Ухвала суду № 64584671, 23.12.2016, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2586/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1,яка діє в інтересах стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «ВіЕйБі Банк», на дії державного виконавця Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання,

В С Т А Н О В И В:

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1подана до судускарга на дії державного виконавця.

Скаржник повідомляє, що 31.08.2015 року Краснолиманським міським судом Донецької області було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 82390,28 грн., на виконання вказаного рішення суду було виданого виконавчий лист.22.09.2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1, яка діє в інтересах стягувача, було направлено засобами поштового звязку до Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області заяву про відкриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_3 та зазначений виконавчий документ. Державним виконавцем 12.10.2016 року було складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання через те, що стягувачем не було надано підтвердження сплати авансового внеску у виконавчому провадженні.

Скаржник вказує, що на час предявлення виконавчого документа до примусового виконання (тобто на 22.09.2016 року) був чинним Закон України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV(зі змінами); норми цього закону не передбачали необхідності надання стягувачем підтвердження сплати авансового внеску при предявленні виконавчого документа до примусового виконання, і відповідно випадків відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження у разі ненадання стягувачем підтвердження сплати авансового внеску. Закон України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII, нормами якого керувався державний виконавець, приймаючи рішення проповернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, є чинним з 05.10.2016 року. На думку представника стягувача, при вирішенні питання про можливість відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, предявленим до виконання 22.09.2016 року, державним виконавцем мали б застосовуватись норми Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV(зі змінами).

Крім того, скаржник посилається на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначає, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні;уповноважена особа Фонду це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. Нормами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що від сплати авансового внеску у виконавчому провадженні звільняються, зокрема, державні органи. Скаржник вважає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» діє від імені державного органу, а отже, має бути звільнена від сплати авансового внеску у виконавчому провадженні.

У скарзі ставиться питання про визнання неправомірними дій державного виконавця Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; представник стягувача просить скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 року у виконавчому провадженні № 52619271, зобовязати державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа по справі № 236/2586/15-ц, виданого 11.09.2015 року Краснолиманським районним судом Донецької області.

Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 було належним чином повідомлено судом про дату, час та місце розгляду скарги(а.с.68); для участі в судовому засіданні представник скаржника не прибув, надав клопотання від 20.12.2016 року про розгляд справи без його участі(а.с. 69-70), підтримав вимоги, викладені в скарзі, в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Боржник ОСОБА_3 згідно з інформацією, наявною у справі, мешкає на тимчасово непідконтрольній державній владі України території, у м. Донецьку Донецької області, засоби звязку з ним відсутні(а.с.66).

Державного виконавця Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій областібуло належним чином повідомлено судом про дату, час та місце розгляду скарги(а.с. 67); для участі в судовому засіданні державний виконавець не прибув, про наявність поважних причин для цього суд не повідомив.

Виходячи зі змісту ст. ст. 169,197, 386 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Відповідно до ст. 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін;особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень(ст. 60 ЦПК України).

Згідно зі ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1 оскаржуються дії державного виконавця Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, вчинені 12.10.2016 року. При цьому скарга подана стягувачем до суду 14.11.2016 року. Скаржником не ставилось питання щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, не було вказано поважних причин для цього.

31.08.2015 року Краснолиманським міським судом Донецької області було ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 82390,28 грн. (а.с.41-43). Рішення суду набрало законної сили. На виконання вказаного рішення суду було виданого виконавчий лист (а.с. 58).

За твердженням скаржника, 22.09.2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1, яка діє в інтересах стягувача, було направлено засобами поштового звязку до Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області заяву про відкриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_3 та зазначений виконавчий документ. Однак скаржником не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення виконавчого документа до відділу ДВС саме 22.09.2016 року тобто до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII (квитанції відділення поштового звязку про прийняття поштового відправлення, опису вмісту такого поштового відправлення тощо). Натомість зі змісту повідомлення державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання вбачається, що виконавчий документ надійшов до відділу ДВС11.10.2016 року (а.с. 59). До того ж, заява стягувача від 22.09.2016 року адресована відділу ДВС Петровського РУЮ у м. Донецьку із зазначенням адреси «м. Словянськ, вул. Добровольського,2» (а.с. 57). З огляду на це, суд відхиляє зауваження скаржника щодо необхідності застосування державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV(зі змінами).

Державним виконавцем Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 12.10.2016 року було складено повідомлення про повернення виконавчого документа (виконавчого листа по справі № 236/2586/15-ц, виданого 11.09.2015 року Краснолиманським районним судом Донецької області) стягувачу без прийняття до виконання через те, що стягувачем не було надано підтвердження сплати авансового внеску у виконавчому провадженні (а.с.59).

Норми ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачають, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обовязковим.

Також ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає. що від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди І та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та II груп, громадяни, віднесені до категорій І та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У заяві про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2016 року зазначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною установою. Ця обставина також підтверджується детальною інформацією про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських обєднань.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Суд зважає на ту обставину, щопоняття «державна установа», «юридична особа публічного права» не є тотожними поняттю «державний орган», оскільки такі субєкти не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади, що є основною ознакою державних органів.

У розглянутому судом спорі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виступала від імені сторони правочинуПАТ «ВіЕйБі Банк»(цивільно-правової угоди), не здійснюючи при цьому владних повноважень, що узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 року у справі № 6-1521цс15. Так само уповноважена особа Фонду не здійснює владних повноважень у межах виконавчого провадження, а лише представляє стягувача у відносинах цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, суд в розглядуваному випадку не вбачає правових підстав для визнання дій державного виконавця протиправними та задоволення скарги стягувача у виконавчому провадженні.

Керуючись ст. ст. 383-387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1,яка діє в інтересах стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «ВіЕйБі Банк», на дії державного виконавця Словянського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -