Рішення № 64585549, 03.02.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2971/13-ц

2/310/445/17

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2017 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

за участі: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Бердянська в особі Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом;

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на ? частку квартири,

В С Т А Н О В И В :

У 2013 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначила, що 25 грудня 2005 року помер її брат ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина на майно у вигляді квартири АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_6 на цю квартиру виникло на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 22.07.1994 року, що підтверджується довідкою КПТІ Бердянської міської ради від 23.07.2012 року. Як єдиний спадкоємець другої черги позивачка звернулася до Бердянської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. У звязку з тим, що у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документа на квартиру, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що винесла постанову від 02.10.2012 року. Отримати дублікат свідоцтва і зареєструвати право власності на підставі дублікату за померлим не можливо. Просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_6, померлого 25 грудня 2005 року.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали. Представник позивача додатково пояснив суду, що за рішенням Бердянського міськрайцонного суду від 18 серпня 2009 року позивачці було надано додатковий строк для подачі заяви для прийняття спадщини після смерті брата у три місяці. У встановлений судом строк ОСОБА_1 подала заяву нотаріусу, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено через те, що у неї відсутній правовстановлюючий документ свідоцтво про право власності на житло від 22 липня 1994 року, на підставі якого спірна квартира була зареєстрована за спадкодавцем. Спірна квартира одразу після смерті ОСОБА_6 декілька разів протягом лютого-березня 2006 року незаконно була відчужена третім особам. Проте за рішеннями Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2010 року, довіреність від імені ОСОБА_6 від 10.02.2006р., якою ОСОБА_7 був уповноважений продати цю квартиру, а також договір купівлі-продажу квартири, укладений 17 лютого 2006 року між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_8, визнано недійсними. Вказане рішення набрало чинності. Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 06 травня 2014 року спірна квартира була витребувана від останнього покупця ОСОБА_3 на користь позивача. Просить позов задовольнити.

Представник територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради в судове засідання не зявився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Заперечень щодо позов не подавав.

До участі у справі в якості співвідповідачів були залучені ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечують.

В обґрунтування заперечень відповідачів їх представник ОСОБА_5 оголосив письмові заперечення, пояснивши суду, що відповідачі вважають рішення суду, яким позивачці був наданий додатковий строк для подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, незаконним, оскільки ніяких поважних причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини у позивачки не було. Крім того, ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини у строк, встановлений судом, так і не подала, а одразу звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, що було встановлено рішенням суду від 06 травня 2014р. Нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину і постанову нотаріуса позивачка не оскаржувала. Вважають, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини, в тому числі і той, що був встановлений судом. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_4 подала також зустрічну позовну заяву про визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування якої вказує на те, що вона з чоловіком ОСОБА_3 23.03.2006 року купили спірну квартиру. Договір був посвідчений нотаріусом, право власності зареєстровано КПТІ за чоловіком. Оскільки вони перебувають з 1998 року у шлюбі, то вказана спірна квартира, відповідно до норм ст.60 СК України та ст. 368 ЦК України, є спільною власністю подружжя. З часу укладання договору купівлі-продажу позивачка до неї ніякого позову про витребування квартири не подавала. Тому вважає, що вона має право на ? частку спірної квартири.

Представник відповідачки ОСОБА_5 зустрічну позовну заяву підтримав з підстав, викладених у заяві. Просить її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 проти задоволення зустрічного позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, судом був встановлений факт незаконного відчуження квартири спадкодавця ОСОБА_6, визнана недійсною довіреність від імені ОСОБА_6 від 10.02.2006р., якою ОСОБА_7 був уповноважений продати цю квартиру, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 17 лютого 2006 року між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_8 За рішенням суду, яке набрало чинності, спірна квартира була витребувана від останнього покупця ОСОБА_3 на користь позивача. За таких підстав, вважає, що ОСОБА_4 не має право вимагати визнання за нею права власності на ? частку квартири. Просить відмовити у задоволенні її зустрічного позову.

Третя особа ОСОБА_3 зустрічний позов підтримав, просить його задовольнити.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року (а.с.107-109, т.3) були скасовані рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року, справа за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Бердянська в особі Бердянської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

До участі у справі в якості співвідповідачів за первісним позовом були залучені ОСОБА_3 і ОСОБА_4М , які також були допитані судом в якості свідків.

Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суду показали, що вони є чоловіком та дружиною. 23.03.2006 року вони за спільні кошти купили квартиру АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу був оформлений на імя ОСОБА_3 ОСОБА_9 жодних вимог до ОСОБА_4 з приводу витребування квартири не предявляла. З 2006 року вони проживали у цій квартирі, сплачували житлово-комунальні послуги.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 58-59 ЦПК України докази мають бути належними і допустимими. Підстави звільнення від доказування визначені у ст.61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

25 грудня 2005 року в м. Бердянську Запорізької області помер ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, сформованого 05 листопада 2009 року №00001624218 та копією актового запису про смерть №1877 від 28.12.2005р. (а.с.183-184, т.2).

Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22 липня 1994 року (а.с.197, т.2)..

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Стаття 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що за рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 серпня 2009 року (а.с.178, т.2) ОСОБА_1 був визначений додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Рішення суду набрало законної сили 29 серпня 2009 року (а.с.178, т.2).

Бердянською державною нотаріальною конторою 25 вересня 2009 року після смерті ОСОБА_6 була заведена Спадкова справа № 905/2009 (а.с.173-202, т.2). Як вбачається з матеріалів Спадкової справи, 25 вересня 2009 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріуса звернулася ОСОБА_1, рідна сестра покійного ( а.с.174, т.2).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений судом строк.

Родинні відносини між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 підтверджуються посвідкою про народження, свідоцтвом про одруження ОСОБА_10, (а.с.179-180,т.2) та довідкою про народження ОСОБА_6, виданої Мінусінським територіальним відділом агентства запису актів громадянського стану Красноярського краю (а.с.193,т.2).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 21635815 від 25.09.09 року інформація про складені ОСОБА_6 заповіти та/або спадкові договори відсутня (а.с.175,т.2).

02 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.195, т.2).

Постановою нотаріуса від 02.10.2012 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову квартиру після померлого брата позивачу було відмовлено у звязку з тим, що нею не надано нотаріусу оригінал свідоцтва про право власності на квартиру від 22 липня 1994 року, дублікат якого виданий управлінням житлового господарства виконкому Бердянської міської ради 14 лютого 2006 року.

У звязку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру і неможливістю оформити свої спадкові права через нотаріуса, ОСОБА_1 у березні 2013 року звернулася із цим позовом до суду.

В процесі розгляду справи судом також встановлено, що спірна квартира після смерті ОСОБА_6 впродовж лютого-березня 2006 року декілька разів була відчужена третім особам.

28 вересня 2006 року прокурором м. Бердянська за фактом шахрайства, підроблення та використання підроблених документів було порушено кримінальну справу (а.с.94, т.1).

У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу, витребування майна. Справа тривалий час перебувала на розгляді у судах різних інстанцій.

Так, рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року (а.с.1-3, т.4) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю: визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_6 від 10.02.2006 року, якою ОСОБА_7 був уповноважений продати квартиру АДРЕСА_3, що посвідчена приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за р.№ 277 від 10 лютого 2006 року, а також визнано недійсними договори купівлі-продажу квартири від 17 лютого 2006 року укладений між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_8; від 10 березня 2006 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_12. та від 23 березня 2006 року укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року (а.с.16-19, т.4) рішення Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2010 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 березня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року скасовано в частині визнання недійсними договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_4, укладеного 10 березня 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_12. та договору купівлі-продажу квартири , укладеного 23 березня 2006 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Справа в цій частині була передана на новий розгляд. В частині визнання недійсною довіреності від імені ОСОБА_6, якою ОСОБА_7 був уповноважений продати квартиру АДРЕСА_3, та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 17 лютого 2006 року, укладеного між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_8 рішення суду залишено без змін.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 травня 2014 року (а.с.20-23, т.4) було витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалами апеляційного суду Запорізької області від 26 листопада 2014 і від 26 травня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилені. Рішення від 06 травня 2014 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року касаційна скарга ОСОБА_4 відхилена. Рішення суду від 06 травня 2014 року залишено без змін ( а.с.24-35, т.4). Ухвалою Верховного Суду України від 27 листопада 2015 року (а.с.60-62,т.3) у допуску до провадження Верховного Суду України вказаної вище справи за позовом ОСОБА_1 було відмовлено.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя, тому на момент придбання була їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_1 жодних вимог до неї, як співвласника квартири, не заявляла. ЇЇ право власності на ? частку спірної квартири ніким не опарювалося, тому просить визнати за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1,.

Проте такі доводи відповідача суд визнає безпідставними і таким, що не ґрунтуються на законі.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження (а.с.163, т.3) ОСОБА_4 і ОСОБА_3 одружилися 24 квітня 1998 року.

23 березня 2006 року між ОСОБА_12 (продавець) і ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 (а.с.169, т.3). В пункті 5.4 вказаного договору покупець повідомляє, що у шлюбі та фактичних шлюбних стосунках не перебуває, що підтверджується відсутністю будь-якої відмітки про укладення шлюбу у графі «Сімейний стан» у його паспорті СВ 082691, виданому Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області від 14.09.1999 року, і нерухоме майно, що набувається, буде належати йому на праві особистої приватної власності.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 предявив суду НОМЕР_1, який був виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 08.12.1999 року, в якому є відмітка про реєстрацію шлюбу.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року і рішенням того ж суду від 06 травня 2014 року було визнано недійсною довіреність від 10 лютого 2006 року, від імені ОСОБА_6 на імя ОСОБА_7 та перший договір купівлі -продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру. Вказані рішення суду набрали законної сили.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частку спірної квартири. Таким чином, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Разом з цим позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. За нею необхідно визнати право власності в порядку спадкування за законом, як за спадкоємцем другої черги, на квартиру АДРЕСА_5.

Керуючись ст.ст. 3-6, 11, 57 - 62, 64, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1220-1223, 1258, 1262, 1268-1270 ЦК України (2003 рік), суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_6 в порядку спадкування за законом після померлого 25 грудня 2005 року брата ОСОБА_6.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня при оголошенні рішення протягом 10 днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_14