Постанова № 64588905, 02.02.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року

Справа № 803/588/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до приватного підприємства «Імпортавто» про арешт коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ) звернулася з позовом до приватного підприємства «Імпортавто» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в податкового органу були наявні законні підстави для проведення 20.04.2016 року документальної позапланової виїзної перевірки, однак службовою особою ПП «Імпортавто» було відмовлено у допуску до проведення такої перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, в тому числі й такої його складової як арешт коштів на рахунках підприємства на підставі рішення суду.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач представника в судове засідання не направив, письмових заперечень проти позову чи заяву про його визнання, клопотання про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 26.01.2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною першою статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули, при цьому представником позивача було заявлено письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних у ній доказів, тому суд дійшов висновку, що дану справу можливо розглянути за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.

18.04.2016 року на підставі п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в.о. начальника Луцької ОДПІ прийнято наказ №450 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Імпортавто» з 19.04.2016 року тривалістю 10 робочих днів, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, а також видано направлення на перевірку від 18.04.2016 року №№ 000316, 000317, 000319.

19.04.2016 року працівниками Луцької ОДПІ було здійснено виїзд за юридичною адресою відповідача: м.Луцьк, вул.Єршова, 11, к.408, однак юристом підприємства повідомлено про відсутність керівника ПП «Імпортавто», а відтак, вручити для ознайомлення копію наказу на проведення перевірки №450 від 18.04.2016 року, направлень на перевірку та розпочати проведення документальної позапланової виїзної перевірки не вдалося, про що було складено акт перевірки місцезнаходження посадових осіб ПП «Імпортавто» №32/14-02/39053128 від 19.04.2016 року.

Під час повторного виїзду для проведення перевірки 20.04.2016 року представник ПП «Імпортавто» після ознайомлення з наказом на проведення перевірки та направленнями на перевірку повідомив про недопуск до перевірки, мотивуючи тим, що наказ №450 від 18.04.2016 року складено з порушенням вимог Податкового кодексу України, в зв’язку з чим працівниками Луцької ОДПІ було складено акт недопуску до проведення перевірки від 20.04.2016 року, з яким ознайомлено представника підприємства.

20 квітня 2016 року заступником начальника Луцької ОДПІ було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП «Імпортавто» на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв’язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі-арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього ж Кодексу здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків регулюється Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 року (далі - Порядок, в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 7.1 Порядку арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Тобто, арешт коштів платника податків які знаходяться на рахунках у банках з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначених законом здійснюється після прийняття рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби про накладення адміністративного арешту майна платника податків.

Як вже зазначалось вище, 20 квітня 2016 року заступником начальника Луцької ОДПІ було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП «Імпортавто» і, крім того, 19.12.2016 року Волинським окружним адміністративним судом у справі №803/671/16 задоволено адміністративний позов Луцької ОДПІ до ПП «Імпортавто» та підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків приватного підприємства «Імпортавто» (код ЄДРПОУ 39053128), застосованого на підставі рішення Луцької ОДПІ від 20.04.2016 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків», а отже, наявність, правомірність та обґрунтованість рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків підтверджує законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках підприємства.

Щодо приписів пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, відповідно до якого адміністративний арешт вважається припиненим, оскільки відсутнє рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, яке мало бути прийнято судом протягом 96 годин з моменту застосування арешту, суд зазначає наступне.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється у випадках, передбачених пунктом 94.19 статті 94 ПК України, зокрема, у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (підпункт 94.19.1); усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту (підпункт 94.19.3).

Відповідно до частини першої статті 1833 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із частиною восьмою статті 1833 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина шоста статті 1833 КАС України).

Як встановлено судом, Луцька ОДПІ 21.04.2016 року зверталась до Волинського окружного адміністративного суду з поданням до приватного підприємства «Імпортавто» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, проте ухвалою від 22.04.2016 року у справі №806/587/16 зазначене подання було повернуто.

Водночас, приватним підприємством «Імпортавто» було оскаржено в судовому порядку наказ на проведення перевірки №450 від 18.04.2016 року, що вказує на наявність спору про право та усуває можливість розгляду питання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна за спеціальною процедурою, передбаченою ст.1833 КАС України.

Отже, позивач обґрунтовано скористався своїм правом звернутися до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в загальному порядку, як передбачає частина шоста статті 1833 КАС України й 19.12.2016 року Волинським окружним адміністративним судом у справі №803/671/16 постановлено рішення, яким підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків - приватного підприємства «Імпортавто».

Суд звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості. Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому стаття 1833 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Слід зауважити, що суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Отже, логічним є висновок про існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а саме: в особливому терміновому порядку, передбаченому статтею 1833 КАС України за поданням контролюючого органу та в загальному порядку, визначеному КАС України, на підставі позовної заяви.

Виходячи з наведеного, положення статті 94 ПК України та частини восьмої статті 1833 КАС України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за поданням податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.

Також суд вважає за необхідне вказати, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 року по справі №803/593/16 за позовом приватного підприємства «Імпортавто» до Луцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування наказу в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, тобто вказаними судовими рішеннями встановлено законність винесеного в.о. начальника Луцької ОДПІ наказу №450 від 18.04.2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», а відтак, у податкового органу були законні підстави для проведення такої перевірки, відповідно у підприємства були відсутні правові підстави для недопуску до її проведення.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що підставою для арешту коштів є не допуск платником податків до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення, факт якого встановлено судом, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про застосування арешту коштів на рахунках у банках, обслуговуючих приватне підприємство «Імпортавто».

При зверненні з даним адміністративним позовом до суду контролюючим органом не були вказані конкретні банківські рахунки ПП «Імпортавто», на які необхідно накласти арешт, що, однак, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також, на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1 та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції, визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів, може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Враховуючи, що податковим законодавством України на платника податків покладено обов’язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому в разі такого протиправного не допуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 68-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Застосувати арешт коштів на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків – приватне підприємство «Імпортавто» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, 11, к.408, код за ЄДРПОУ 39053128).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 07 лютого 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Дмитрук