Рішення № 64579571, 07.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/7570/16-ц Номер провадження 22-ц/786/317/17Головуючий у 1-й інстанції Якуша Н.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Дорош А.І.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова на рішення Київського районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити, стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати протиправною бездіяльність КЕВ м.Харкова щодо незабезпечення його житлом в порядку ч.7,8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та зобов'язати відповідача виконати вимоги закону шляхом забезпечення його житлом. Також просив стягнути з КЕВ м.Харкова компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 55 000 грн.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що починаючи з 25.06.2007 року з вини відповідача, протягом дев'яти років порушується конституційне право на житло передбачене ч.1,2 ст. 47 Конституції України та ст. 44 Закону України "Про статус суддів".

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність КЕВ м.Харкова щодо незабезпечення ОСОБА_2 житлом в порядку ч.7,8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та зобов'язано КЕВ виконати вимоги вказаного закону шляхом забезпечення ОСОБА_2 житлом. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КЕВ м.Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції при винесенні рішення по справі не дослідив повністю обставини, якими обґрунтовувались вимоги позивача та заперечення відповідача, судом помилково застосовано норму ч.2 ст. 107 ЖК УРСР. Суд не звернув уваги на те, що виділена для постійного користування квартира у місті Чернігові ОСОБА_2 не здавалась і у цій квартирі проживає та зареєстрований його батько.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі неправильного застосування судом матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Указу Президента України від 20 листопада 2006 року №981/2006 ОСОБА_2 переведено з посади судді Військового місцевого суду Чернігівського гарнізону на посаду судді Військового місцевого суду Харківського гарнізону (а.с.6-8).

Рішенням житлової комісії військового місцевого суду Харківського гарнізону № 1675 від 01.02.2007 року сім'ю судді Військового місцевого суду Харківського гарнізону майора ОСОБА_3, до якої входять дружина ОСОБА_4, донька ОСОБА_5 та син ОСОБА_6, зараховано на квартирний облік, як потребуючу поліпшення житлових умов з наданням житлового приміщення з додатковою площею, позачергово та в шестимісячний термін з 25.12.2006 року.

Згідно довідки КЕВ м.Харкова від 10 вересня 2010 року ОСОБА_2 значиться на обліку у Харківському гарнізоні у загальній черзі з 01 лютого 2007 року за номером 1675, у позачерговій з 01 лютого 2007 року за номером 581.

У червні 2010 року до виконкому Київської районної в місті Харкові ради надійшло рішення комісії КЕВ міста Харкова про прийняття ОСОБА_2 з сім'єю 4 особи (він, дружина, донька і син) на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов за загальною чергою та до списку позачерговиків з 01.02.2007 року з метою розгляду та затвердження його на засіданнях РЖК та райвиконкому.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у м.Харкові ради №211-1 від 02 листопада 2010 року (пункт 1.12 протоколу РЖК №42 від 22 жовтня 2010 року) КЕВ м.Харкова відмовлено у затверджені рішення про прийняття на квартирний облік по загальній черзі та включення до списку поза черговиків з 01 лютого 2007 року ОСОБА_2 із сім'єю у складі чотирьох осіб (він, дружина, донька і син) у зв'язку із забезпеченістю житловою площею та попереднім місцем проходження військової служби (м.Чернігів) та відсутністю інформації Міністерства оборони України про повернення ОСОБА_2 ізольованої чотирикімнатної квартири №13 житловою площею 54,9 кв.м. по АДРЕСА_1 після переведення до нового місця служби у м.Харків.

Рішенням житлової комісії Харківського гарнізону від 10 лютого 2011 року (протокол №4) відмовлено ОСОБА_2 у забезпеченні житлом для постійного користування у зв'язку із забезпеченістю житлом за попереднім місцем проходження військової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року, яка набрала законної сили 07 жовтня 2010 року, задоволений частково позов ОСОБА_2:

визнана протиправною бездіяльність КЕВ м.Харкова з нерозгляду питання щодо забезпечення ОСОБА_2 із сім'єю у складі чотирьох осіб житловим приміщенням для постійного користування протягом шести місяців з дня переведення ОСОБА_2 на посаду судді військового суду Харківського гарнізону;

зобов'язано КЕВ м.Харкова розглянути питання щодо забезпечення ОСОБА_2 із сім'єю у складі чотирьох осіб житловим приміщенням для постійного користування.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2015 року задоволений частково позов ОСОБА_2:

визнане протиправним і скасоване рішення виконавчого комітету Київської районної у м.Харкові ради №211-1 від 02 листопада 2010 року у частині затвердження пункту 1.12 протоколу районної житлової комісії при виконкомі №42 від 22 жовтня 2010 року;

зобов'язано Адміністрацію Київського району Харківської міської ради затвердити рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова та рішення житлової комісії військового місцевого суду Харківського гарнізону від 01 лютого 2007 року про зарахування сім'ї судді військового місцевого суду Харківського гарнізону на квартирний облік як потребуючу поліпшення житлових умов з наданням житлового приміщення з додатковою площею позачергово та в шестимісячний термін з 25 грудня 2006 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена бездіяльність відповідача щодо незабезпечення позивача житлом.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може, виходячи з такого.

Відповідно до ст.14, ч.3 ст.61 ЦПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язкові для усіх суб'єктів суспільних відносин і підлягають виконанню на всій території України. Обставини, встановлені судовими рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 просив визнати протиправною бездіяльність КЕВ м.Харкова щодо незабезпечення його житлом упродовж дев'яти років - з 25 червня 2007 року по час звернення до суду з позовом (травень 2016 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року, яка набрала законної сили 07 жовтня 2010 року, визнана протиправною бездіяльність КЕВ м.Харкова з нерозгляду питання щодо забезпечення ОСОБА_2 із сім'єю у складі чотирьох осіб житловим приміщенням для постійного користування протягом шести місяців з дня переведення ОСОБА_2 на посаду судді військового суду Харківського гарнізону; зобов'язано КЕВ м.Харкова розглянути питання щодо забезпечення ОСОБА_2 із сім'єю у складі чотирьох осіб житловим приміщенням для постійного користування.

Отже, питання правомірності дій (бездіяльності) КЕВ м.Харкова у частині виконання вимог закону про забезпечення ОСОБА_2 житлом за період з 25 червня 2007 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 10 вересня 2010 року, вже вирішено судом.

Як слідує з матеріалів справи, після ухвалення зазначеного судового рішення КЕВ м.Харкова вжило заходів у межах своєї компетенції щодо прийняття ОСОБА_2 разом із сім"єю на облік для отримання житла. Проте, рішення КЕВ м.Харкова про прийняття ОСОБА_2 на квартирний облік не було затверджено Київською районною у м.Харкові радою.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2015 року визнана незаконною відмова Київської районної у м.Харкові ради у затверджені рішення про прийняття на квартирний облік ОСОБА_2 по загальній черзі та включення до списку поза черговиків з 01 лютого 2007.

У зазначеному судовому рішенні, яке набрало законної сили, зроблений правовий висновок про те, що рішення комісії КЕВ м.Харкова про прийняття ОСОБА_2 на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, має бути затверджене виконавчим комітетом ради в силу положень ст..38 ЖК УРСР. Отже, КЕВ м.Харкова міг реалізувати свої повноваження щодо взяття ОСОБА_2 на квартирний облік та забезпечення його житлом лише після затвердження його відповідного рішення Київською районною у м.Харкові радою.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2015 року на Адміністрацію Київського району Харківської міської ради покладений обов'язок затвердити рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова та рішення житлової комісії військового місцевого суду Харківського гарнізону від 01 лютого 2007 року про зарахування сім'ї судді військового місцевого суду Харківського гарнізону на квартирний облік як потребуючу поліпшення житлових умов з наданням житлового приміщення з додатковою площею позачергово та в шестимісячний термін з 25 грудня 2006 року.

Судове рішення у цій частині не виконане, у зв'язку з чим КЕВ м.Харкова позбавлений реальної можливості вчинити дії у межах своєї компетенції щодо забезпечення ОСОБА_2 житлом.

Всупереч вимог ст..60 ЦПК України ОСОБА_2 не довів належними і допустимими доказами ту обставину, що у період з 10 вересня 2010 року по теперішній час КЕВ м.Харкова мав реальну можливість у межах своєї компетенції вирішити питання про взяття ОСОБА_2 на квартирний облік та забезпечити його житлом.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2016 року у частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

ОСОБА_2 відмовити за недоведеністю у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КЕВ м.Харкова щодо незабезпечення ОСОБА_2 житлом в порядку ч.7,8 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та покладення на КЕВ м.Харкова обов'язку виконати вимоги вказаного закону шляхом забезпечення ОСОБА_2 житлом.

В іншій частині рішення Київського районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді П.С. Абрамов

А.І. Дорош

З оригіналом згідно

Суддя: О.А.Лобов