Ухвала суду № 64588535, 06.02.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 684/745/16-ц

Провадження № 22-ц/792/368/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Талалай О.І.,

суддів: Корніюк А.П., П'єнти І.В.,

секретар Філіпчук О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору та стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначав, що 14 вересня 2016 року між ним і відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 1226, згідно з умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» зобов'язалося придбати та передати йому на умовах фінансового лізингу у користування транспортний засіб SKODA RAPID , а він зобов'язався до отримання предмету лізингу сплатити передбачені договором платежі, прийняти предмет лізингу та сплачувати за його користування лізингові платежі та інші платежі, передбачені умовами договору. На виконання умов договору ним було сплачено 40000 грн. Проте, автомобіль йому не переданий. У договорі фінансового лізингу відсутні індивідуальна визначеність предмета лізингу, обмежені його права як споживача. Договір містить несправедливі умови, оскільки значно розширені права відповідача, відсутня відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу належної якості. Всупереч вимогам закону договір нотаріально не посвідчений. Тому, позивач просив визнати недійсним договір, застосувати наслідки недійсності правочину, стягнути сплачені ним кошти у сумі 40000 грн.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 1226 від 14 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на користь ОСОБА_1 40000 грн. Вирішено питання про судовий збір.

ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судом норм матеріального права. Суд невірно визначив обставини легітимної діяльності лізингодавця та безпідставно вважає, що договір фінансового лізингу має бути нотаріально посвідчений. Судом не застосовано ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 217 ЦК України, невірно застосовано законодавство про захист прав споживачів і правові висновки Верховного Суду України. Неправильним є ототожнення усіх договорів лізингу, оскільки оспорюваний договір, на думку апелянта, не містить несправедливих умов.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

У зв'язку з чим в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 14 вересня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» і ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу № 1226, відповідно до умов якого товариство взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - транспортний засіб SKODA RAPID вартістю 400000 грн у власність та передати у користування позивача на строк та на умовах передбачених договором.

На виконання умов договору ОСОБА_1 14 вересня 2016 року перерахував на рахунок відповідача платіж у сумі 40000 грн, який згідно з п. 9.1 договору є комісією за організацію угоди.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд обґрунтовано виходив з того, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, має умови, які вказують на несправедливість відносно споживача, тому цей договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Висновок суду узгоджується з матеріалами справи і відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, одночасно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

У п. 12.1. договору фінансового лізингу № 1226 від 14 вересня 2016 року передбачено, що у випадку розірвання договору поверненню лізингодавцем підлягає 60% від сплаченого авансового платежу, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору.

Окрім того, умовами договору передбачено право лізингодавця розірвати договір в односторонньому порядку при невиконанні лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань (п. 12.2.). В такому випадку авансовий платіж повертається за вирахуванням 20% від сплаченої суми, а комісія за організацію угоди не повертається.

Оспорюваний договір фінансового лізингу не встановлює жодної відповідальності (компенсації) у випадку невиконання лізингодавцем його обов`язків (не поставка, несвоєчасна поставка предмета лізингу).

Всупереч вимогам закону у ТОВ «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Договір фінансового лізингу від 14 вересня 2016 року нотаріально посвідчений не був.

Отже, оцінивши зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин і вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним і стягнення сплачених позивачем на виконання умов договору коштів.

Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, яка має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

Посилання апелянта на порушення вимог ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою передбачено укладання договору лізингу у письмовій формі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наведена норма є загальною для усіх видів договору лізингу, проте до договору лізингу, предметом якого є транспортний засіб, з урахуванням особливостей вказаного договору, підлягають застосуванню відповідні правові норми, які регулюють відносини щодо найму (оренди) транспортних засобів, а саме ст. 799 ЦК України.

ТОВ «ЛК «АВТО ЛАЙФ» в апеляційній скарзі вказує на відсутність у правових позиціях Верховного Суду України, посилання щодо несправедливості умов саме договору, укладеного з товариством.

Такі доводи апелянта є неспроможними, оскільки Верховним Судом України встановлено неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при розгляді справ зазначеної категорії, та визначено правову позицію для усунення розбіжностей застосування норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» відхилити.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий/підпис/О.І. Талалай

Суддя/підпис/А.П. Корніюк

Суддя /підпис/І.В. Пєнта

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай

_______________

Головуючий в першій інстанції Галиш І.Б. Справа № 22-ц/792/368/17

Доповідач Талалай О.І. Категорія № 19