Рішення № 6458910, 12.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.09 р.                     Справа № 36/226                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніс” м.Нікополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” м.Маріуполь

про: стягнення 168331грн. 84коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Кислов М.В. по дов.;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Юніс” м.Нікополь Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 168331грн. 84коп., яка складається з передоплати сумі 152550грн., пені в сумі 10231грн. 53коп., суми інфляції 4271грн. 40коп. та 3% річних в сумі 1278грн. 91коп.

          Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат по оплаті держмита в сумі 1683грн. 50коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн. 50коп., а також витрати, пов’язані з проїздом представника ТОВ „Юніс” до м.Донецька, підтвердження яких будуть надані у судовому засіданні.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №5 від 26.02.09р., платіжне доручення, претензію №1 від 20.05.09р.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду спору був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №11740045,11921180.

Оскільки про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, в матеріалах справи достатньо документів та доказів для вирішення спору по суті, господарський суд вважає можливим розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

          26.02.09р. сторони уклали договір №5, згідно якого відповідач зобов’язався поставити у власність позивача товар – труба безшовна Д=180*8 мм довжиною 9000-12600мм сталь 10-20 ДСТУ 8732-78, ДСТУ 8731-74В у кількості 22,5тн., а позивач зобов’язався попередньо оплатити та прийняти цей товар.

          Ціна договору – 152550грн. (в т.ч.ПДВ 20% - 25425грн.).

          Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що оплата договору здійснюється 100% передоплатою перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

          На виконання умов договору позивач здійснив 100% передоплату по договору в сумі 152550грн. платіжним дорученням №45 від 02.03.09р.

          Виходячи з п.5.1.1 договору товар повинен бути відвантажений протягом 10 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати на рахунок відповідача.

          Однак до теперішнього часу відповідач взяті на себе договірні зобов’язання так і не виконав, товар на суму 152550грн. позивачу не поставив.

Стаття 693 Цивільного кодексу України передбачає положення, коли продавець отримав суму попередньої оплати, але при цьому не передав товар покупцю згідно умов договору у встановлений строк.

В такому випадку, покупець має право вимагати від продавця передачі оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред’явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплачену за товар суму. Право вибору при цьому належить покупцю.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 20.05.09р., в якій просив відповідача повернути суму передоплати за товар у розмірі 152550грн.

Доказом направлення даної претензії є поштове повідомлення №176230.

Однак, до теперішнього часу відповідач суму передоплати 152550грн. позивачу не повернув.

За таких обставин, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми передоплати 152550грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Порушення строків поставки товару за умовами п.5.1.2 договору тягне за собою обов’язок оплати відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочки.

Однак перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 10231грн. 23коп. суд вважає його таким що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в розрахунку позивачем були допущені деякі помилки.

По перше, позивач вказує період нарахування пені з 13.07.09р. по 01.07.09р. та кількість днів прострочення – 102, однак фактично за цей період кількість днів прострочки складає 110, а не 102 як вказує позивач.

По друге, позивачем невірно визначена дата виникнення права вимоги на стягнення пені – 13.03.09р., оскільки згідно п.5.1.1 договору відповідач повинен поставити протягом 10 банківських днів від дати отримання суми передоплати, а позивач починає здійснювати нарахування пені через 10 календарних днів від дня перерахування відповідачу передоплати.

Таким чином, нарахуванню підлягає пеня за період з 17.03.09р. до 01.07.09р., тобто за 106 днів, однак оскільки позивачем визначена гранична кількість днів прострочки – 102 дня, господарський суд робить розрахунок пені за період з 17.03.09р. по 24.06.09р. включно (за 102 дня), що складає 10231грн. 23коп., і задовольняє позовні вимоги в цій частині, так як допущені позивачем під час оформлення розрахунку помилки не призвели до невірного визначення суми пені.

Крім того, відповідно до ст. 625 ч.2 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

У зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 4271грн. 40коп. за період з березня по червень 2009 року включно та 3% річних в сумі 1278грн. 91коп. за період з 13.03.09р. по 01.07.09р., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляції та 3% річних суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки лише через сім днів з дня отримання відповідачем претензії №1 від 20.05.09р. про повернення суми передоплати, а саме з 05.06.09р. у відповідача виникло грошове зобов’язання щодо її повернення та прострочення якого є підставою для застосування до правовідносин сторін положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково та стягує з відповідача суму інфляції за червень 2009 року в розмірі 1678грн. 05коп., та 3% річних за період з 05.06.09р. по 01.07.09р. в сумі 325грн. 99коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, які складаються з витрат по оплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

При цьому, господарський суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача судових витрат, пов’язаних з проїздом його представника до м.Донецька, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази в підтвердження того, що позивачем були понесені витрати на проїзд його представника до м.Донецька і яку саме суму складають ці витрати.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 1700грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 16,68 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 525, 526, 530, 614, 625, 693 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніс” м.Нікополь Дніпропетровської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” м.Маріуполь, про стягнення 168331грн. 84коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” (87535, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Металургів, б.204а, кв.73, р/р2600948096000000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Маріуполь, МФО 334970, ЄДРПОУ 23598796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніс” (53219, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул. Героїв Чорнобилю, 102, р/р26007001011203 в ЗАТ „Хоум кредит банк”, МФО 307123, ЄДРПОУ 24429966) передоплату в сумі 152550грн., пеню в сумі 10231грн. 53коп., суму інфляції 1678грн. 05коп., 3% річних в сумі 325грн. 99коп., витрати по оплаті держмита в сумі 1647грн. 85коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 318грн. 15коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          В іншій частині позову відмовити.

          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Юніс” з державного бюджету зайве сплачене державне мито в сумі 16грн. 68коп.

          Видати довідку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя