Ухвала суду № 64577150, 02.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5915/16-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.Провадження № 22-ц/780/344/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 02.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

02 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

встановила:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 13.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 08-0/-И/02, згідно якого позивач надав відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 112 870 доларів США з оплатою по процентній ставці 12,5 % річних.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі. Відповідач зобов'язався повністю повернути кредитні ресурси отримані за укладеним договором до 11.02.2028 року.

Станом на 18.03.2016 року заборгованість ОСОБА_2 за укладеним договором становить 1894625,88 грн. з яких: 61748,57 дол. США -сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту; 2159,35 дол. США - сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту; 399, 42 дол. США - сума строкової заборгованості по відсоткам; 3374,55 дол. США - сума простроченої заборгованості по відсоткам; 87519,42 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам.

Виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 забезпечено договором поруки, який укладений між банком та ОСОБА_3

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 08-08-И/02 від 13.02.2008 року в розмірі 1 894 625,88 грн. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати,сплачені позивачем при подачі позовної заяви у сумі 28 419, 39 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №08-08-И/02 від 13.02.2008 року в розмірі 1894 625,88 грн.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 419,39 грн.

Не погодившись з рішення суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителя.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 08-0/-И/02, згідно якого позивач надає відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 112 870 дол. США з оплатою по процентній ставці 12,5 % річних (а.с.16-20). Згідно розрахунку загальної суми заборгованості по кредитному договору № 08-08-И/02 від 13.02.2008 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 1 894 625,88 грн. грн. 88 коп.

Відповідно до договору поруки №08-08-И/02 від 13.02.2008 року поручителем перед позивачем за виконання кредитних зобов'язань і супровідних зобов'язань ОСОБА_2 є ОСОБА_3 (а.с.24-27).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання за договором має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ухвалюючи рішення по справі, суд обґрунтовано виходив з вказаних положень закону та дійшов правильного висновку про задоволення позову,

оскільки відповідачі не виконували належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Так апелянт вказала, що повідомлень щодо необхідності дострокового повернення суми кредиту відповідачам від позивача не надходило, а тому, на її думку, права позивача не порушені.

Разом з тим , як вбачається з копії листа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» вих.№22.5/640 від 18 грудня 2015 року щодо заборгованості за кредитом, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення як доказу отримання ОСОБА_2 вказаного листа, а також листа від 20 листопада 2015 року вх. №11733-Г, в якому відповідач просила здійснити реструктуризацію заборгованості, ОСОБА_2 в повній мірі володіла інформацією щодо її заборгованості за вказаним кредитним договором.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання апелянта про несправедливі умови кредитного договору, оскільки ОСОБА_2 була ознайомлена з його умовами, зокрема підписала інформацію про умови кредитування та погодилась з такими умовами (п.11 Інформації про умови кредитування).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення оскільки вони не відповідають вказаним вище вимогам закону.

Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги не апелянт не зазначив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :