Рішення № 64579491, 07.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/2360/16-ц Номер провадження 22-ц/786/75/17Головуючий у 1-й інстанції Середа А. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді Пилипчук Л.І.,

суддів Бондаревської С.М., Чумак О.В.,

секретар Філоненко О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 липня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування 35967,72 грн. майнової шкоди та 150 000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок травмування та заподіяння їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також пошкодження велосипеда, телефону, годинника та одягу в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини відповідача 19.03.2013 року на перехресті доріг вулиці Героїв Сталінграду та проспекту 50 років Жовтня у м.Кременчуці.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 35967,72грн., моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн., на користь держави 1859,70 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 09 листопада 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд вказаного заочного рішення відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що аналогічні позовні вимоги вже були предметом судового розгляду у справі №524/99285/14-ц, за наслідками якого Автозаводським районним судом м.Кременчука постановлено рішення від 27.11.2014 року, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд мав закрити провадження у справі.

При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий суд не врахував, що згаданим судовим рішенням від 27.11.2014 року з нього стягнуто 10 000 грн., в тому числі моральну та матеріальну шкоди, заподіяну позивачці в ДТП.

Посилається на те, що вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.01.2014 року, зміненим ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15.07.2014 року, він визнаний винним у заподіянні позивачці тілесних ушкоджень середньої тяжкості у вигляді закритих переломів правової великогомілкової та малогомілкової кісток. Інша травма - перелом шийки правого стегна настала після вказаних травм, що заподіяні в ДТП, а тому заперечує стягнення витрат на лікування останньої травми позивачки.

Вважає також такими, що не підлягають відшкодуванню, витрати по оплаті нею благодійного внеску та витрат на перевезення в сумі 1465 грн.

Зазначає, що вироком суду з нього стягнуто на користь держави витрати на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 5961,58 грн. Крім того, від час лікування потерпілої він придбав для потерпілої необхідні ліки та медичні товари, в тому числі імплантати для операції пошкодженої гомілки.

Заперечує доведеність заявленої позивачкою моральної шкоди, посилаючись на чинне рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.11.2014 року, яким така шкода на користь позивачки вже була стягнута.

Понесені позивачем витрати на правовому допомогу в розмірі 2000 грн. є витратами за представництво в суді та відшкодуванню не підлягають.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.01.2014 року ОСОБА_5 визнаний винним за ч.1 ст.286 КК України та йому призначено покарання 2 роки обмеж6ення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, з іспитовим строком на 2 роки. /а.с.11-12/

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15.07.2014 року вирок змінено, застосовано п.в ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнено ОСОБА_5 від основного та додаткового покарання. /а.с.13-14/

Вироком встановлено, що 19 березня 2013 року близько 19.20 на неврегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул.Героїв Сталінграду та пр.50 років Жовтня у м.Кременчуці ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1, не надав перевагу у русі водію велосипеду «Україна» ОСОБА_2, яка рухалася по головній дорозі, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та порушуючи п.п.16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення, внаслідок чого остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правової великогомілкової та малогомілкової кісток. Задовольняючи позов та стягуючи із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану злочином, у розмірі 35 967,72 грн., моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., місцевий суд виходив з того, що наявність причинного зв'язку між тілесними ушкодженнями позивача у вигляді закритого перелому шийки правової стегнової кістки та подією ДТП підтверджується медичними документами від 09.11.2015 року при встановленні позивачці 2 групи інвалідності з ураженням ОРА від загального захворювання внаслідок ДТП безтерміново.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.1,3,4 ст.60 ЦПК).

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи викладені норми цивільного процесуального закону, обставини щодо заподіяння позивачці з вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді тілесних ушкоджень , що встановлені вироком суду, а саме у вигляді переломів правої великогомілкової та малогомілкової кісток, - є преюдиційними та не доводяться повторно при розгляді цивільної справи.

Тому висновок місцевого суду про підтвердження причинного зв'язку між тілесними ушкодженнями у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки та винними діями відповідача в зазначеній ДТП з посиланням на виписку з акту огляду МСЕК серії АВ №0188036 та акт №1571 від 09 листопада 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 визнана інвалідом 2 групи з ураженням ОРА від загального захворювання, ДТП - є помилковим.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2014 року ОСОБА_2 зверталася в суд з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок ДТП з вини відповідача (справа №524/92285/14-ц).

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.11.2014 року частково задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 7 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 3 000 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11.03.2015 року./а.с.121-126/

У цій справі предметом розгляду були позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення витрат, понесених нею на придбання ліків, медичного обслуговування, перевезення, придбання комплекту ендопротезу тазостегнового суглобу на суму 25 996,77 грн., в яких відмовлено, оскільки за час перебування позивачки на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Третьої міської лікарні м.Кременчука з 19 березня по 17 квітня 2013 року відповідач придбав їй за власні кошти медичні препарати, ліки, медичне устаткування (набір для остеосинтезу гомілки) на загальну суму 7131,59 грн., а доказів більших затрат на вказане лікування позивачкою не надано.

Оскільки питання про відшкодування матеріально та моральної шкоди, заподіяної позивачці внаслідок травмування в ДТП, що сталася 19 березня 2013 року з вини відповідача, вже вирішено при ухваленні рішення від 27.11.2014 року, яке набрало чинності, а в травмуванні ОСОБА_2 12 травня 2013 року, наслідком якого став перелом шийки правої стегнової кістки, відсутня вина та причинний зв'язок між цим травмуванням і діями відповідача в ДТП, тому позовні вимоги щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди з посиланням на вказані обставини є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Акт №1571 огляду медико-соціальною експертною комісією від 09 листопада 2015 року та довідка Полтавської обласної МСЕК №2 до акту огляду, відповідно до яких ОСОБА_2 встановлена 2 група інвалідності та причиною інвалідності вказано: загальне захворювання, ДТП, - не спростовують преюдиційності встановлених вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука обставин щодо вини ОСОБА_5 в заподіянні позивачці тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та відсутності його вини і причинного зв'язку між винними діями та іншою травмою позивачки - переломом шийки правої стегнової кістки, який стався 12.05.2013 року.

Також колегія суддів визнає недоведеними заявлені позивачкою вимоги про відшкодування майнової шкоди, яка полягає у пошкодженні в ДТП особистих речей, а саме: велосипеда марки «Україна» вартістю 5000 грн., телефону NOKIA - 500 грн., годинника наручного - 300 грн., валянок вартістю 350 грн., брюк - 400 грн., куртки - 650 грн. Жодного належного та допустимого доказу наявності у позивачки на час ДТП вказаного майна , їх технічних та якісних характеристик, вартості, а також пошкодження чи втрати цих речей - позивачкою не надано.

Враховуючи, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не є тотожними тим, що були вирішені при постановленні рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.11.2014 року, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині необхідності закриття провадження у справі з посиланням на наявність чинного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення районного суду з ухваленням нового про відмову в позовних вимогах.

Оскільки статтею 88 ЦПК України передбачено присудження позивачеві судових витрат за рахунок іншої сторони у разі задоволення позову, а в даному випадку колегія суддів відмовляє в позові, тому підстави для стягнення позивачці судових витрат щодо оплати правової допомоги - відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, ст.ст.314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 липня 2016 року - скасувати

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20днів шляхом подання касаційної карги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді /підписи/ С.М.Бондаревська

О.В.Чумак

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук