір у сумі 483291 (чотириста вісімдесят три тисячі двісті дев'яносто одна) грн. 56 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами: отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: ГУДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО):821018; рахунок отримувача: 31213206784001; код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.