Ухвала суду № 64579561, 06.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/780/15-ц Номер провадження 22-ц/786/232/17Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Полтава і полтавці»

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2016 року

по справі за позовом Кредитної спілки «Полтава і полтавці» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року Кредитна спілка «Полтава і полтавці» звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідачів заборгованість по нарахованих відсотках за кредитним договором № 92 від 13 жовтня 2009 року за період з 21 квітня 2012 року по 10 липня 2015 року у розмірі 38760,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3793,65 грн., а всього 42554,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 13 жовтня 2009 року між КС «Полтава і полтавці» та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 92. Згідно цього договору позивач зобов'язався надати відповідачці кредит строком на 12 місяців у розмірі 5783,00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,19 % на день, а відповідачка зобов'язалася погасити кредит та сплатити відсотки згідно графіка погашення кредиту. На забезпечення виконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх зобов'язань позичальника за даним кредитним договором 13 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 88. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20 лютого 2014 року стягнуто з відповідачів нараховані відсотки за даним кредитним договором станом на 20.04.2012 року, які частково сплачені, погашення основної суми боргу у розмірі 5783,00 грн. відповідачами не здійснювалося.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2016 року позов Кредитної спілки «Полтава і полтавці» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки «Полтава і Полтавці» інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 92 від 13.10.2009 року станом на 10 липня 2015 року у розмірі 3793 (три тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 65 коп. солідарно.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З судовим рішенням не погодилася КС «Полтава і полтавці» та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт вважає, рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо нарахованих відсотків. Окрім того, вказує, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані всі фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 жовтня 2009 року між Кредитною спілкою «Полтава і полтавці» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 92 (а.с. 4-5) .

Згідно даного договору Кредитна спілка зобов'язалася видати відповідачці кредит у сумі 5783 грн. на споживчі потреби зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,19% щоденно на залишок суми кредиту на строк 12 місяців з кінцевим терміном погашення кредиту -13 жовтня 2010 року.

Узгодженим між сторонами графіком розрахунків (погашення кредиту), який є невід'ємним додатком до кредитного договору (а.с. 6), передбачено погашення кредиту та сплату відсотків шляхом внесення щомісячних платежів у строк до 13 числа кожного місяця у сумі 683,49 грн.

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків сплати кредиту та/або відсотків, вказаних у Графіку розрахунків більше ніж на три дні кредитор самостійно в односторонньому порядку подвоює процентну ставку, вказану в п. 1.1, до моменту повного погашення простроченої заборгованості, а якщо після закінчення місячного строку подвоєння процентної ставки позичальник порушує строк сплати кредиту та/або відсотків, - кредитор потроює процентну ставку до моменту повного погашення простроченої заборгованості.

13 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 на забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 92 від 13.10.2009 року було укладено договір поруки № 88 (а.с. 7).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2010 року з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повністю було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 92 від 13.10.2009 року за основною сумою кредиту у розмірі 5783 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 13335,89 коп. (а.с. 89). Рішення набрало законної сили.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 20.02.2014 року стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість по донарахованих відсотках за період з 20.08.2010 року по 20.04.2012 року у розмірі 20072,64 грн. (а.с. 10-11). Цим рішенням встановлено, що виконавчі листи, видані Октябрським районним судом м. Полтави за рішенням від 20.08.2010 року, перебували на виконанні у відділі ДВС Решетилівського РУЮ Полтавської області і 19 вересня 2012 року постановою державного виконавця виконавчі провадження з примусового виконання цих виконавчих листів було закінчене фактичним виконанням рішення. Цим же рішенням було встановлено, що фактично було виконане рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2010 року лише в частині стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками за користування кредитом в той час, як рішення в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту залишилося невиконаним.

Дійсність окремих умов кредитного договору № 92 від 13 жовтня 2009 року оспорювалася відповідачкою ОСОБА_2 в судовому порядку, і рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено (а.с. 63-64).

Вирішуючи спір, місцевий суд виходив з того, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором, припиняється право позивача здійснювати нарахування процентів за кредитним договором, неустойки, комісійних тощо поза строками дії кредитного договору.

Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку про те, що в даному випадку позивач має право вимагати відшкодування йому, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційних втрат, понесених порушенням строків виконання грошового зобов'язання.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч.1, ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно роз'яснень, викладених у абзаці другому пункту 17 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-1206цс15, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

З викладено слідує, що за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, кредитодавець вправі звертатися з вимогою про стягнення відсотків та інфляційних втрат.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2010 року про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 19 118 грн., 89 коп., було видано виконавчі листи № 2-7417/10.

Згідно заяв стягувача № 423 від 16.09.2010 року та № 422 від 16.09.2010 року про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь КС «Полтава і полтавці» заборгованості по кредиту в сумі 13491,48 гривень -11.10.2010 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постановами державного виконавця ВДВС Решетилівського РУЮ Маліч О.І. від 19.09.2012 року закінчено виконавчі провадження щодо боржників, у зв'язку зі сплатою у повному обсязі у солідарному порядку: ОСОБА_2 - 6277,65 гривень, ОСОБА_4 -7316,89 гривень, всього 13594,54 гривні.

03.10.2012 року КС «Полтава і полтавці» звернулося до ВДВС Решетилівського РУЮ з заявами про відкриття виконавчих проваджень, щодо примусового стягнення залишку заборгованості з боржників, яка за виконавчими листами складала 5524,81 гривень основного боргу та 155,59 гривень судових витрат.

11.10.2012 року державним виконавцем ВДВС Решетилівського РУЮ Маліч О.І. винесено постанови, якими відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання стягнення з боржників ОСОБА_2, ОСОБА_4 боргу у сумі 5680,40 грн. відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.11.2012 року у задоволенні скарги Кредитної спілки «Полтава і полтавці» про визнання постанов державного виконавця неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь КС «Полтава і полтавці» заборгованості за кредитним договором у сумі 5 679 гривень 94 копійок відмовлено за безпідставністю.

Отже, з наведеного слідує, що КС «Полтава і полтавці» скористалася своїм правом вимоги про стягнення заборгованості лише в зазначеній нею сумі, а саме 13491,48 гривень, в іншій сумі, а саме 5680,40 грн. як стягувач у виконавчому провадженні у встановленні ЗУ «Про виконавче провадження» строки вимог не заявляла.

Крім того, постанови про відкриття виконавчих проваджень на суму 13491,48 гривень, стягувачем не були оскаржені, як і не оскаржувалися постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Таким чином, оскільки рішення в частині стягнення заборгованості по кредиту у сумі 5680,40 грн. до примусового виконання не звернуто, заявник фактично самоусунувся від здійснення своїх процесуальних прав щодо стягнення вказаної суми у встановлений строк пред'явлення такого документу до примусового виконання, а відтак відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій (відсотків) за невиконання основного зобов'язання.

За викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів заборгованості по нарахованих відсотках за кредитним договором № 92 від 13 жовтня 2009 року за період з 21 квітня 2012 року по 10 липня 2015 року у розмірі 38760,96 грн. є безпідставними, а доводи апеляційної скарги не переконливими.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 3793,65 грн. не оскаржене, а тому, діючи в рамках ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд не може вийти за межі вимог апеляційної скарги.

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Полтава і полтавці» - відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ..

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Бутенко С.Б. /підпис/ Обідіна О.І.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___ Панченко О.О.