Ухвала суду № 64573542, 07.02.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/606/17

Провадження № 2/0182/1708/2017

У Х В А Л А

Іменем України

07.02.2017 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Скоробогатова А.О.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Одночасно разом з позовною заявою ПАТ КБ "Приватбанк" подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на гараж, г/к "Островок", загальною площею 28,60 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Суворова, буд. 1, гараж 1, шляхом заборони будь - яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Верховний Суд України в п.1, п.4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначає, що за змістом п.1ст. 151 ЦПК Україниєдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Так, клопотання про забезпечення позову має бути мотивоване і обґрунтоване доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідністю предмету позовної вимоги позивача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Так, метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Разом з тим, звертаючись до суду з вказаною заявою, представником позивача не наведено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову, а також не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до інформаційної довідки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта №70288123 від 11.10.2016 року на гараж, г/к "Островок", загальною площею 28,60 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Суворова, буд. 1, гараж 1, постановою Новомосковського міського відділу державної виконавчої служби від 21 жовтня 2015 року вже накладено арешт на вищевказане майно.

Крім того, необхідно враховувати ту обставину, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем перед позивачем кредитних зобов"язань на суму 75 007 грн. 97 коп. (сімдесят п"ять тисяч сім грн. 97 коп.) тому, суд вважає, що задоволення заяви позивача про накладення арешту, шляхом заборони будь - яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, призведе до порушення вимог ч.3ст.152 ЦПК України, оскільки вид забезпечення позову, обраний позивачем, в даному випадку не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи, вищевикладене суд дійшов висновку, що в задоволенні поданої заяви слід відмовити, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду та окрім того, зі змісту клопотання вбачається, що воно не обґрунтоване доказами, щодо наявності реальних загроз чи утруднень виконання рішення суду, що є необхідною умовою для застосування обраного заявником виду забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-154 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_3