Рішення № 6457413, 21.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.09р. Справа № 31/12/67-09(39/464-07) За позовомМіністерства оборони України, м. Київ до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю „Лайн –М”, м. Дніпропетровськ Третя особаЦентральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України , м. Київ

За участю Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, м. Дніпропетровськ

про про визнання недійсним договору про спільне будівництво

Суддя Єременко А.В.

Представники:

Від позивача:Медведь А.В., довіреність № 220/1111/д від 24.12.2008 р.;

Від відповідача:Вдовіна Л.М., довіреність від 11.05.2007 р.;

Від третьої особи: не з’явився;

Прокурор:Рогуля О.В., довіреність № 132 від 12.05.2009 р. СУТЬ СПОРУ: Міністерство оборони України звернулося з позовом про визнання недійсним договору від 26.05.2006 року № 26/05-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між сторонами по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2007 р., яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 р. залишено без змін, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2008 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2007 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови суду від 18.03.2009 р. справу № 39/464-07 передано на новий розгляд судді Жуковій Л.В.

Ухвалою голови суду від 16.07.09 р. в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Лайн –М” про відвід судді Жукової Л.В. від розгляду справи № 12/67-09(39/464-07) відмовлено. Задоволено заву судді Жукової Л.В. про самовідвід. Справу для розгляду по суті передано судді Єременко А.В.

Позовні вимоги позивача вмотивовано тим, що спірний договір із боку Міністерства оборони України укладено представником із перевищенням наданих йому повноважень. Позивач також зазначає, що зміст договору від 26.05.2006 року № 26/05-06 суперечить чинному законодавству, оскільки Законом України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” встановлений особливий статус військового майна та порядок його відчуження, також Земельний кодекс України та Закон України „Про використання земель оборони” не передбачають надання земель оборони в якості частки в житлову забудову.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те ,що частина довіреності, яка передбачала необхідність наявності рішення Міністра оборони України щодо укладення договору, стосується лише укладення правочинів спільної діяльності за кошти суб’єктів господарювання, в той час як спірний договір передбачає здійснення Міністерством забудови в розмірі 20% об’єкту, без залучення третіх осіб, тобто за бюджетні кошти. Таким чином відповідач вважає, що до правовідносин сторін за спірним договором має застосовуватися та частина довіреності від 09.03.2006 р., яка передбачає укладення від імені Міністерства оборони України правочинів за бюджетні кошти і якою не передбачено необхідністі отримання рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

Третя особа надіслала до суду пояснення, згідно яких зазначає, що Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України ніколи не видавало довіреності від 29.05.06 р. ТОВ „Лайн-М” відповідно до договору від 26.05.05 р. № 26/05-06.

Ухвалою заступника голови суду від 13.08.09 р. строк вирішення справи було продовжено на один місяць.

За згодою представників сторін в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2006 року між Державою Україною в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України (Сторона-1) та ТОВ „Лайн-М” (Сторона- 2) був укладений договір № 26/05-06 на спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі - Договір), предметом якого є проектування та будівництва (реконструкція) об’єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться на території Жовтневого районного військового комісаріату м. Дніпропетровська Міністерства оборони України за адресою: м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, буд. 11. Зазначене нерухоме майно є державною власністю.

Як вбачається зі змісту п. 2.1 Договору земельна ділянка під забудову та реконструкцію площею 0,17 га на території Жовтневого районного військового комісаріату м. Дніпропетровська разом з зазначеними в Договорі будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, площа Жовтнева, 11 складають пайовий внесок Сторони-1 по справжньому Договору, що становить 2145000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір від імені Міністерства оборони України підписано директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельником В’ячеславом Леонідовичем на підставі довіреності Міністерства оборони України в особі Міністра оборони України Грищенка А.С. від 09.03.2006 року, зареєстрованої у реєстрі за номером 610, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М.

Згідно цієї довіреності директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельника В.Л. уповноважено укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України за бюджетні кошти правочини (договору, контракти) про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництва, купівлю-продаж житла (квартир); укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб’єктів господарювання правочини (договору контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторін, купівлі-продажу житла (квартир).

Отже, зі змісту довіреності вбачається, що укладання директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельником В.Л. договорів щодо спільної діяльності, пайової участі у будівництві можливе за наявності рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

Разом з цим, в матеріали справи не надано рішення Міністра оборони України та відповідного погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України щодо укладання такого правочину.

За ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо прийняття Договору до виконання, з посиланням на довіреність філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд" від 22.05.2006 року та довіреність Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України від 29.05.2006 року на право подачі документів, запитів, підписання, одержання документів, відомостей, довідок у відповідних уповноважених органах і організаціях, у тому числі МБТІ м. Дніпропетровська, Дніпропетровській міській раді, її виконавчому комітеті з усіх питань оформлення та отримання правоустановчих документів на об'єкти нерухомого майна, військових містечок Збройних Сил України, зазначених у листі заступника Міністра оборони України № 220/99 від 12.01.2006 р., відповідно до якого з метою реалізації Програми будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України Міністром оборони України від 24.11.2005 р. № 13965/з прийнято рішення щодо передачі території військових містечок Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України, у тому числі нерухомого майна, розташованого на території Жовтневого районного військового комісаріату м. Дніпропетровська Міноборони України за адресою: пл. Жовтнева, буд. 11, оскільки схвалення правочину передбачає вчинення саме особою, яку представляють дій, щодо прийняття його до виконання. У даному випадку такою особою є Міністерство оборони України, від імені якого укладений оспорюваний правочин.

Також при вирішенні даного спору, суд враховує, що згідно ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України „Про використання земель оборони”.

За ч.,ч. 1, 2 ст. 2 цього Закону військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об'єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 цього Закону визначено вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях.

Використання земель оборони в якості пайового внеску у житловій забудові чинним законодавством не передбачено.

Згідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування.

Земельна ділянка, розташована у м. Дніпропетровську, Октябрська площа, 11, належить на праві постійного користування Міністерству оборони Дніпропетровської області УССР відповідно до Акту на право постійного користування землею від 26.12.69 р., виданого виконкомом Дніпропетровської міської Ради, про що зроблено запис в державну книгу реєстрації землекористувань за № 101 від 26.12.1969 р.

Будь-якого рішення органами виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої на території Жовтневого районного військового комісаріату м. Дніпропетровська площею 0,17 га не приймалось (доказів не надано).

Окрім того, пунктом 8.1. Договору передбачено право Сторони - 2 (відповідач) здійснення викупу пайової участі (паю) Сторони -1, що полягає в укладанні цивільно-правових угод за якими буде здійснено перехід права власності на нематеріальний актив та майно, що складає розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за даним Договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України” відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони.

Враховуючи, що предметом пайової участі учасника договірних правовідносин є військове майно, а умовами оспорюваного правочину передбачено право на викуп військового майна, що є також змістом правовідносин між сторонами даного Договору, відчуження військового майна не може здійснюватися за домовленістю сторін поза межами процедури, встановленої положеннями Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України”.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору від 26.05.2006 року № 26/05-06 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки позов задоволено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір від 26.05.2006 року № 26/05-06 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Міністерством оборони України (03168,м. Київ, Повітрофлотський пр., 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лайн-М” (49015, м. Дніпропетровськ, вул. Ізюмська, 19, офіс 2, код ЄДРПОУ 33159718).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лайн-М” (49015, м. Дніпропетровськ, вул. Ізюмська, 19, офіс 2, код ЄДРПОУ 33159718) на користь Міністерства оборони України (03168,м. Київ, Повітрофлотський пр., 6, код ЄДРПОУ 00034022) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

          Суддя А.В.Єременко

                              20.10.09р.