Рішення № 64585048, 23.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22807/15-ц

Провадження № 2/761/243/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Маліновської В.М.

при секретарі - Кріт І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення суми страхового відшкодування (а.с.2-7).

За вказаною позовною заявою ухвалою від 22.09.2015р. відкрито провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.35).

Протокольною ухвалою суду від 29.02.2016р. до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 (а.с.115), якого у подальшому за клопотанням Позивача залучено до участі у справі в якості співвідповідача (а.с. 200). При цьому Позивачем подано позовну заяву (уточнену) з викладенням позовних вимог до двох відповідачів (а.с. 196-198).

При розгляді справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 ухвалою суду від 29.02.2016р. у справі призначалась судова автотоварознавча експертиза, а на час проведення експертизи провадження у справі зупинялось (а.с.117-118).

У зв'язку з надходженням до суду клопотання експерта та для з'ясування поставлених ним питань, судом справу було витребувано з експертної установи, провадження у вказаній цивільній справі було відновлено (а.с.127).

Після з'ясування питань та інформації, необхідної для проведення експертизи, ухвалою суду від 20.05.2016р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлено питання в наступній редакції: - Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завдана власнику транспортного засобу марки «Audi A6», номер державної реєстрації НОМЕР_1 станом на 24 лютого 2015? - Яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Audi A6», номер державної реєстрації НОМЕР_1 станом на 24 лютого 2015 року? - Яка вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складових автомобіля марки «Audi A6», номер державної реєстрації НОМЕР_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 24 лютого 2015 року? Вирішено експертизу проводити по матеріалах цивільної справи № 761/22807/15-ц. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с.140-141).

23.09.2016 року на адресу суду вказана справа повернулася з експертної установи разом з Висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 09.09.2016р. № 637/16-23, в зв'язку з чим ухвалою суду від 23.09.2016р. відновлено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.174).

В грудні 2016 року ОСОБА_1 подано до суду уточнену позовну заяву до ПрАТ «Київський страховий дім» (Відповідач-1), ОСОБА_2 (Відповідач-2) про стягнення суми страхового відшкодування (а.с.196-198).

Свої позовні вимоги з урахуванням уточнень (а.с.196-198) Позивачка обґрунтовує тим, що 24.02.2015р. мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний Позивачу, автомобіль марки «Audi A6», номер державної реєстрації НОМЕР_1, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2015р., відповідно до якої винним у скоєнні ДТП визнано Відповідача-2 водія автомобіля марки «Mazda», номер державної реєстрації НОМЕР_2. Оскільки відповідальність заподіювача шкоди згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (номер полісу АС/8598631) застраховано у Відповідача-1, в зв'язку з чим Позивачкою 23.04.2015р. була подана заява про виплату страхового відшкодування та ряд інших документів страховику, в якій Позивачка зазначила розмір заподіяної їй матеріальної шкоди у сумі 46 415,00 грн., яка була витрачена останньою на відновлення свого автомобіля, що підтверджується рахунком № 09/04 від 16.04.2015р. від станції техобслуговування «ІНФОРМАЦІЯ_1», актом виконаних робіт від 16.04.2015р. та квитанцією до прибуткового касового ордера № 14. Проте, Відповідач-1 відмовився виплатити Позивачу заявлену суму, пояснивши, що відповідно до калькуляції № 2117 від 25.05.2015р. вартість ремонту належного Позивачці автомобіля з вирахуванням зношених запчастин (НЗС) складає 18 861,79 грн. Так, розмір суми, який зазначено Відповідачем-1 в калькуляції № 2117 не відповідає фактичним витратам, які були понесені Позивачкою на відновлення її автомобіля. Водночас, за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу складових складає 25 584,90 грн., таким чином, з урахуванням часткової сплати Відповідачем-1 коштів у сумі 18 861,79 грн., сума відшкодування матеріального збитку, яка підлягає стягненню з Відповідача-1 з урахуванням експертного висновку складає 6 723,11 грн. Відтак, сума відшкодування матеріального збитку, яка підлягає стягненню з Відповідача-2 на користь Позивачки складає 20 830,10 грн. Окрім того, через неправомірні дії Відповідача-1 та Відповідача-2 для того, щоб хоч якось відновити автомобіль Позивача, останній прийшлося займати гроші у рідних та у банківських установах, тому розуміння того, що станом на час розгляду справи Позивачка має борг викликає в неї стрес. Сума, яку Позивачці довелось витратити на відновлення автомобіля є дуже великою для її сім'ї, Позивачка живе у стані постійного стресу, депресії, відчутті безпомічності, пригніченості через несправедливі дії Відповідачів по відношенню до неї, хід її життя суттєво порушився, в зв'язку з чим Позивачці завдано моральну шкоду.

Враховуючи вищевикладене, Позивачка просила: 1) стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 6 723,11 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку (відновлювального ремонту) у розмірі 20 830,10 грн.; 3) стягнути з ПрАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 15 000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди.

Відповідач - ПрАТ «Київський страховий дім» подало суду заперечення на позовну заяву (а.с.43-46), в яких зазначило, що відповідно до наданого Позивачем акту виконаних робіт від 16.04.2015р. вбачається, що вартість відновлювального ремонту становить 46 415,00 грн. В свою чергу відповідно до калькуляції від 27.05.2015р. вбачається, що вартість відновлювального ремонту складає 47 261,55 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу 18 861,79 грн. Таким чином, Страховиком було здійснено розрахунок страхового відшкодування в порядку передбаченому законодавством, в тому числі з урахуванням положень Закону та Методику, в ході врегулювання заявленого випадку Страховик здійснив виплату страхового відшкодування з урахуванням відновлення пошкодженого транспортного засобу «Audi А6» номер державної реєстрації НОМЕР_1, у відповідно до вимог закону. Водночас, вимоги в частині стягнення з Відповідача моральної шкоди є безпідставними, оскільки такі вимоги не грунтуються на нормах матеріального права, оскільки законом передбачено відшкодування моральної шкоди лише у випадку заподіяння шкоди здоров'ю і розмір такої шкоди має обраховуватись від розміру страхової виплати, за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 5 відсотків.

В судовому засіданні Позивачка та її представник - ОСОБА_3 позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник ПрАТ «Київський страховий дім» - Подолянко Т.В. позовні вимоги в частині стягнення зі страхової компанії на користь Позивачки доплати суми страхового відшкодування в розмірі 6 723,11 грн., - визнала, проти задоволення вимог в частині стягнення з Відповідача моральної шкоди заперечила та просила відмовити в їх задоволенні.

Відповідач-2 - ОСОБА_2 при винесенні рішення по справі покладався на розсуд суду, письмових заперечень чи пояснень по суті позовних вимог до суду не надав.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши наявні матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2015р. встановлено, що ОСОБА_2, 24.02.2015р. приблизно о 20 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по пр-ті Голосіївському, не врахував безпечної дистанції на нерегульованому перехресті вул. Бубнова з Голосіївським проспектом не виконав вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу» не пропустив автомобіль внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Audi» д.н.з. НОМЕР_1, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив п.п.2.1. Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 ивзнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння ДТП відповідальність Відповідача, як особи, що на відповідній правовій основі керувала автомобілем «Mazda» номерний знак НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/8598631 від 20.06.2014р., строком дії з 21.06.2014р. по 20.06.2015р., франшиза - 0,00 грн. (а.с.13).

26.02.2015р. водій автомобіля «Audі A6» державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_4., який керував вказаним автомобілем станом на час скоєння ДТП - 24.02.2015р., звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою (а.с.11).

23 квітня 2015 року Позивачка звернулась до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила відшкодувати шкоду, заподіяну її автомобілю Ауді А6, номерний знак НОМЕР_1 у результаті ДТП, яка мала місце в м. Києві на перехресті вул. А. Бубнова та пр-кт Голосіївський 24.02.2015р. з вини ОСОБА_2 в розмірі 46 415,00 грн. шляхом здійснення виплати на картку Приватбанку 5211 5373 3128 7628, яка належить ОСОБА_1 (а.с.17-18).

27 лютого 2015 року представником Страховика в присутності водія автомобіля «Audi A6» державний номер НОМЕР_1 було здійснено огляд зазначеного пошкодженого транспортного засобу, що належить Позивачці за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 2-А, за результатами якого складено Акт № 107/15 технічного огляду колісного транспортного засобу від 27.02.2015р. (а.с.68), фотододатки (а.с.70-71). В подальшому пошкоджений автомобіль Позивачки було оглянуто представником Страховика в умовах СТО, за результатами якого складено Додаток № 2 від 13.03.2015р. до Акту № 1 огляду колісного транспортного засобу від 27.02.2015р. (а.с.73), фотододатки (а.с.74).

Згідно висновку/калькуляції № 2117 від 27.05.2015р. (а.с.79-81), аркушу перевірки даних № 2117 від 27.05.2015р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi A6» державний номер НОМЕР_1 складає 47 261,55 грн., вартість зношених запчастин (НЗС) 70% - 28 399,76 грн., таким чином вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля за вирахуванням зношених запчастин складає 18 861,79 грн.(а.с.79-81, 82-83).

На підставі ЕКСП висновку/калькуляції № 2117 від 27.05.2015р. (а.с.79-81), ПрАТ «Київський страховий дім» складено та затверджено Страховий акт № 712-2117/1 від 28.05.2015р., згідно якого сума страхового відшкодування до виплати Потерпілому (18 861,79 грн.) за вирахуванням франшизи за договором страхування (1000,00грн.) становить 17 861,79 грн. (а.с.84) та Страховий Акт № 712-2117/2 від 28.05.2015р. згідно якого сума страхового відшкодування до виплати Потерпілому становить 1 000,00 грн. (а.с.87).

Відповідачем-1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2, сплачено ОСОБА_1 17 861,79 грн. та 1000,00 грн., а всього 18 861,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 451 від 28.05.2015р. (а.с.86) та платіжним дорученням № 6727 від 08.06.2015р. (а.с.89) відповідно.

Разом з тим, судом встановлено, що на відновлення свого автомобіля «Audі A6» державний номер НОМЕР_1 після ДТП 24.02.2015р., яке сталося з вини ОСОБА_2 Позивачкою фактично були понесені витрати в загальній сумі 46 415,00 грн., що підтверджується рахунком ФОП ОСОБА_5 (СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1») № 09/04 від 16.04.2015р. (а.с.14), квитанцією до прибуткового касового ордера № 25 від 16.04.2015р. на суму 46 415,00 грн. (а.с.15) та Актом виконаних робіт від 16.04.2015р. (а.с.16).

Водночас, згідно Висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі № 761/22807/15-ц від 09.09.2016р. № 637/16-23 встановлено, що вартість матеріального збитку (шкоди), завданої власнику транспортного засобу марки «Audi A6», номер державної реєстрації НОМЕР_1 станом на 24.02.2015р. становить 25 584,90 грн.; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Audi A6», номер державної реєстрації НОМЕР_1 станом на 24.02.2015р. становить 64 790,53 грн.; вартість відновлювального ремонту з урахування зносу складових автомобіля марки «Audi A6», номер державної реєстрації НОМЕР_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 24.02.2015р., становить 25 584,90 грн. (а.с.157-167). До висновку від 09.09.2016р. № 637/16-23 додано виписка вартості автомобіля «Audi A6» з довідника «Бюллетень Автотовароведа» № 89 (а.с.168-169), Розрахунок вартості ремонту № R637/16-23 від 12.09.2016р. (а.с.170-172).

За ст. 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст. 990 ЦК України).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

За ст. 6 даного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Статтею 9 Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону).

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: 33.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; 33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; 33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2. ст. 36 Закону визначено, що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Так, Страховик у відповідності до вимог Закону зобов'язаний був сплатити Позивачці витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, в розмірі 25 584,90 грн., що встановлено Висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 09.09.2016р. № 637/16-23.

Таким чином, враховуючи суму страхового відшкодування, що була сплачена ПрАТ «Київський страховий дім» в розмірі 18 861,79 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Київський страховий дім» про стягнення суми страхового відшкодування в сумі 6 723,11 грн., з урахуванням визнання Відповідачем-1 позовних вимог ОСОБА_1 у відповідній частині, - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Пленум Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 Постанови від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зокрема, зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Разом з тим, відповідно до постанови Верховного Суду України від 20.01.2016р. у справі № 6-2808цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою до виконання судами, встановлено, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 при зверненні до страховика отримала лише часткове відшкодування фактичної шкоди з боку останнього, суд дійшов висновку, що виходячи з розміру фактичних затрат, які були здійснені Позивачкою для відновлення свого права (46 415,00 грн.) та розміру страхової виплати, що була вже була виплачена (18 861,79 грн.) та в майбутньому підлягає до стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_6 (6 723,11 грн.), суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 як особа винна у ДТП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Позивачці, зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_1 різницю між сумою страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди, завданим майну останньої, в розмірі 20 830,10 грн.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідачів моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачка зазначила, що через неправомірні дії Відповідача-1 та Відповідача-2 для того, щоб хоч якось відновити автомобіль Позивача, останній прийшлося займати гроші у рідних та у банківських установах, тому розуміння того, що станом на час розгляду справи Позивачка має борг викликає в неї стрес. Сума, яку Позивачці довелось витратити на відновлення автомобіля є дуже великою для її сім'ї, Позивачка живе у стані постійного стресу, депресії, відчутті безпомічності, пригніченості через несправедливі дії Відповідачів по відношенню до неї, хід її життя суттєво порушився, в зв'язку з чим Позивачці завдано моральну шкоду.

Так, на підтвердження необхідності залучення коштів третіх осіб для оплати відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в матеріалах справи є заява № 200272360 від 30.04.2015р. ОСОБА_1 на укладення Кредитного договору з ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 12 030,46 грн. на строк з 30.04.2015р. по 30.04.2018р., зі сплатою 0,0001% річних та комісії 3,99%, за результатами розгляду якої Позивачкою отримано кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн. Разом з тим, будь-яких доказів того, що отримані Позивачкою грошові кошти у відповідній сумі за кредитним договором № 200272360 від 30.04.2015р. були витрачені саме на ремонт пошкодженого автомобіля, ОСОБА_1 не надано та в судовому засіданні не здобуто.

За ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 Закону шкодою заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (ст. 26 Закону).

Як встановлено судом, під час ДТП шкоди здоров'ю Позивачці завдано не було, відтак у відповідності до положень Закону підстави для стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» моральної шкоди на користь Позивачки відсутні.

Разом з тим, враховуючи, що автомобіль належний Позивачці було пошкоджено в результаті дій Відповідача-2, а пошкодження майна особи у будь-якому разі призводить до душевних страждань пов'язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна, то суд вважає за можливе з урахуванням обставин справи та доводів Позивача про заподіяння їй моральної шкоди, стягнути з Відповідача-2 на користь Позивача враховуючи вимоги розумності та справедливості грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.10 ЦПК України).

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 31 ЦПК України передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням часткового визнання позову Відповідачем-1 в частині стягнення з нього на користь Позивачки страхового відшкодування в сумі 6 723,11 грн., суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ОСОБА_1 доплату страхового відшкодування у розмірі 6 723,11 грн., шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 20 830,10 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд присуджує до стягнення на користь Позивача з ПрАТ «Київський страховий дім», виходячи з розміру задоволених позовних вимог (6 723,11 грн.) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 82,02 грн., а з ОСОБА_2, виходячи з розміру задоволених позовних вимог (20 830,10 грн. матеріальної шкоди та 1 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди), на користь Позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 266,31 грн. (254,11 грн.+12,20 грн.). Окрім того, з Відповідачів на користь Позивачки підлягають стягненню в рівних частинах витрати, понесені останньою за проведення судової автотоварознавчої експертизи (а.с.123, 156) в загальній сумі 3 523,20 грн., тобто по 1 761,60 грн. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 22, 23, 511, 636, 979, 990, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 6, 9, 22, 23, 26, 29, 33, 35, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, та керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 60, 61, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3) частину страхового відшкодування у розмірі 6 723,11грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3) матеріальну шкоду у розмірі 20 830,10грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3) моральну шкоду у розмірі 1 000,00грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (код ЄДРПОУ 25201716) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2.) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3) у рівних частинах судові витрати по справі, тобто по 2 021,16грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: