Постанова № 64589372, 02.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року (о 10 год. 20 хв.)Справа № 808/1936/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області

до ОСОБА_1

про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду

ВСТАНОВИВ:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача знести самочинно збудовану будівлю, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки, позивачем встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 виконуються будівельні роботи з будівництва житлового будинку без документу, який надає право виконувати будівельні роботи, що є порушенням ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи вважається самочинним будівництвом, а тому є порушенням діючого законодавства у сфері містобудування, що в свою чергу порушує інтереси держави. У зв'язку із тим, що вимоги припису № 8 від 08.01.2013 про припинення будівельних робіт на зазначеній земельній ділянці до отримання документу, який надає право виконувати будівельні роботи відповідачем не виконано, позивач, на підставі положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернувся до суду із вказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання також не прибула, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до приписів частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається такою що повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, 18.11.2016 надіслала письмові заперечення (вх. № 32938) відповідно до яких, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, зокрема зазначає, що знесення самочинної будівлі є крайньою мірою і застосовується лише тоді, коли інші заходи вирішення даної ситуації вичерпані, наявності істотних порушень будівельних норм і правил або наявності шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови. Разом з цим, позивачем до суду не надано належних доказів порушення відповідачем під час самочинного будівництва діючих будівельних, санітарних або інших норм та стандартів, а також нанесення шкоди суспільним інтересам або інтересам інших осіб. Доводи позивача з приводу того, що відсутність затвердженого належним чином проекту будівлі та дозволу на проведення будівельних робіт вже є порушенням будівельних норм і правил, є лише доказами наявності самочинного будівництва, але не є підставою для винесення рішення про знесення самочинної будівлі. Крім того, відповідач зауважує, що подальше будівництво припинено та не заперечує проти оформлення належних документів на будівлю або її переобладнання у випадку виникнення для того підстав.

Враховуючи подане клопотання представником позивача, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_2 від 23.10.2012 та направлення № 1753-09 від 02.11.2012, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.05.2011 № 553, фахівцями позивача, в присутності ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку земельної ділянки по АДРЕСА_1, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.11.2012 (а.с. 14-15).

Під час проведення перевірки встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 виконуються будівельні роботи із будівництва житлового будинку. Роботи виконуються без документу, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме без зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт, що є порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

07.11.2012, позивачем видано припис № 164 з вимогою до ОСОБА_1 припинити будівельні роботи на земельній ділянці по АДРЕСА_1 до отримання документу, який надає право виконувати будівельні роботи (а.с. 22-23).

07.11.2012, за результатами встановленого порушення відносно ОСОБА_1 оформлено протокол про адміністративне правопорушення, який отримано відповідачем особисто (а.с. 19-21), за результатами матеріалів справи про адміністративне правопорушення, акту позапланової перевірки від 07.11.2012 та припису № 164 від 07.11.2012 позивачем винесено постанову № 256 від 13.11.2012 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн., за вчинене порушення, передбачене ч. 5 ст. 96 КУпАП, яке сплачено відповідачем у повному обсязі (а.с. 24-25).

На підставі направлення № 1957-09 від 18.12.2012 для здійснення позапланової перевірки виконання припису на об'єкті будівництва, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.05.2011 № 553, фахівцями позивача, в присутності ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку земельної ділянки по АДРЕСА_1, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 18.12.2012 (а.с. 26-27).

Під час проведення перевірки встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 виконуються будівельні роботи із будівництва житлового будинку в порушення припису № 164 від 07.11.2012 про зупинення будівельних робіт, які виконуються без реєстрації повідомлення про початок їх виконання.

16.01.2013, позивачем видано припис № 8 з вимогою до ОСОБА_1 терміново виконати вимоги припису № 164 від 07.11.2012 (а.с. 29-30).

16.01.2013, за результатами встановленого невиконання припису № 164 від 07.11.2012 відносно ОСОБА_1 оформлено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 31-32), за результатами матеріалів справи про адміністративне правопорушення, акту позапланової перевірки від 18.12.2012 та припису № 8 від 16.01.2013 позивачем винесено постанову № 31 від 22.01.2013 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн., за вчинене порушення, передбачене ч. 5 ст. 188-42 КУпАП. Постанова № 31 від 22.01.2013 по справі про адміністративне правопорушення надіслана на адресу відповідача поштою 23.01.2013 (а.с. 34-35).

Позивач вважає, що факт здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва є порушенням вимог ст. ст. 26, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», що в свою чергу порушує інтереси держави.

Наразі, вимоги припису № 8 від 08.01.2013 відповідачем не виконано, у зв'язку із чим позивач, на підставі положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» звернувся до суду із вимогою про зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудовану будівлю, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини 1 та 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 4 статті 26 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пункт 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 4 та 7 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що в законодавстві розмежовано повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (його територіальних органів) з винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та з приводу звернення до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що будівельні роботи, виконані ОСОБА_1 суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а з огляду на приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не надано також доказів неможливості перебудови такого об'єкту нерухомості з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб або істотного порушення будівельних норм.

Також, суд вважає на необхідне зазначити, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені чинним законодавством України заходи щодо притягнення до відповідальності винної особи.

З огляду на викладене, відсутність у відповідача дозволу на будівництво не є безумовною підставою для знесення самочинного будівництва.

За таких обставин, зважаючи на недоведеність з боку органу державного архітектурно-будівельного контролю наявності всіх умов, з якими приписи статті 376 Цивільного кодексу України передбачають наявність підстав для постановлення судового рішення про знесення самочинного будівництва, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 94, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак