Рішення № 64582179, 07.02.2017, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2413/13-ц

8/705/1/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді Ребриної К.Г.

при секретарі - Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Умані заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд судового рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами, вказавши, що 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» укладено договір про іпотечний кредит № CSU0GI0000006140, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 265 000,00 грн.

Крім цього, між ОСОБА_1 та банком укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № CSU0GI0000006140 від 21.03.2008 року, відповідно до якого банк змінив валюту кредиту із національної валюти - гривні, на долари США, зазначивши суму кредиту в розмірі 56 969,48 доларів США, що на момент укладення договору було еквівалентно 264 338,40 грн.

В забезпечення виконання умов договору 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк» був укладений іпотечний договір № CSU0GI0000006140.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 іпотечного договору, ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 ( в даний час, відповідно до рішення Уманської міської ради від 19.02.2016 року № 16-р «Про перейменування вулиць та АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т.І. 06.06.2005 року за реєстровим № 2-1393, а також на підставі договору про поділ спадкового майна, посвідченого державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т.І. 06.06.2005 року за реєстровим № 2-1405.

В силу незалежних, об'єктивних обставин, ОСОБА_1 допустив порушення умов договору у зв'язку з чим 24.04.2013 року банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення.

11.11.2013 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області ухвалено рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSU0GI0000006140 від 21.03.2008 року в розмірі 108 468,01 долар США, що було еквівалентно 866 659,42 грн.: звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1; виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

Апеляційну скаргу на вказане рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 не подавав, виходячи із чого рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2013 року набрало законної сили із 21.11.2013 року.

Виходячи із суті рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2013 року судом не були враховані вимоги цивільного законодавства, яке регламентує порядок виселення громадян із житлових приміщень. Крім цього, ні суду, ні ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення не було відомо про правову позицію Верховного Суду України відносно виселення громадян із житлового приміщення, яке не придбане за кредитні кошти, оскільки така правова позиція опублікована тільки в 2015 році.

Так, в постанові від 18.03.2015 року ВСУ у справі № 6-39цс15, прийшов до висновку, що (пряма мова): «Посилаючись на невиконання ОСОБА_15 зобов'язань, позивач просив суд з метою погашення заборгованості за кредитним договором … звернути стягнення на предмет іпотеки … і виселити всіх мешканців зі зняттям їх із реєстраційного обліку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 2 липня 2014 року, позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. У рахунок погашення суми боргу ОСОБА_15 за кредитним договором … звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором… У задоволенні позову про виселення мешканців і зняття їх із реєстрації відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ… касаційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 2 липня 2014 року залишено без змін.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Установивши у справі, яка переглядається, що в іпотеку передано житловий будинок, який був придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

Таким чином, у справі, яка переглядається, судами правильно застосована частина друга статті 109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення касаційної інстанції є законним, а обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, то відповідно до статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви необхідно відмовити.» (кінець прямої мови)

Аналогічна правова позиція ВСУ викладена в постановах від: 02.09.2015 р. (справа № 6-1049цс15); 30.09.2015 р. (справа № 6-1892цс15); 03.02.2016 р. (справа № 6-1449цс15); 10.02.2016 р. (справа № 6-2830цс15); 02.03.2016 р. (справа № 6-3064цс15).

Зазначені вище обставини є нововиявленими обставинами, що дають право ОСОБА_1 на подачу даної заяви.

При розгляді справи за позовом банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення, судом встановлено та відмічено в рішенні (стор. 1 абз. 5), що квартира, яка передана в іпотеку, придбана не за кредитні кошти.

Також встановлено, що вквартирі АДРЕСА_1., крім ОСОБА_1, на момент ухвалення рішення проживала його дружина ОСОБА_3 та малолітній син ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, ст. та 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст. 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено ЗУ «Про іпотеку». Згідно із ч. 3 ст. 33 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Стеттю 109 ЖК Української РСР (чинний на даний час) передбаченопідстави та порядок виселення громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Виходячи із правової позиції ВСУ, викладеної за наслідками розгляду аналогічних справ, суд мав за обов'язок вказати в рішенні, яке інше житло надається сім'ї ОСОБА_1 при їх виселенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приват Банк», а також викладені вище доводи, існують всі законні підстави для подачі цієї заяви, скасування рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2013 р. та ухвалення нового рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приват Банк» в задоволенні позову в частинівиселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2013 р. вступило в законну силу з 21.11.2013 р., однак про підстави для подачі даної заяви, які є нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 довідався тільки отримавши виклик до суду на 03.11.2016 р. для участі у справі за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до нотаріуса Уманської міської нотаріальної контори Кравчук Т.І., та отримання консультацій і роз'яснення фахівцями в галузі права.

При наданні 11.10.2016 р. юридичної консультації ОСОБА_1 було роз'яснено, що у 2015 році ВСУ в постановах виклав правову позицію щодо незаконності виселення громадян із житлових приміщень, переданих в іпотеку і які не були придбані за кредитні кошти, без надання іншого житла. Також ОСОБА_1 було повідомлено, що ці обставини являються підставою для перегляду рішення Уманського міськрайонного суду від 11.11.2013 р. в частині виселення його самого та членів сім'ї із квартири, яка була передана в іпотеку, оскільки, відповідно до ст. 360(7) ЦПК України, висновок ВСУ щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Підтвердженням дати (11.10.2016 р.), коли ОСОБА_1 стали відомі обставини, що є підставами для перегляду судового рішення, є укладення договору про надання правової допомоги, підтвердженого довіреністю від 11.10.2016 р., посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_5, а тому пербіг строку для подачі даної заяви, розпочинається саме із цієї дати, виходячи із чого строк для звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 не пропущено.

Тому просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2013 року, ухвалене у цивільній справі № 705/2413/13-ц, в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приват Банк» в задоволенні позовної вимоги про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 заяву підтримав, просить її задоволити та вказав, що у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася друга дитина ОСОБА_7 яку також банк має намір незаконно позбавити житла, порушуючи її права.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки невідомі, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно.

В судове засідання ОСОБА_3 не з'явилась, письмово подала заяву за вх.. № 26423 від 07.11.2016 року, в якій вказала, що заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами підтримує, проти задоволення не заперечує, просить розгляд даної заяви проводити без її участі.

В судове засідання представник ПАТ КБ «Приват Банк» не з'явився, письмово подав до суду заперечення за вх.. № 27848 від 23.11.2016 року на заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якому просить відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Уманської міської ради Заболотня А.М., яка заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визнала та вказала, що позиція служби у справах дітей ідентична позиції, що висловлювалась представником служби при розгляді вказаної справи, яка заперечувала проти задоволення заявленого банком позову, посилаючись на те, що в разі його задоволення будуть порушені права неповнолітньої дитини.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами необхідно задоволити.

Виходячи з вищевикладеного, досліджених матеріалів заяви та цивільної справи за позовом ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1Г,ОСОБА_3, третя особа: орган опіки і піклування Уманської міської ради про звернення стягнення, суд вважає, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2013 року, ухвалене у цивільній справі № 705/2413/13-ц в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 підлягає скасуванню та необхідно ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приват Банк» в задоволенні позовної вимоги про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 361, 365 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2013 року, ухвалене у цивільній справі № 705/2413/13-ц, в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 - скасувати за нововиявленими обставинами та постановити нове.

Відмовити ПАТ КБ «Приват Банк» в задоволенні позовної вимоги про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий К.Г. Ребрина