Постанова № 64589101, 02.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р. Справа №805/4488/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15год.47хв.

ухвалено у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року №0012024000/17208,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року №0012024000/17208/а.с.4-6/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій від 08.11.2016 року №0012024000/17208 про застосування штрафних санкцій в розмірі 238000 грн. за порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині зберігання та реалізації алкогольного напою не позначеного маркою акцизного податку встановленого зразка та порушення ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці не маючи статусу суб'єкта господарювання громадського харчування прийнято необґрунтовано.

Податковим органом під час проведення перевірки порушено ст.3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо накладення мораторію на території АТО здійснення будь-яких планових та позапланових (фактичних) перевірок, ст.ст.6,7 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Крім того постановою Краматорського міського суду Донецької області від 01 листопада 2016 року закрито провадження в справі у відношення ОСОБА_3 за ч.1 ст.164-5 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також зазначає, що під час проведення фактичної перевірки не було можливості надати пояснення та зауваження. Вважає податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року №0012024000/17208 протиправним та таким, що підлягає скасуванню /а.с.6/.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі діючого законодавства в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством з урахуванням висновків акту перевірки. Вказував, що за результатами проведеної фактичної перевірки, встановлено порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме встановлено реалізація алкогольного напою, а саме ординарного столового напівсолодкого червоного вина «Монастирська ізба Маринталь» у тетрапаку об'ємом 1літр, 9,0-13,0%об.од. спирту за ціною 27,00грн., маркований з порушенням норм, тобто без акцизної марки. Крім того встановлено порушення вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці не маючи статусу суб'єкта господарювання громадського харчування. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача /а.с.43-44/.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі «Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794. Позивач перебуває на обліку платника податків в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 липня 2016 року №330 та направлень на проведення фактичної перевірки від 13 липня 2016 року №238 та №239 проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.7/.

За наслідками фактичної перевірки позивача складено акт перевірки №209/05-15-40-2897902650 від 22 липня 2016 року. В ході перевірки встановлено наступні порушення, а саме:

- вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, а саме встановлено реалізацію алкогольного напою, а саме ординарного столового напівсолодкого червоного вина «Монастирська ізба» у тетрапаку об'ємом 1літр, 9,0-13,0%об.од. спирту за ціною 27,00грн., маркований з порушенням норм, тому вважається немаркованим, тобто без акцизної марки;

- вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці не маючи статусу суб'єкта господарювання громадського харчування;

- Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», що виразилося реалізації споживачеві однієї пляшки бренді торгової марки «Потьомкін Таврійський VS» три зірки, виробник ПАТ «Цюрупинське» об'ємом 0,1л міцністю 40градусів за ціною 16,80грн. за ціною нижчою від мінімальної роздрібної ціни встановленої Постановою КМУ №957 від 30.10.2008 року/а.с.8-9/.

Не погодившись із висновками перевірки, позивачем на адресу ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області 04.08.2016 року подано заперечення на акт фактичної перевірки №209/05-15-40-2897902650 від 22 липня 2016 року /а.с.19/.

Листом від 11.08.2016 року вих.№10872/10/05-40 заперечення позивача залишені без задоволення, а висновки акту без змін /а.с.21/.

З урахуванням висновків акту фактичної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області 12 серпня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0007534000, яким за порушення вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці не маючи статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» ОСОБА_3 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 800грн. /а.с.22/.

26 серпня 2016 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 серпня 2016 року форми «С» №0007534000 до ГУ ДФС у Донецькій області /а.с.24/.

Рішенням про результати розгляду скарги Головного управління ДФС у Донецькій області від 27.10.2016 року №6055/10/05-99-10-01-12-2 скаргу на податкове повідомлення рішення від 12 серпня 2016 року форми «С» №0007534000 задоволено частково, а податкове повідомлення рішення від 12 серпня 2016 року форми «С» №0007534000 скасовано в частині 10000грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, в іншій частині оскаржене рішення залишено без змін /а.с.27-33/.

З урахуванням висновків рішення про результати розгляду скарги Головного управління ДФС у Донецькій області від 27.10.2016 року №6055/10/05-99-10-01-12-2, Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області 08 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «С» №0012024000/17208, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23 800грн. /а.с.35/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач, звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не в повній мірі довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року форми «С» №0012024000/17208, яким до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 23800 грн. враховуючи наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-.1.1.20 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів,контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6, 20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

На підставі пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Саму перевірку проведено у присутності ФО-П ОСОБА_3, який відмовився від підписання акту перевірки.

Крім того, суд звертає увагу,що відповідно до ст.3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства, суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, контролю органами державної фіскальної служби.

Тобто, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя; державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду); державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Таким чином, відповідачем проведено фактичну перевірку позивача у відповідності до вимог чинного законодавства.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання в місці не маючи статусу суб'єкта господарювання громадського харчування 6800грн.;

- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", приймаються, зокрема, керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу державної податкової служби відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством. Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

За приписами п. 8 Порядку, рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Так, в порушення вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 податковим органом замість рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складено податкове повідомлення-рішення.

Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом не надано будь яких доказів, окрім акту фактичної перевірки, які б свідчили про вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, що виразилося у знаходженні на реалізації алкогольного напою, а саме ординарного столового напівсолодкого червоного вина «Монастирська ізба» у тетрапаку об'ємом 1літр, 9,0-13,0%об.од. спирту за ціною 27,00грн., маркований з порушенням норм, тому вважається немаркованим, тобто без акцизної марки.

Згідно ч.1 ст.164-5 Кодексу про адміністративні правопорушення України зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає належним чином розміщених марок акцизного збору, або з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного збору посадовими особами підприємств-виробників, імпортерів і продавців цих товарів - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких алкогольних напоїв або тютюнових виробів.

Частиною 4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до постанови Краматорського міського суду Донецької області від 01 листопада 2016 року, яка набрала законної сили 14 листопада 2016 року, закрито провадження в справі у відношення ОСОБА_3 за ч.1 ст.164-5 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення /а.с.37,38/.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 01 листопада 2016 року встановлено, що згідно акту від 22.07.2016 року про результати фактичної перевірки, при проведенні перевірки ФО-П ОСОБА_3, який здійснює господарську діяльність в АДРЕСА_1 виявлено факт зберігання тетрапаку вину «Монастирська ізба» без марки акцизного податку встановленого зразку в одній кількості. Однак, згідно із додатків № 1,2 до акту від 22.07.2016 року які долучила посадова особа ДПІ, вбачається, що на вказаному тетрапаку наявна марка акцизного збору, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164-5 ч.1 КУпАП.

Тобто об'єктивних доказів порушення ОСОБА_3 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» суду не надано, з огляду на що, застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 17000грн. за дане порушення є неправомірним і податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо порушення, позивачем вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці не маючи статусу суб'єкта господарювання громадського харчування, суд зазначає наступне.

Дане порушення підтверджується окрім акту фактичної перевірки, письмовими доказами наданими відповідачем.

Так, в матеріалах справи, міститься копія пояснень продавця магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5, написані власноруч про продаж нею 0,2л коньяку класичного за ціною 12грн. для вживання на місці /а.с.96/

Крім того, в своїх поясненнях представник позивача зазначив, що в магазині ФО-П ОСОБА_3 є можливість дегустувати алкогольну продукцію і разі придбання алкоголю на виніс платня за дегустацію не справляється. Коли ж продегустований напій не купується, потенційним покупцем сплачується дегустація.

Тобто у податкового органу були достатні підстави для застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми штрафу у розмірі 6800грн. за порушення вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці не маючи статусу суб'єкта господарювання громадського харчування.

Таким чином, враховуючи з'ясовані судом обставини, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області не законно прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій 08 листопада 2016 року №0012024000/17208 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 17000грн. за порушення 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підстав викладеного вище, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.94 КАС України суд присуджує фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам, у сумі 381,21(триста вісімдесят одна гривня двадцять одна копійка)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 листопада 2016 року №0012024000/17208 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 листопада 2016 року №0012024000/17208 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 17000грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 судові витрати у сумі 381,21(триста вісімдесят одна гривня двадцять одна копійка)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02 лютого 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 лютого 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.