Постанова № 64589257, 02.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року о 10 год. 36 хв.Справа № 808/3853/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Шевченка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративному справу

за позовом ОСОБА_3

до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі - позивач) до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Вільнянська ОДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 02.09.2016 № 384-17.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що визначене контролюючим органом грошове зобов'язання зі сплати земельного податку за 2016 рік не є узгодженим та не набуло статусу податкового боргу, у зв'язку з чим підстави для винесення податкової вимоги відсутні. Зазначає, що земельний податок за 2016 рік сплачений позивачем самостійно у визначені законодавством строку у розмірі, аналогічному сплаті за 2015 рік. Інформації від контролюючого органу щодо зміни розміру суми податку, у тому числі визначеного на підставі рішення контролюючого органу, позивач не отримував. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково зазначив, що на адресу позивача не надходило податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення суми грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що рішенням Михайлівської сільської ради від 28.01.2016 №3 встановлені ставки земельного податку на 2016 рік у розмірі 1% нормативної грошової оцінки, у зв'язку з чим контролюючим органом розраховано суму земельного податку по земельним ділянкам, які належать на праві власності громадянину ОСОБА_3, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №9165172-12, яким визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку за 2016 рік в розмірі 7037,98 грн. Враховуючи, що позивачем земельний податок частково сплачений, залишок грошового зобов'язання склав 6218,98 грн. У зв'язку з несплатою позивачем самостійно залишку грошового зобов'язання з земельного податку контролюючий орган сформував та направив на адресу позивача податкову вимогу. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши позовну заяву, письмові заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що Вільнянською ОДПІ 02 вересня 2016 року складено та направлено позивачу податкову вимогу №384-17, в якій позивача повідомлено про наявність станом на 01.09.2016 податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з земельного податку з фізичних осіб в сумі 8055,09 грн., в тому числі за основним платежем - 8055,09 грн., за штрафними санкціями - 0,00 грн., а також зобов'язано сплатити зазначений податковий борг.

Вважаючи незаконною податкову вимогу Вільнянської ОДПІ від 02.09.2016 № 384-17, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для формування та направлення позивачу оскаржуваної податкової вимоги став висновок контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу з земельного податку, який виник у зв'язку з несплатою позивачем узгодженого грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом на підставі податкового повідомлення - рішення №9165172-12 від 30.06.2016.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що позивач не був обізнаний про наявність податкового повідомлення-рішення, яким контролюючий орган самостійно визначив суму грошового зобов'язання з земельного податку, податкове повідомлення-рішення №9165172-12 від 30.06.2016 не отримував.

Суд зазначає, що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з пп.269.1.1 п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Пунктом 270.1 ст.270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником одинадцяти земельних ділянок, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населеного пункту), а саме: кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 17,7 га. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються сторонами.

Отже, відповідно до наведених приписів чинного законодавства ОСОБА_3 є платником земельного податку та зобов'язаний сплачувати земельний податок за земельні ділянки, які перебувають у його власності, у порядку та розмірах, визначених ПК України.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.5 статті 287 ПК України визначено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

З письмових заперечень судом встановлено, що на виконання вимог п.286.5 ст.286 ПК України Вільнянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №9165172-12, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 7034,69 грн.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №9165172-12 на адресу позивача не направлялось.

Зазначений факт також підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи відомостями Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», відповідно до яких в період з 01.06.2016 по 21.12.2016 на адресу позивача поштових відправлень від Вільнянської ОДПІ не надходило.

Таким чином, контролюючий орган не дотримався вимог ПК України щодо порядку направлення/вручення податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб, визначена податковим повідомленням - рішенням від 30.06.2016 №9165172-12, не набула статусу узгодженого.

Суд зазначає, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що передумовою для формування та направлення платнику податків податкової вимоги є встановлення факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки.

Разом з тим, згідно з встановленими обставинами, підтвердженими поясненнями представників сторін та письмовими доказами, визначене у податковій вимозі грошове зобов'язання зі сплати земельного податку є неузгодженим, у зв'язку з чим підстави для формування та направлення платнику податкової вимоги відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що за даними облікової картки платника податків на момент формування оскаржуваної податкової вимоги за позивачем обліковувалась заборгованість у розмірі 6218,93 грн., а не 8055,09 грн., як визначено у податковій вимозі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваної вимоги відповідач діяв безпідставно та необґрунтовано, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

За правилами ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 71, 94, 158, 161-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02.09.2016 №384-17.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.), присудити на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко