Постанова № 64585060, 23.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41363/16-а

Провадження № 2-а/761/111/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП у Київській області, в якому просив визнати протиправними дії ГУНП у Київській області щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, а також зобов'язати ГУНП у Київській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він був звільнений зі служби в ГУНП у Київській області через хворобу, після чого отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. З цього приводу він звернувся до відповідача про виплату йому одноразової грошової допомоги. Однак, відповідач відмовив йому, посилаючись на те, що законодавством не передбачена виплата одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, в зв'язку з чим позивач вважає, що діями відповідача порушуються його права, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України в період з 13.12.1999 року по 06.11.2015 року.

07.11.2015 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України у зв'язку з організаційно-штатними змінами та 07.11.2015 року був прийнятий на службу в Національну поліцію на підставі Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про хворобу № 99/3В від 01.02.2016 року позивач отримав захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

04.02.2016 року позивач був звільнений зі служби в поліції на підставі наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 04.02.2016 року № 43о/с згідно з п.п.2 п.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 14.03.2016 року, причиню якої є захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

18.02.2016 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги.

24.05.2016 року Головним управлінням Національної поліції у Київській області була надана відповідь про те, що законодавством не передбачена виплата одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

Проаналізувавши наведені вище обставини, суд зазначає наступне.

Пункт 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацом 3 згідно із Закону України № 900-VІІІ від 23.12.2015 року, яким передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установленні інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року (далі - Порядок).

Відповідно до пп.2 п.3 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

Згідно з п.2 Порядку днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав захворювання під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ України. Причиною для встановлення позивачу інвалідності визначено захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, про що вказано у виписці з акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Тобто, вказані обставини свідчать про наявність випадку, передбаченого пп.2 п.3 Порядку, який є підставою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Крім того, суд звертає увагу, що інвалідність встановлена позивачу в межах двох місяців, після звільнення зі служби в органах поліції, що також відповідає вимогам ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» для призначення одноразової грошової допомоги.

Моментом, з якого позивач отримав право на таку допомогу є 16.03.2016 року - згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0007381 від 16.03.2016 року.

Таким чином, наведене вище свідчить про наявність всіх обставин у сукупності, які дають підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі ч.6 ст. 23 Закону України «Про міліцію».

Судом встановлено, що останнім місцем служби позивача був Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Київській області, в зв'язку з чим у встановленому законом порядку позивач подав документи щодо виплати одноразової матеріальної допомоги до Головного управління Національної поліції у Київській області, тобто до компетентного у вирішенні даного питання органу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 року № 4, покладає обов'язок на посадових осіб поліції сприяти в особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги. Тобто, відповідач зобов'язаний був вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на допомогу позивачу в отриманні належної йому одноразової грошової допомоги, як своєрідної компенсації, гарантованої державою, для усунення негативних наслідків, які настали під час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку з цим суд розцінює посилання відповідача на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, як спосіб ухилитися від реалізації гарантованого позивачу захисту з боку держави у зв'язку з настанням негативних обставин, які є перешкодою для подальшого проходження позивачем служби в Національній поліції. До того ж такі доводи відповідача суперечать даним, що містять матеріали справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з боку відповідача допущена протиправна бездіяльність, яка потягла порушення гарантованого державою права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, зважаючи на наявність для цього усіх передбачених законодавством підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 69, ч.ч.1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідач у справі не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому визнає протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, та вважає за необхідне зобов'язати Головне управляння Національної поліції у Київський області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вказану одноразову грошову допомогу, у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 13 березня 2016 року..

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Національну поліцію», Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установленні інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Зобов'язати Головне управляння Національної поліції у Київський області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2016 року № 850, у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме на 13 березня 2016 року

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду справи в апеляційному порядку, якщо постанову суду не скасовано.

Суддя: