Рішення № 64582931, 27.01.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/224/17

Справа №754/4676/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

при секретарі Шевчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», третя особа: ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі по тексту ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20.05.2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 042/4-KR, згідно якого відповідачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 49856,00 грн. з відсотковою ставкою 15,95 % річних на перший річний період користування кредитом, тобто до 31.04.2012 року. На кожен наступний річний період процентна ставка за кредитом встановлюватиметься в порядку, визначеному п.2.7 договору, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 19.05.2015 року. Відповідно до п.1.2 договору кредиту, кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки «DAEWOO», модель «Matiz», рік випуску 2011, сірого кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 0013 від 16.05.2011 року, укладеним з ТОВ «Кар Трейд Плюс».

Зобов»язання позивача за вказаним договором були виконані в повному обсязі. Станом на 16.01.2016 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 складає 44643,24 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом - 18357, 82 грн.;

-заборгованість за відсотками - 8271,93 грн.;

-пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 9110,8 грн.;

-пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1305,65 грн.;

-розмір інфляційних втрат за кредитом - 6571,75 грн.;

-розмір інфляційних втрат за відсотками - 1025,20 грн.

Також, 20.05.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 042/KV, який є додатковим до основного договору кредиту. Згідно п.1.1. цього договору, відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами - траншами, зі сплатою 19 % річних в межах максимального ліміту заборгованості позичальника в сумі 4412,26 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 19.05.2015 року. Відповідно до п.1.2 договору кредиту, кредит надавався відповідачу ОСОБА_1 для здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу № 417/11-Тз/К від 20.05.2011 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Арсенал Страхування».

Зобов»язання позивача за цим договором також були виконані в повному обсязі. Станом на 11.12.2015 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за цим договором складає 4360,11 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом - 1622,56 грн.;

-заборгованість за відсотками - 906,42 грн.;

-пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 817,14 грн.;

-пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 169,56 грн.;

-розмір інфляційних втрат за кредитом - 699,32 грн.;

-розмір інфляційних втрат за відсотками - 145,11 грн.

Крім того, відповідно до п.1.3 кредитного договору, 20.05.2011 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 042/4-РО, згідно якого відповідач ОСОБА_2 зобов»язалась перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_1 умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії та можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання кредиту та договором відновлювальної кредитної лінії.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідач ОСОБА_1 протягом тривалого часу не здійснює погашення щомісячних платежів та процентів за користування кредитом, а відповідач ОСОБА_2 несе разом з ним солідарну відповідальність за порушення зобов»язань, позивач просить стягнути з відповідачів, солідарно, заборгованість по договору кредиту № 042/4-KR від 20.05.2011 року в розмірі, 44643,24 грн., заборгованість за договором кредиту № 042/KV від 20.05.2011 року в розмірі 4360,11 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, звернулась до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору поруки припиненим. Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що між нею та позивачем було укладено договір поруки № 042/3-РО від 20.05.2011 року, відповідно до п.1.1 якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно із позичальником в повному обсязі за своєчасне виконання ним своїх зобов»язань по кредитному договору № 042/4-KR від 20.05.2011 року та по договору відновлювальної кредитної лінії № 042/KV від 20.05.2011 року.

Як зазначає відповідач ОСОБА_2, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умови кредитних договорів (п.10) про їх дію до повного виконання боржником своїх зобов»язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України.

Як вбачається з п.1.1. кредитного договору, кінцевий термін повернення боржником по кредитному договору № 042/4-KR від 20.05.2011 року настав 19.05.2015 року. Крім цього, як вбачається з п.1.1.1. по договору відновлювальної кредитної лінії № 042/KV від 20.05.2011 року кінцевий термін повернення боржником кредиту за цим договором також настав 19.05.2015 року. Відтак, у банку виникло право пред»явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов»язання щодо повернення кредитів за вищевказаними договорами відповідно до умов укладеного договору поруки починаючи з 20.05.2015 року протягом наступних 6 місяців, тобто до 19.11.2015 року. Як вказує відповідач, таку вимогу до неї, як поручителя, банк пред»явив лише 30.03.2016 року при зверненні до суду з цим позовом, тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, а тому порука підлягає припиненню.

Посилаючись на викладені обставини, відповідач ОСОБА_2 просить визнати договір поруки № 042/3-РО від 20.05.2011 року, укладений між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» припиненим, а також стягнути з позивача на її користь витрати по сплаті судового збору в ромі зір 551,20 грн.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явився, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу за наявними матеріалами справи без участі представника позивача (а.с.130.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, вимоги зустрічного позову підтримав в повному обсязі. При цьому пояснив, що не визнає розмір заборгованості, вважає його необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивачем незаконно нараховано проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеню, чим порушено п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він в період з 15.06.2014 року по 06.09.2015 року був мобілізований та перебував в зоні АТО.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні, вимоги зустрічного позову підтримала в повному обсязі з підстав та обставин, викладених у ньому.

Заслухавши пояснення відповідачів, вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

20.05.2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 042/4-KR, згідно п.1.1 якого відповідачу було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 49856,00 грн. з відсотковою ставкою 15,95 % річних на перший річний період користування кредитом, тобто до 31.04.2012 року. На кожен наступний річний період процентна ставка за кредитом встановлюватиметься в порядку, визначеному п.2.7 договору, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 19.05.2015 року.

Відповідно до п.1.2 договору кредиту, кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки «DAEWOO», модель «Matiz», рік випуску 2011, сірого кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 0013 від 16.05.2011 року, укладеним з ТОВ «Кар Трейд Плюс» (а.с.3-8).

Також, 20.05.2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 042/KV, який є додатковим до основного договору кредиту, згідно п.1.1. якого, відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Відповідно до п.1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами - траншами, зі сплатою 19 % річних в межах максимального ліміту заборгованості позичальника в сумі 4412,26 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 19.05.2015 року.

Відповідно до п.1.2 договору кредиту, кредит надавався відповідачу ОСОБА_1 для здійснення страхових платежів за договором добровільного страхування транспортного засобу № 417/11-Тз/К від 20.05.2011 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Арсенал Страхування» (а.с.11-16).

Крім того, в забезпечення виконання зобов»язань за кредитними договорами, відповідно до п.1.3 кредитного договору, 20.05.2011 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 042/4-РО, згідно п.1.1. якого відповідач ОСОБА_2 зобов»язалась перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_1 умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії та можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання кредиту та договором відновлювальної кредитної лінії (а.с.18-19).

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, в зв»язку з чим має заборгованість.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, станом на 16.01.2016 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 042/4-KR від 20.05.2011 року складає 44643,24 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 18357, 82 грн.;

- заборгованість за відсотками - 8271,93 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 9110,8 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1305,65 грн.;

- розмір інфляційних втрат за кредитом - 6571,75 грн.;

- розмір інфляційних втрат за відсотками - 1025,20 грн.,

а розмір заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 042/KV від 20.05.2011 року станом на 11.12.2015 року складає 4360,11 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 1622,56 грн.;

- заборгованість за відсотками - 906,42 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 817,14 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 169,56 грн.;

- розмір інфляційних втрат за кредитом - 699,32 грн.;

- розмір інфляційних втрат за відсотками - 145,11 грн. (а.с.23-24, 25).

Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та вбачає підстави для задоволення зустрічного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що в разі, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В той же час, відповідно до абзацу 11 ст.1 ЗУ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Абзацом 5 ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.8 ст.4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 року було затверджено зазначений Указ № 15/2015 від 14.01.2015 року. Даний ЗУ набрав чинності з моменту опублікування 20.01.2015 року. Таким чином, в Україні було оголошено мобілізацію та відбулося встановлення особливого періоду з 21.01.2015 року.

Відповідно до ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як встановлено в судовому засіданні і це вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1, як військовослужбовець, дійсно перебував у підпорядкуванні батальйону військової частини В2277 командування Сектора А відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру безпеки України від 15.06.2014 року № 33/244Т, був включений до складу сил та засобів, залучених до Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та 04.09.2014 року отримав поранення під час виконання бойового завдання (а.с.60, 58, 63-75).

Згідно довідки Військової частини польова пошта В2277 від 25.05.2016 року № 3359, відповідач дійсно в період з 15.06.2014 року по 06.09.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.59).

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про неправомірність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1, оскільки він здійснений з порушенням ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Іншого розрахунку позивачем не надано, в зв»язку з чим суд приходить до висновку про можливість відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 в зв»язку з їх недоведеністю.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2, як поручителя, а також вимог зустрічного позову про припинення поруки, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення в справі №6-53цс14, колегією суддів Верховного Суду України було винесено постанову від 17.09.2014 року, відповідно до якої зазначено, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

В постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 року в справі 6-1265цс16 висловлена наступна правова позиція. З часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за овердрафтом) пред'явити вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.1.1. кредитного договору, кінцевий термін повернення боржником по кредитному договору № 042/4-KR від 20.05.2011 року настав 19.05.2015 року. Також, з п.1.1.1. по договору відновлювальної кредитної лінії № 042/KV від 20.05.2011 року вбачається, що кінцевий термін повернення боржником кредиту за цим договором також настав 19.05.2015 року. Відтак, у банку виникло право пред»явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов»язання щодо повернення кредитів за вищевказаними договорами відповідно до умов укладеного договору поруки починаючи з 20.05.2015 року протягом наступних 6 місяців, тобто до 19.11.2015 року.

В той ж час, з даним позовом позивач звернувся до суду 30.03.2016 року, тобто після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України строку. Доказів направлення будь-яких вимог до поручителя з моменту виникнення права на пред»явлення такої вимоги до часу звернення до суду позивачем суду не надано.

Таким чином, аналізуючи зміст умов договору поруки та вищенаведених норм Цивільного Кодексу України, ретельно дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність припинення оспорюваного договору поруки в зв»язку пропуском позивачем строку звернення до суду. Оскільки суд визнає припиненим договір поруки, то відсутні і правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Оскільки суд задовольняє вимоги зустрічного позову, то, відповідно до положень ст.88 ЦПК України стягує з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

На підставі ст.ст. 11, 256, 257, 258, 526, 530, 549, 550, 551, 553, 554, 559, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Уксоцбанк», третя особа: ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки №042/3-РО від 20 травня 2011 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Головуючий: