Ухвала суду № 64586360, 01.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 317/4416/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/108/17 Головуючий в 1-й інстанції: Ачкасов О.М.

Єдиний унікальний № 317/4416/16-к Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Жовніренко В.П., Дадашевої С.В.

при секретарі Михайловській Т.І.

за участі:

прокурора Пам`ятки А.С.

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 та щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, який ухвалено обчислювати з 13.01.2017 року з 20 години 12 хвилин, строк дії ухвали закінчується 13.03.2017 року.

Визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 32 000,00 (тридцять дві тисячі гривень 00 копійок) гривень.

При прийнятті рішення слідчий суддя врахував, що підозра у вчиненні злочинів ОСОБА_3 є обґрунтованою та підтверджується зібраними у провадженні доказами; у матеріалах наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3, є раніше судимим, не має стійких соціальних звязків, ніде не працює, постійно змінює місця мешкання, не має постійного джерела заробітку, знаходячись на волі, може і в подальшому вчиняти нові злочини, ухилятися від слідства і суду, адже раніше двічі був оголошений слідчим у розшук, не повідомивши слідчого, прокурора чи суд про своє місце перебування, ОСОБА_3 порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що був обраний слідчим суддею в рамках цього кримінального провадження 24.02.2016 року, внаслідок чого знов був оголошений у розшук.

Також слідчий суддя зазначив, що доводи підозрюваного та захисника щодо перебування (служби) підозрюваного ОСОБА_3 на теперішній час у зоні проведення АТО підлягають перевірці слідчим та можуть бути враховані судом під час призначення покарання при ухваленні вироку у кримінальному провадженні, оскільки слідчому судді на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не надано належних даних щодо підтвердження вказаних обставин.

В апеляційній скарзі підозрюваний просить змінити щодо нього запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що на його утриманні знаходиться мати пенсійного віку, яка хворіє та якою він опікується, з 04.04.2016 року до 10.01.2017 року він перебував у зоні АТО, має бойові поранення та контузію, на даний час рахується у бригаді Харківського дивізіону № 93 частини 2830 та повинен знаходитися у Луганській області в зоні АТО, проте на даний час перебуває у відпустці, від слідства та суду зобовязується не ухилятися та зявлятися за першою їх вимогою.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, захисника, який підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити, прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів провадження, на які послався слідчий суддя, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_5, поєднаній з проникненням в інше приміщення, та у крадіжці майна ОСОБА_6, поєднаній з проникненням в інше приміщення, вчиненій повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Слідчий СВ Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_4, за погодженням із прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_7, звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3

Розглянувши подане клопотання слідчого, слідчий суддя задовольнив його, посилаючись на те, що підозра у вчиненні злочинів ОСОБА_3 є обґрунтованою та підтверджується зібраними у провадженні доказами, а у матеріалах наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що матеріали клопотання свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення, а також повторно.

Інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за вчинення даного кримінального правопорушення, у разі доведеності його вини, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.

Приймаючи рішення, колегія суддів бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, про те, що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпції невинуватості, над повагою до особистої свободи.

На думку колегії суддів, такими ознаками є те, що ОСОБА_3 є раніше судимим, не має стійких соціальних звязків, ніде не працює, постійно змінює місця мешкання, не має постійного джерела заробітку, отже, знаходячись на волі, може і в подальшому вчиняти нові злочини, ухилятися від слідства і суду, оскільки раніше вже двічі був оголошений слідчим у розшук.

Відповідно до правової позиції, викладеної в рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» (п.80), при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Виходячи із зазначеної правової позиції, колегія суддів враховує також й те, що ОСОБА_3 раніше вже порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який був йому обраний слідчим суддею в рамках цього кримінального провадження 24.02.2016 року, внаслідок чого був оголошений у розшук.

Отже, беручи до уваги можливість підозрюваного ОСОБА_3 вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування, суду, перешкоджати встановленню істини по даному провадженню під час судового провадження, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим суддею обраний вірно.

Крім того, колегія суддів погоджується з посиланням слідчого судді на те, що на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не надано належних даних щодо підтвердження доводів підозрюваного та захисника про перебування (службу) підозрюваного ОСОБА_3 на теперішній час у зоні проведення АТО, які, крім того, підлягають перевірці слідчим та можуть бути враховані судом під час призначення покарання при ухваленні вироку у кримінальному провадженні.

Під час апеляційного розгляду було встановлено і підтверджено захисником, що 31.01.2017 року по кримінальному провадженню підозрюваному та його захиснику вручений обвинувальний акт.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів доходить висновку, що обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості вчиненого діяння, обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено, а тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 та щодо ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 13.03.2017 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1ОСОБА_8 ОСОБА_9