Рішення № 64582685, 02.02.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1225/15-ц

Провадження № 2/752/144/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 лютого 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм», директор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У січні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив:

-скасувати розпорядження Київського міського голови від 16.01.2015 року № 9 «Про звільнення ОСОБА_1.»;

-скасувати наказ № 15-к Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.01.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1.»;

-поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» з 16.01.2015 року;

-стягнути з виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2015 року і до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що 16.12.2013 року між виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), як органом управління майном, та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно якого позивач призначений на посаду директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» на термін з 21 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2016 року. Згідно наказу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 15-к від 16.01.2015 року та розпорядження Київського міського голови № 9 від 16.01.2015 року ОСОБА_1 з вільно з посади з підстав, передбачених п.п. 4.3.1, 4.3.7 пункту 4.3 Контракту (п. 8 ч. 2 ст. 36 КЗпП України). Рішення про звільнення позивача з посади та дострокове розірвання контракту прийнято за результатами перевірки окремих питань діяльності комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» від 27.12.2014 року, якою встановлено збільшення розмірів кредиторської та дебіторської заборгованості.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки викладені у довідці за результатами перевірки діяльності підприємства факти є передчасними та такими, що не відповідають дійсності, у зв'язку із чим вважає, що така довідка не може слугувати єдиною причиною для звільнення позивача із займаної посади. Так, позивач вказує на те, що зростання кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства відбулось не внаслідок протиправних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 або неналежного виконання ним свої посадових обов'язків, а у результаті припинення ряду комунальних підприємств, шляхом їх приєднання до КП виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкінофільм».

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідачів Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації та Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що зміст позову зводиться фактично до оскарження довідки за результатами перевірки окремих питань діяльності комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» від 27.12.2014 року, в той же час в чому полягає незаконність процедури звільнення позивача із займаної посади, позивачем у поданому позові не обґрунтовано та не доведено в ході розгляду справи.

Представники третіх осіб Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» та директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» ОСОБА_3 у судовому засіданні також заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що сам факт наявності зростання кредиторської та дебіторської заборгованості позивач визнає, однак заперечує, що вказані обставини виникли у зв'язку із діями чи бездіяльність позивача. Разом з тим, умовами укладеного контракту передбачено, що останній підлягає достроковому розірванню, у випадку наявності самого лише факту кредиторської та дебіторської заборгованості не пов'язуючи таке зростання з діями чи бездіяльністю позивача.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.12.2013 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_4 укладено контракт з ОСОБА_1, згідно якого останнього призначено на посаду директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» на термін з 21 жовтня 2013 року по 21 жовтня 2016 року (т. 3 а.с. 85-89).

Згідно розпорядження Київського міського голови № 9 від 16.01.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» 16.01.2015 року з підстав, передбачених підпунктами 4.3.1, 4.3.7 пункту 4.3 розділу 4 контракту від 16.12.2013 року (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) (т. 1 а.с. 15).

На підставі вказаного вище розпорядження директором Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.01.2015 року видано наказ № 15-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» з підстав, передбачених підпунктами 4.3.1, 4.3.7 пункту 4.3 розділу 4 контракту від 16.12.2013 року (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) (т. 1 а.с. 14).

Згідно акту від 16.01.2016 року ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом Департаменту культури від 16.01.2016 року № 15-к про звільнення, отримав його копію та відмовився ставити підпис про ознайомлення з наказом (т. 2 а.с. 165).

Підставою для видання вказаних вище розпорядження та наказу від 16.01.2016 року, дострокового розірвання контракту, укладеного з ОСОБА_1 та звільнення останнього із займаної посади, була доповідна записка Заступника Київського міського голови від 19.12.2014 року Г. Старостенко (т. 2 а.с. 137-139), складена у зв'язку із проведенням перевірки окремих питань діяльності комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм», за результатами якої складено довідку 27.11.2014 року (т. 1 а.с. 55-125).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказує на недостовірність та неповноту відомостей, викладених у довідці про результати перевірки окремих питань діяльності комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм», зазначає, що обставини, викладені у довідці не відповідають дійсності, а також посилається на допущення відповідачами порушення самої процедури звільнення.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 206 від 16.10.2014 року, Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) призначено та проведено перевірку окремих питань діяльності Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» за період з 01 липня 2013 року по 01 листопада 2014 року.

За результатами проведення зазначеної перевірки комісією складено 27.11.2014 року відповідну довідку, на підставі якої Заступник Київського міського голови 19.12.20147 року звернулась на ім'я Київського міського голови з доповідною запискою, у якій вказала про виявлені недоліки та порушення фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм».

Так, перевіркою встановлено наступне:

-за звітній період, тобто за період з 01.07.2013 року по 01.11.2014 року має місце зростання кредиторської та дебіторської заборгованості. Станом на 01.01.2014 року кредиторська заборгованості підприємства становила 1487466,70 грн., а станом на 01.10.2014 року - 6786036,10 грн. Аналіз стану розрахунків свідчить про те, що зростання кредиторської заборгованості в основному мала місце через несвоєчасну сплату підприємством платежів по договорах, укладених на оренду кінообладнання та на купівлю кінообладнання з ТОВ «АртСінемаГруп»;

-укладення окремих договорів на оренду та купівлю майна у сторонніх осіб є взагалі недоцільним, свідчить про неефективне використання коштів підприємства, оскільки витрати на придбання майна чи плата за його оренду значно перевищують отримані доходи;

-підміна договорів оренди майна іншими видами договорів (надання послуг, проведення заходів, зберігання майна) з метою уникнення сплати до бюджету м. Києва 50% надходжень від оренди комунального майна, тобто фактично має місце прихована оренда приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва;

-у 2014 році несвоєчасно перераховувались до бюджету м. Києва належні 50% орендної плати, що надходила від орендарів, внаслідок чого станом на 01.10.2014 року бюджетом м. Києва недоотримано 94792 грн.

За результатами перевірки комісія дійшла висновку, що стан фінансово-господарської діяльності КП «Київкінофільм», за період коли його керівником став ОСОБА_1 погіршився і є незадовільним. У зв'язку із викладеними обставинами у доповідній записці від 19.12.2014 року порушувалось питання перед Київським міським головою про дострокове розірвання контракту з директором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм» ОСОБА_1

Відповідно до правового висновку висловленого у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12, ч.3 ст.21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 року №12-рп/98 щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України акцентовано увагу на те, що незважаючи на ці (які містить ст.9 КЗпП України) та інші застереження, що містяться у Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства України і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це як правило тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту.

Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Розділом 4 укладеного 16.12.2013 року сторонами у справі контракту врегульовано порядок внесення змін і доповнень до контракту, розірвання контракту.

Так, контракт може бути припинено з ініціативи органу управління майном до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством, а також пунктами 4.3.1-4.3.6 розділу 4.3 цього контракту (п.п. 4.2.4 п. 4.2 Контракту).

Згідно п. 4.3 Контракту, директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном достроково, у разі, зокрема, допущення зростання дебіторської заборгованості та невжиття заходів щодо її стягнення, в тому числі у разі допущення зростання заборгованості з орендних платежів (п.п. 4.3.1); допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості, в тому числі заборгованості зі сплати коштів до бюджету від отриманих надходжень орендної плати (п.п. 4.3.7).

Тобто, підстави, за яких можливе дострокове розірвання трудового договору - контракту з директором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкінофільм», передбачені у п.п. 4.3.1 та 4.3.7 розділу 4 контракту від 16.12.2014 року, а їх наслідки у вигляді припинення трудових відносин наступають у випадку наявності певних обставин, зокрема, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Вказана обставина знайшла своє ствердження в ході розгляду справи, та не спростована позивачем належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 58, 59 та 60 ЦПК України.

Слід зазначити, що сам факт зростання кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства у вказаний період визнається та не оспорюється сторонами у справі.

Між тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що вказане зростання відбулось не внаслідок дій чи бездіяльності позивача, а внаслідок припинення ряду комунальних підприємств, шляхом їх приєднання до КП виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкінофільм», та зазначає, що у випадку не приєднання ряду підприємств до КП «Київкінофільм», дебіторська та кредиторська заборгованість була б значно меншою. Оскільки сам факт наявності заборгованості підприємства визнався сторонами спору, а причини зростання такої заборгованості не є предметом розгляду у даному судовому провадженні та не стосуються предмету доказування, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судово-економічної експертизи з метою визначення причин зростання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.

Крім того, позивачем не доведено в ході розгляду справи належними та допустимими доказами факту порушення відповідачами процедури звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. У судовому засіданні, посилаючись лише на наявність такого порушення, сторона позивача не змогла навести суду обставини, які б вказували на порушення вимог КЗпП України при звільненні позивача із займаної посади, а також докази в їх обґрунтування. Фактично позиція сторони позивача ґрунтувалась лише на незгоді з результатами проведеної перевірки в частині причин, за яких відбулось зростання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, що не може бути підставою для визнання звільнення незаконним, а наявність самого факту зростання такої заборгованості позивачем визнавалась та не спростовувалась належними та допустимими доказами в ході розгляду справи.

Відповідно до змісту ст.ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд вирішує цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог не знайшли своє ствердження в ході розгляду справи, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 27, 57-60, 208, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя