Постанова № 64589123, 06.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 р. Справа №805/102/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - Пікалова Д.В.

представника відповідача - Помалюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління освіти Краматорської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -

встановив:

03 січня 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління освіти Краматорської міської ради (далі - позивач або Управління освіти) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач або ДПІ у м. Краматорську), в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26 січня 2017 року, просив:

- скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 28 квітня 2016 року № 00056513383/3407.

Фактичні підстави для звернення до суду позивач вбачав в наступному.

28 квітня 2016 року ДПІ у м. Краматорську прийнято рішення № 0005651302/3383, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21 червня 2014 року до 07 липня 2014 року застосовані штрафні санкції у розмірі 10% від суми недоїмки - 508 937,44 грн та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 86 519,37 грн, а разом - 595 456,81 грн.

Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області та до Державної фіскальної служби України, проте подані ним скарги залишені без задоволення.

Посилаючись на абз. 1 ст. 2, ст. 11 Закону України «Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, позивач стверджував, що належить до категорії платників єдиного внеску, до яких не можуть бути застосовані відповідальність, штрафні і фінансові санкції, передбачені ст.ст. 25, 26 Закону № 2464 за невиконання обов'язків платників єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а тому просив задовольнити позов (а.с. 4-7, 164).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просив задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що платіжні доручення про сплату єдиного внеску за травень 2014 року Управління освіти передало до Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області своєчасно до 20 червня 2014 року, однак у зв'язку з призупиненням казначейського обслуговування бюджетних установ внаслідок проведення антитерористичної операції ці платежі були проведені лише 07 липня 2014 року.

Представник позивача повідомив, що сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України Управління освіти не отримувало, з заявою про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до ДПІ у м. Краматорську не зверталося.

Відповідач - ДПІ у м. Краматорську позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Управління освіти перебуває на обліку у ДПІ у м. Краматорську як платник податків за основним місцем обліку з 25 вересня 1997 року.

Управління освіти надає до ДПІ у м. Краматорську Звіти про суми нарахованого єдиної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів засобами електронної пошти, згідно з якими проводиться нарахування в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71010000.

Так, 19 червня 2014 року Управління освіти надало Звіт за травень 2014 року (від 19 червня 2014 року № 1408201591), в якому самостійно визначило суму зобов'язання зі сплати єдиного внеску - 5 183 517,00 грн терміном сплати 20 червня 2014 року.

Станом на 20 червня 2014 року в інтегрованій картці платника обліковувалась переплата у сумі 94 142,93 грн. На підставі Звіту за травень 2014 року нараховані зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 5 183 517,00 грн.

Як наслідок, станом на 20 червня 2014 року у Управління освіти виникла недоїмка у сумі 5 089 374,03 грн, яка повністю погашена 07 липня 2014 року.

На підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за несвоєчасну сплату єдиного внеску до Управління освіти застосовані штрафні санкції у розмірі 10 % своєчасно не сплачених сум у розмірі 508 937,44 грн, на суму недоїмки нарахована пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожен день прострочення платежу у розмірі 86 519,37 грн, та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383.

Це рішення надіслане на адресу Управління освіти рекомендованою поштовою кореспонденцією 28 квітня 2016 року і отримане останнім 05 травня 2016 року.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. ч. 8, 11 ст. 9, п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.

Відповідач зазначав, що на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції».

Посилаючись на ст. 10 Закону № 1669, відповідач стверджував, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та допустимим документом, на підтвердження настання обставин непереборної сили (форм-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідач зазначав, що Управління освіти не зверталося до ДПІ у м. Краматорську з заявою про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та не надало сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України

Посилаючись на лист Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17, відповідач стверджував, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, та продовжують здійснювати господарську діяльність, зобов'язані виконувати всі обов'язки, встановлені Законом № 2464.

Аналогічні роз'яснення щодо сплати єдиного внеску оприлюднені в журналі Міністерства доходів і зборів України «Вісник» за грудень 2014 року № 45 та на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України.

Відповідач наголошував, що п. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 виключений.

Відповідач відзначав, факт того, що платіжні документи про сплату єдиного внеску за травень 2014 року Управління освіти своєчасно передало до Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області, не звільняє позивача від відповідальності за несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за спірний період, оскільки відповідні платежі були проведене лише 07 липня 2014 року.

Стверджував, що згідно з роз'ясненнями Державної фіскальної служби України від 09 жовтня 2014 року № 6819/7/99-99-17-01-01-17 факт несвоєчасного перерахування або несвоєчасного зарахування банком на рахунки органів Державної фіскальної служби України сум єдиного внеску може бути встановлений документальною плановою або позаплановою перевіркою платника єдиного внеску, що може бути відображено в акті перевірки при оформленні результатів перевірки цього платника єдиного внеску. Орган Державної фіскальної служби України не застосовує до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) єдиного внеску з вини банку, при цьому суб'єкт господарювання повинен надати до Державної фіскальної служби України заяву про проведення документальної перевірки та надати копії платіжних доручень, що засвідчують факт подання їх до установи банку. Однак з цього питання Управління освіти до ДПІ у м. Краматорську не зверталося (а.с. 149-153).

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала з підстав, наведених у запереченнях, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях, просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - Управління освіти Краматорської міської ради (ідентифікаційний код 02142885) зареєстроване як юридична особа 25 вересня 1997 року, про що 20 лютого 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 270 120 0000 001516; в стані припинення не перебуває.

З часу державної реєстрації у якості юридичної особи місцезнаходження позивача зареєстроване за адресою: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого (19-го Партз'їзду), буд. 56.

Як платник єдиного внеску Управління освіти перебувало на обліку у ДПІ у м. Краматорську за реєстраційним номером 05-31-01-0654.

Вказані обставини встановлені на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 червня 2016 року (а.с. 8) та даних он-лайн сервісу отримання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 172-174).

Як страхувальник Управління освіти засобами електронної пошти надає Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування.

Так, 18червня 2014 року позивачем поданий Звіт за травень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, становила 5 183 516,96 грн (а.с. 15-19).

Управління освіти вжило заходи щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску за травень 2014 року, а саме передало до Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області 21 травня 2014 року платіжні доручення від 21 травня 2014 року №№ 39, 40, 72, 73, 99, 100, 100, 101, 108, 109, 109, 110, 124, 123, 142, 143, 407, 408, 558, 559, 620, 621; 06 червня 2014 року платіжні доручення від 05 червня 2014 року №№ 45, 47 та від 06 червня 2014 року №№ 43, 45, 79, 80, 82, 83, 84, 106, 107, 108, 108, 109, 112, 113, 117, 117, 118, 118, 119, 121, 121, 122, 122, 123, 133, 134, 137, 138, 139, 150, 151, 153, 154, 155, 443, 444, 446, 447, 448, 586, 587, 621, 622, 623, 694, 695, 697, 698, 699.

Платежі за цими документами проведені 07 липня 2014 року, про що свідчать штампи Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську, проставлені на платіжних дорученнях (а.с. 53-126).

Листом від 16 червня 2014 року № 16-08/1041-14186 у відповідь за звернення від 05 червня 2014 року № 01-23/1007 щодо відновлення доступу закладів освіти м. Краматорська до рахунків, відкритих в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Краматорську, Державна казначейська служба України повідомила Управління освіти про те, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та з метою забезпечення безпеки життя громадян, збереження матеріально-технічних цінностей, починаючи з 21 травня 2014 року було призупинено казначейське обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів м. Краматорська Донецької області, про що поінформовано керівника АТЦ при Службі безпеки України (а.с. 47).

28 квітня 2016 року заступником начальника ДПІ у м. Краматорську Михайлюк О.В. на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 прийнято рішення за № 0005651302/3383 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Цим рішенням за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року до 07 липня 2014 року до Управління освіти застосовані штрафні санкції у розмірі 10% від суми недоїмки (за період до 01 січня 2015 року) - 508 937,44 грн та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 86 519,37 грн, а разом - 595 456,81 грн, які мали бути сплачені протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення (а.с. 9, 155).

Як свідчить розрахунок штрафної санкції та пені до рішення від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383 та відомості інтегрованої картки платника єдиного внеску, на підставі Звіту за травень 2014 року (від 19 червня 2014 року № 1408201591) Управління освіти самостійно визначило суму зобов'язання зі сплати єдиного внеску - 5 183 517,00 грн з терміном сплати 20 червня 2014 року. Станом на 20 червня 2014 року за даними інтегрованої картки платника у позивача існувала переплата у сумі 94 142,93 грн.

Після зменшення суми зобов'язання за травень 2014 року на суму переплати станом на 20 червня 2014 року у позивача виникла недоїмка - 5 089 374,03 грн.

Ця недоїмка повністю погашена 07 липня 2014 року платіжними дорученнями №№ 134, 139, 123, 124, 137, 133, 138, 623, 586, 558, 559, 621, 587, 622, 123, 122, 121, 117, 108, 109, 118, 72, 73, 82, 79, 80, 84, 83, 447, 444, 407, 408, 446, 443, 448, 108, 106, 109, 100, 101, 99, 100, 113, 112, 107, 108, 620, 621, 697, 695.

За затримку сплати, яка тривала 17 календарних днів, до Управління освіти застосований штраф у розмірі 10% від суми недоїмки (за період до 01 січня 2015 року) - 508 937,44 грн та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 86 519,37 грн, а разом - 595 456,81 грн (а.с. 156, 158-161).

З листом від 28 квітня 2014 року № 3481/10/05-15-13-02 ДПІ у м. Краматорську надіслала рішення від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383 на адресу Управління освіти.

Спірне рішення надійшло до Управління освіти 05 травня 2016 року та зареєстроване за вхідним № 359/01-26, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції позивача на примірнику рішення (а.с. 35, 157).

Не погодившись з цим рішенням, Управління освіти звернулося до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою від 13 травня 2016 року № 01-23/761, в якій просило скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383 (а.с. 36-38).

17 червня 2016 року за результатами розгляду скарги позивача від 13 травня 2016 року № 01-23/761 (вхідний № 2781/10 Головного управління ДФС у Донецькій області від 24 травня 2016 року) в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у Донецькій області Жердєв Є.В. прийняв рішення про результати розгляду скарги за № 3360/10/05-99-99-10-01-12-1, яким скарга Управління освіти залишена без задоволення (а.с. 39-42).

02 липня 2016 року Управління освіти звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 01-23/1080, в якій просило скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383 (а.с. 43-45).

04 серпня 2016 року за результатами розгляду скарги позивача від 02 липня 2016 року № 01-23/1080 (вхідний № 23525/5 від 07 липня 2016 року) голова Державної фіскальної служби України Насіров Р.М. прийняв рішення за № 13406/5/99-99-11-02-0225 про залишення скарги без розгляду.

Рішення ДФС України від 04 серпня 2016 року № 13406/5/99-99-11-02-0225 Управління освіти отримало 28 листопада 2016 року та зареєструвало за вхідним № 947/01-26 (а.с. 46, 50).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Сторонами не оспорюється той факт, що сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України Управління освіти не отримувало, з заявою про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску до ДПІ у м. Краматорську не зверталося.

Надані позивачем Звіти за червень - серпень 2014 року (а.с. 20-34), а також платіжні доручення від 20 червня 2014 року №№ 49, 48, 89, 88, 116, 115, 120, 115, 129, 119, 130, 128, 147, 129, 160, 146, 468, 159, 653, 467, 654, 732, 733 (а.с. 127-147) суд не бере до розгляду на підставі ч. 1 ст. 70 КАС України як такі, що не стосуються предмету доказування.

З приводу дотримання позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що Управління освіти скористалося досудовим порядком оскарження, передбаченим ч. 4 ст. 25 Закону № 2464.

Рішення ДФС України від 04 серпня 2016 року № 13406/5/99-99-11-02-0225 Управління освіти отримало 28 листопада 2016 року.

Відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування цього твердження позивача.

Правова норма, що міститься у ч. 4 ст. 99 КАС України, пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги (незалежно від того чи розглянув суб'єкт владних повноважень таку скаргу по суті, чи прийняв рішення про залишення її без розгляду).

З цим позовом до суду Управління освіти звернулося до суду 23 грудня 2016 року, про що свідчить штамп підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення (а.с. 10), тобто в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 99 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче правові норми.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Закон № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

П. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що визначено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 крім іншого платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

Права та обов'язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п.п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакції від 01 січня 2015 року - у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум).

Ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цього обов'язку має наслідком застосування до платника єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року - у розмірі 20 відсотків, а також нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, про що посадовою особою органу доходів і зборів приймається відповідне рішення.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 як пункт 9-4.

Аналіз абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 зумовлює висновок, що правові норми, закріплені у цьому пункті, поширюються на платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція.

Абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачає звільнення таких платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою звільнення платників єдиного внеску, згаданих у абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, є заява, подана ними до органу доходів і зборів, про що свідчить абз. 2 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Крім того, в силу положень абз. 3 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 до платників єдиного внеску, зазначених у абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, не застосовується відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

При цьому, на відміну від звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, незастосування до платників єдиного внеску, зазначених в абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску законодавець не обумовлював додатковими умовами, зокрема необхідністю подання відповідної заяви чи отриманням сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.

З цієї причини суд відхиляє заперечення відповідача стосовно ненадання Управлінням освіти заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску та сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Місто Краматорськ включене до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Предметом спору у справі є рішення ДПІ у м. Краматорську від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Цим рішенням за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року до 07 липня 2014 року до Управління освіти застосовані штрафні санкції у розмірі 10% від суми недоїмки (за період до 01 січня 2015 року) - 508 937,44 грн та нарахована пеня у розмірі 0,1% від суми недоїмки - 86 519,37 грн, а разом - 595 456,81 грн.

Судом встановлено, що з моменту державної реєстрації у якості юридичної особи місцезнаходження позивача було зареєстроване у м. Краматорськ.

Місцезнаходження позивача не змінилося ні на час прийняття спірного рішення, ні на час судового розгляду.

На час виникнення спірних правовідносин як платник єдиного внеску Управління освіти перебувало на обліку у ДПІ у м. Краматорську.

Отже, в силу положень абз. 3 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, до Управління освіти не застосовуються.

Як наслідок, спірне рішення ДПІ у м. Краматорську від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску підлягає скасуванню як протиправне, а позовні вимоги - задоволенню.

З приводу доводів відповідача про те, що з 01 січня 2016 року п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 втратив чинність, а також щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911) суд зазначає наступне.

На підставі п. 28 розділу І Закону № 911 виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Закон № 911 набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Суд відзначає, що пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 є «технічною» нормою, якою вносяться зміни до Закону № 2464 шляхом доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-3.

З набранням чинності Законом № 1669 норма пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 виконала свою функцію - внесення змін до Закону № 2464, а п. 9-3 (п. 9-4) став складовою Закону № 2464.

Виключення пунктом 28 розділу І Закону № 911 підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 не має наслідком автоматичне виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 чи втрату ним чинності.

Такий висновок суду узгоджується з п. 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду норма пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є чинною.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене до спірних правовідносин суд не застосовує п. 28 розділу І Закону № 911.

З приводу посилання відповідача на роз'яснення Державної фіскальної служби України, викладені в її листах та оприлюднені у засобах масової інформації і на її офіційному веб-сайті, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КАС України законність є одним із принципів здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись принципом законності, при вирішенні публічно-правового спору між сторонами, суд не застосовує роз'яснення Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17 та інші, оскільки вони не є законом чи нормативно-правовим актом.

З приводу доводів та заперечень сторін стосовно своєчасного подання Управлінням освіти платіжних доручень про сплату єдиного внеску до Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Управління освіти на виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску за травень 2014 року до 20 червня 2014 року передало платіжні доручення до Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську, однак перерахування коштів за цими платіжними документами здійснено лише 07 липня 2014 року, про що свідчать відмітки про прийняття платіжного документа та про перерахування коштів.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно з п. 1 ч. 12 ст. 25 Закону № 2464 органи доходів і зборів застосовують до банків такі санкції: за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій, зазначених у ч. 11 цієї статті, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум, зарахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум.

Таким чином, несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування банківською установою єдиного внеску на рахунки доходів і зборів є підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені не до платника єдиного внеску, а до установи банку.

Оскаржуючи спірне рішення ДПІ у м. Краматорську в адміністративному порядку, позивач надавав відповідні платіжні доручення до Головного управління ДФС у Донецькій області та до Державної фіскальної служби України, проте ці доводи платника єдиного внеску залишені без належної правової оцінки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд входить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, на користь якого ухвалено судове рішення, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 931,86 грн, про що свідчить платіжне доручення від 13 жовтня 2016 року № 251 (а.с. 3).

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 931,86 грн підлягають присудженню на користь Управління освіти за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Краматорську.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Управління освіти Краматорської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005651302/3383 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39900454, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 22) на користь Управління освіти Краматорської міської ради (ідентифікаційний код 02142885, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 56) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 931 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять одна) гривня 86 копійок.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

5. Повний текст постанови виготовлений 08 лютого 2017 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.