Рішення № 6458792, 27.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.09р. Справа № 20/289(34/210-08)-09 за позовом Приватного підприємства "ТЕХНОДІМ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполімер-2004",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 55 664,31 грн.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

Від позивача: Санько С.В., довіреність №5 від 09.01.2009р.

Овчаренко Л.Г., юрисконсульт, довіреність №7 від 09.01.2009р.

Від відповідача: Троян М.В., довіреність від 01.09.2008р.

Суть спору :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) грошові кошти у сумі 65 642,57 грн., у тому числі: 59 869,56 грн. основного боргу, 648,58 грн. - індексу інфляції, 135,30 грн. - 3 % річних, 4 989,13 грн. - юридичних послуг та 556,56 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

Представник відповідача надав пояснення (від 18.08.2009р. та від 12.10.2009р.), в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позову посилаючись на ті підстави, позивач не довів що поставлений товар був неякісним, та без згоди відповідача повернув товар на склад де він і знаходиться. .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.08р. у справі №34/210-08 у позові відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.09р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.08р. у справі №34/210-08 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2009р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.08р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.09р. у справі №34/210-08 скасовано, справу передано до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Строк вирішення спору був продовжений відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2007 року відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрполімер-2004” був поставлений позивачу Приватному підприємству „Технодім” товар ( рулон оцинкований ) на суму 168962,41 грн. на підставі накладної № РН-0000197 від 14.09.2007 року та договору поставки №14 від 02.2007 року .

Позивач розрахувався з відповідачем за одержаний товар.

17 квітня 2008 року позивач повернув відповідачеві, а відповідач прийняв товар на суму 49891,30 грн. за товарно-транспортною накладною №01АААвід 17.04.2008р., та кошти за повернений товар відповідач не повернув.

24.04.2008 р. позивач направив відповідачу листа від 14.04.2008р. вих. 370 в якому повідомляє відповідача про те, що рулон металу вагою нетто 7170кг. неякісний та просять відповідача забрати даний товар та повернути кошти.

Позивач також направив відповідачу вимогу № 243 від 19 травня 2009 р. з проханням повернути грошові кошти у сумі 49891,30грн. за повернений товар.

Відповідач відповів позивачу листом №23/у від 05.06.08р., в якому посилається на отримання листів позивача №234 від 13.05.2008року та № 243 від 19.05.2008року та зазначає що позивач заявив претензії щодо якості товару через шість місяців після його отримання, та крім того 17.04.2008року без попередньої згоди з відповідачем повернув частину товару на суму 49891,30 грн. , в зв’язку з тим що товар був повернутий без договірних та законних підстав вимагають забрати товар зі складу.

Розглянувши заперечення відповідача суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідач прийняв товар на суму 49891,30 грн. що підтверджується товарно-транспортною накладною №01АААвід 17.04.2008р., прийняття товару та підписання товарно-транспортної накладної свідчить про згоду відповідача на отримання товару , товар і на день розгляду справи знаходиться у відповідача про що той не заперечує.

Позивач оплатив товар за накладною № РН-0000197 від 14.09.2007 року, що підтверджується карткою рахунку та не спростовано відповідачем, та повернувши товар відповідачу обґрунтовано вимагає повернення коштів за повернений товар відповідно до вимоги № 243 від 19 травня 2009 р. (одержання відповідачем вимоги підтверджується листом відповідача №23/у від 05.06.08р.,) вищезазначену вимогу позивача слід вважати вимогою в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного Кодексу України.

30.10.2008року позивач збільшив позовні вимоги , та зазначає що загальна сума вартості товару становить не 49891,30грн. , а 59869,56грн. з урахуванням ПДВ 20%, суд вважає що позов підлягає задоволенню у сумі -49891,30 грн. оскільки товарно-транспортною накладною №01АААвід 17.04.2008р., у 49891,30 грн. що підтверджується передача товару на суму 49891,30 грн. та не зазначено що ця сума не враховує ПДВ.

Суд вважає що не підлягають стягненню і нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати (розрахунок 49) які позивач нарахував за травень 2008 року , оскільки доказом отримання відповідачем вимоги є лист в відповідача №23/у від 05.06.08р., в якому посилається на отримання листів позивача №234 від 13.05.2008року , № 243 від 19.05.2008року, за таких підстав нарахування річних та інфляційних у травні 2008року безпідставне.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та з інших підстав. Такими підставами є оплата товару та вище зазначена накладна з постачання товарів.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 49891,30 грн. основного боргу.

В іншій частині позову відмовити.

Щодо стягнення юридичних витрат у сумі 4989,13 грн. то дані вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав :

Відповідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач не надав доказів що юридичні послуги надавалась адвокатом. Відповідно до договору доручення на ведення справ та надання юридичних послуг від 04.06.2008року укладеним між позивачем ПП «Технодім» та «Видавництвом «МільтіМедіаСтар », останній брав на себе зобов’язання надавати позивачу юридичні послуги, але вищезазначений договір не підтверджує надання послуг саме за спірною справою, та саме адвокатом.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрполімер-2004” (49005, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 17-в, код ЄДРПОУ 33324228, р/р 2600801001261 в ДФ АТ „Кредит Банк Україна”, МФО 307048) на користь Приватного підприємства „ТЕХНОДІМ” (02125, м. Київ, пр-т. Визволителів, 17, код ЄДРПОУ 30553148, р/р 26009401028464 в КРД „Райффайзенбанк Аваль” МФО 322904) - 49891 (сорок дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто одну) грн. 30 коп. основного боргу, 498 (чотириста дев’яносто вісім) грн. 91 коп. витрат по сплаті державного мита, 97(дев’яносто сім)грн. 06 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.В. Пархоменко

Дата підписання рішення

26.10.2009р.