Рішення № 64580464, 08.02.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4136/16-ц

Провадження № 2/639/170/17

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Антохіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, суд

ВСТАНОВИВ :

До Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом звернулась ОСОБА_1 та просить ухвалити рішення, на підставі якого визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом, що розташоване за адресою6 АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.2007 року на праві власності належить квартира, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі позивач зареєстрована та постійно проживає.

Окрім позивача, в зазначеній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2, з яким вона свого часу проживала однією сім'єю і якому у 2007 році надала згоду на реєстрацію.

З листопада 2010 року відповідач не проживає у спірній квартирі. Ніякого належного йому майна, а також особистих речей в квартирі не має.

Реєстрація місця проживання відповідача в належній позивачу на праві власності квартирі носить формальний характер та обмежує права позивача як власника житла.

Вищевикладені обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 01.10.2015 року, заявлений позов підтримав та дав пояснення про обставини, які викладені у рішенні вище. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

В подальшому представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся, про причину неявки суд не повідомив. На підставі вимог ст. ст. 224-226 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За приписами статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку. ( а.с. 6)

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з відповіді адресно-довідкового бюро, який було надано на запит суду в порядку ч.3 ст. 122 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 з 29.08.2007 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.17)

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід'ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Конституція України закріпляє право громадян на житло як найважливіше соціально-економічне право.

При цьому, право на житло, як суб'єктивне право, тобто таке, що належить конкретній особі на конкретне жиле приміщення в будинку відповідного житлового фонду, виникає в силу передбачених у житловому законодавстві юридичних фактів і отримує свою конкретизацію та деталізацію у відповідних правовідносинах.

Згідно ч. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Право громадян на житло передбачено ст. 1 ЖК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших осіб або прав державних і громадських організацій.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований, але не проживає відповідач у справі ОСОБА_2, з яким позивач раніше перебувала у фактичних шлюбних відносинах.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України, сім*ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім*ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разу відсутності члена сім*ї без поважним причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Стаття 150 ЖК України передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1, за клопотання її представника, в судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є сусідом позивача ОСОБА_1 Відповідача ОСОБА_2 він бачив один раз, приблизно у 2009-2010 році. Більше пояснити по справі нічого не може.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що на даний час він проживає разом з ОСОБА_1 у спірній квартирі з квітня 2014 року. ОСОБА_2 він ніколи не бачив, його особисті речі в квартирі відсутні.

Однак, суд критично відноситься до пояснень даних свідків, оскільки свідок ОСОБА_4 є зацікавленою особою по справі, а свідку ОСОБА_5 не достовірно відомі обставини по справі.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, у тому числі письмових, в супереч вимогам ст.ст. 10,60 ЦПК України ні позивач, ні його представник, суду не надали.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 за недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 63, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК, ст.ст. 11, 317, 319,321, 328, 334, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Труханович